Маршелін Бертран

Бертран народилася в лікарні Святого Франциска в Блу-Айленді, штат Іллінойс, і виросла в сусідньому містечку Рівердейл. Її батьками були Лоїс Джун (до шлюбу Гувенс) і Ролланд Ф. Бертран. У неї було двоє молодших братів і сестер: сестра Деббі та брат Рейлі. 1965 року сім'я Бертран переїхала з Чикаго до Беверлі-Гіллз, штат Каліфорнія, де вона відвідувала школу Беверлі-Гіллз із другого курсу і до закінчення школи.

Батько Бертран був франко-канадського походження, а мати — голландського та німецького, з предками, які іммігрували до США в середині 19 століття. Бертран стверджувала, що має ірокезьке походження по лінії батька,^[5][6] хоча її єдиним відомим корінним американським предком є гуронська жінка, яка народилася в 1649 році в сучасному Квебеку.^[7] За словами її дочки, Бертран часто помилково ідентифікували як французьку акторку через її сценічний псевдонім: «Моя мама настільки далека від французької парижанки, наскільки це можливо. Вона виросла в боулінгу, яким володіли мої дідусь і бабуся».^[6]

Бертран одружилася з актором Джоном Войтом 12 грудня 1971 року.^[7] Після викидня 1972 р. народила двох дітей, Джеймс Гейвен і Анджеліна Джолі (обоє актори). Розлучилася з Войтом у 1976 році, публічно посилаючись на зраду Войта.^[8][9] Подала на розлучення в 1978 році,^[10] яке було остаточно оформлене в 1980 році.^[9]

Після юридичного розлучення з Войтом Бертран почала стосунки з режисером-документалістом Біллом Деєм.^[11] Прожила з ним 11 років без оформлення шлюбу. У подальшому зустрічалася активістом і музикантом Джоном Труделлом.^[12]

На момент її смерті Бертран мала чотирьох онуків від доньки.^[10] Ще одна онука, яка народилася наступного року, отримала на її честь друге ім'я Маршелін.^[13]

Бертран була римо-католичкою.^[14]

Наприкінці життя Бертран віддавала перевагу усамітненню і не давала інтерв'ю.^[10] Після майже восьмирічної боротьби з раком яєчників і молочної залози вона померла у віці 56 років 27 січня 2007 року в медичному центрі Cedars-Sinai в компанії своїх дітей.^[10][15][16] Мати та сестра Бертран також померли від раку.^[17] Її дочка пояснювала: «Моя бабуся також померла молодою, тому мама завжди думала, що це може трапитися і з нею».^[18]

У перші роки акторської кар'єри Бертран навчалася у Лі Страсберґа.^[8] 1971 року вона втілила Конні в епізоді «Любов, мир, братерство і вбивство» четвертого сезону телесеріалу «Залізний бік». Десять років по тому з'явилася у другорядній ролі у фільмі 1982 року «У пошуках виходу» (Lookin' to Get Out), який написав і зняв її колишній чоловік Джон Войт. Наступного року Бертран зіграла свою останню роль у комедії 1983 року «Чоловік, який любив жінок», ремейку однойменного французького фільму 1977 року.

Після цього Бертран зосередилася на продюсуванні. У 1983 році вона заснувала компанію Woods Road Productions разом зі своїм тодішнім партнером Біллом Деєм. У 2005 році Бертран була виконавчою продюсеркою документального фільму «Трудель», що розповідає про життя і творчість її партнера Джона Труделя, музиканта та активіста індіанців санті-сіу. Фільм «Трудель» брав участь в офіційних програмах кінофестивалів «Санденс» і «Трайбека», а також отримав спеціальний приз журі за найкращий документальний фільм на Міжнародному кінофестивалі в Сіетлі.^[19]

Бертран з Джоном Труделлом заснували Фонд усіх племен, щоб підтримати культурне та економічне виживання корінних народів.^[20] До 2007 року фонд виділив понад $800 000 грантів на програми в резерваціях, які зміцнюють племінний спосіб життя та гарантують майбутнє для корінних громад.^[20]

У Міжнародний жіночий день у 2003 році Бертран і Труделл організували благодійний концерт для афганських біженок спільно з Управлінням Верховного комісара ООН у справах біженців.^[20]

Бертран, у якої в 1999 році діагностували рак яєчників,^[10] також заснувала разом з Труделем організацію Give Love Give Life, метою якої було підвищити обізнаність громадськості про рак яєчників та інші гінекологічні захворювання за допомогою музики.^[21] Перший концерт Give Love Give Life відбувся в лютому 2004 року в клубі The Roxy в Західному Голлівуді.^[21] Бертран і Труделл працювали над організацією стратегічної підтримки в музичній і кіноспільноті Закону Джоанни, закону про фінансування національної інформаційно-просвітницької діяльності та освіти про ознаки та симптоми гінекологічних раків, який був підписаний 12 січня 2007 року.^[21] На користь Жіночого науково-дослідного інституту раку при медичному центрі Cedars-Sinai, пройшов другий концерт Give Love Give Life відбувся в амфітеатрі Gibson в Лос-Анджелесі в лютому 2007 р., через місяць після того, як Бертран померла від раку.^[21]

• Marcheline Bertrand at IMDb
• Marcheline Bertrand at AllMovie
• Marcheline Bertrand memorial page
• Marcheline Bertrand's will
• Official site of Give Love Give Life Archived January 29, 2012, at the Wayback Machine