Р-27 (балістична ракета)
Р-27 (Індекс ГРАУ ВМФ: 4К10, за класифікацією МО США та НАТО: SS-N-6 Mod 1, Serb) — радянська одноступінчаста рідинна балістична ракета підводних човнів, що перебувала на озброєнні підводних сил ВМФ СРСР у 1960—1980-х роках. Розроблена в СКБ-385 під керівництвом головного конструктора Макєєва В. П. з 1962 по 1968 рік. Прийнята на озброєння 13 березня 1968 року. У складі ракетного комплексу Д-5 входила до складу озброєння атомних підводних човнів проєктів 667А та 667АУ. Основним завданням при створенні ракетного комплексу з ракетою Р-27 визначалася ліквідація відставання від американських ракет цього класу. Модифікацію Р-27У знято з озброєння в 1989 році.
| Р-27 | |
|---|---|
 Балістична ракета Р-27. Музей С. П. Корольова, м. Пересвіт, Московська область, Росія | |
| Походження |  СРСР |
| Історія використання | |
| Оператори | .svg){kind=small} ВМФ СРСР |
| Історія виробництва | |
| Розробник | СКБ-385 (Макеєв В. П.) |
| Розроблено | 1962-1968 |
| Виробник | Златоустівський машинобудівний завод Красноярський машинобудівний завод |
| Виготовлена кількість | 1 800 |
| Варіанти | Р-27К Р-27У |
| Характеристики | |
| Вага | 14 200 кг |
| Довжина | 8890 мм |
| Діаметр | 1500 мм |
| Вага боєголовки | 650 кг |
| Потужність вибуху | 1 Мт |
| Двигун | ЖРД 4Д10 |
Операційна дальність | 2500—3000 |
| Практична межа | 620 км |
| Висота польоту | 120 км |
| Швидкість | 4400 |
| Точність | 1,9 |
Пускова платформа | Д-5 |
 Р-27 (балістична ракета) у Вікісховищі | |
Ракета була родоначальницею радянського морського рідинного ракетобудування і призначалася для ураження стратегічних об'єктів на середніх дальностях. На підводних човнах проєктів 667А, 667АУ розміщувалися в ракетному комплексі Д-5 з боєкомплектом 16 ракет. Д-5 прийнято на озброєння ВМФ у 1968 році, Д-5У — у 1974 році.
У ракеті реалізована сукупність схемно-компонувальних та конструктивно-технологічних рішень, що стали базовими для всіх наступних типів рідинних ракет для АПЧ:
- цільнозварні конструкції корпусу ракети;
- введення «утопленої» схеми рухової установки — розташування двигуна в баку пального;
- застосування гумометалевих амортизаторів та розміщення елементів стартової системи на ракеті;
- заводська заправка ракет довгозберігаючими компонентами палива з наступною ампулізацією баків;
- автоматизоване керування передстартовою підготовкою та залповою стрільбою.
Історія
24 квітня 1962 року вийшла Постанова Ради Міністрів СРСР № 386—179 про розробку нової ракети Р-27 комплексу Д-5 для озброєння нових атомних ракетних підводних човнів проєкту 667А. Рішення прийнято у зв'язку з тим, що щойно прийнята на озброєння радянського ВМФ ракета Р-21 комплексу Д-4 мала дальність стрільби 1400 км й істотно поступалася за основними характеристиками американським ракетам Polaris A1 (1960, 2200 км) і Polaris A2 (1962, 2800 км). Крім того, кількість балістичних ракет на американському човні становила 16 одиниць, тоді як на типовому радянському ракетному підводному човні — 3.
_SLBM.jpg)
Головним розробником ракети та комплексу було призначено СКБ-385, головний конструктор — Макєєв В. П.
18 січня 1967 з глибини 45 м при швидкості човна 3 вузли був здійснений перший пуск макета ракети 4К10. У серпні 1967 року на Північному флоті розпочалися повномасштабні випробування всього ракетного комплексу. Пуски здійснювалися з головного підводного човна проєкту 667А — К-137 «Ленінець».
13 березня 1968 постановою Ради Міністрів СРСР № 162-16 комплекс Д-5 з ракетою Р-27 було прийнято на озброєння.
Тактико-технічні характеристики
| Р-27 | Р-27У | Р-27К | ||
|---|---|---|---|---|
| Тип ракети | БРПЧ | ПКР | ||
| Індекс ГРАУ | 4К10 | 4К18 | ||
| Код СНО | РСМ-25 | РСМ-25 | ||
| Код НАТО | SS-N-6 Mod 1 «Serb» | SS-N-6 Mod 2 «Serb» | SS-N-6 Mod 3 «Serb» | SS-NX-13 |
| Комплекс | Д-5 | Д-5У | ||
| Носій (підводний човен) | проєкт 667А | проєкт 667АУ | проєкт 605 | |
| Кіл-сть ПУ | 16 | 16 | 4 | |
| ТТХ ракети | ||||
| Кіл-сть ступенів | 1 | 1 | 1 | 2 |
| Двигун | РРД 4Д10 | РРД | ||
| Масогабаритні показники | ||||
| Маса ракети, кг | 14 200 | 14 200 | 14 200? | 13 250 |
| Довжина, мм | 8890 | 8890 | 8890 | ~9000 |
| Діаметр, мм | 1500 | |||
| Корисне навантаження | ||||
| Маса головної частини, кг | 650 | 650 | 3×170 кг | ? |
| Тип головної частини | моноблочна | РГЧ РТ | ГЧ із самонаведенням | |
| Потужність ядерного заряду | 1 Мт (0,6—1,2 Мт) | 1 Мт (0,6—1,2 Мт) | 3×0,2 Мт (3×0,1—0,8 Мт) | |
| КІВ, км | 1,9 (1,1) | 1,3—1,8 | ||
| Параметри траєкторії | ||||
| Швидкість на кінцевій активній ділянці, м/с | 4400 | |||
| Висота на кінцевій активній ділянці, км | 120 | |||
| Час активної ділянки, с | 128,5 | |||
| Максимальна висота, км | 620 | |||
| Максимальна дальність, км | 2500 (2400) | 3000 (3200) | 2500 (3200) | 900 |
| Зустрічна швидкість із ціллю, м/с | 300 | |||
| Загальні дані | ||||
| Розробник | СКБ-385 (ГРЦ ім. Макеєва) | |||
| Конструктор | Макеєв В. П. | |||
| Початок розроблення | 24 квітня 1962 | 10 червня 1971 | ||
| Пуски зі стенду | вересень 1965 — серпень 1967 | не проводились | ||
| Пуски з ПЧ | грудень 1972 — листопад 1973 | вересень 1972 — серпень 1973 | ||
| Прийняття на озброєння | 13 березня 1968 | 4 січня 1974 | не прийнято | |
| Виготовлювач | Златоустівський машинобудівний завод Красноярський машинобудівний завод | |||
Див. також
Примітки
- Виноски
- Джерела
Посилання
Література
- Коршунов Ю. Л., Кутовой Е. М. Баллистические ракеты отечественного флота. — Санкт-Петербург: Гангут, 2002. — 41 с. — (Библиотека «Гангут»). — 1200 экз. — ISBN 5-85875-043-5.(рос.)
- Широкорад А. Б. Энциклопедия отечественного ракетного оружия / Под общ. ред. А. Е. Тараса. — М.: АСТ, 2003. — 515 с. — ISBN 5-170-11177-0.(рос.)
- СКБ-385, КБ машиностроения, ГРЦ «КБ им. Академика В. П. Макеева» / Сост. Канин Р. Н., Тихонов Н. Н.; под общ. ред. В. Г. Дегтяря. — М.: Государственный ракетный центр «КБ им. Академика В. П. Макеева»; Военный парад, 2007. — 408 с. — ISBN 5-902975-10-7.(рос.)