Спінозавр
| † Спінозавр Час існування: пізня крейда (сеноман—турон), 100–93.5 млн р. т. | ||||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 Реконструйований скелет за зразком FSAC-KK-11888 у позі плавання, музей природознавства Філда | ||||||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||||
| ||||||||||||||||||
| ||||||||||||||||||
| Синоніми | ||||||||||||||||||
| *?Spinosaurus maroccanus Russell, 1996
| ||||||||||||||||||
Посилання | ||||||||||||||||||
|
Спіноза́вр (лат. Spinosaurus, від spina — «голка» + дав.-гр. σαΰρος — «ящірка») — рід спінозаврових динозаврів, що був одним із найбільших наземних хижаків, які коли-небудь існували — 12—15 м завдовжки, вагою до 7,5 т. Залишки знайдені в Алжирі, Єгипті, Марокко, Нігері, Тунісі, у відкладах Апту та Альбу (100—120 млн років тому). Два види спінозаврів були названі: Spinosaurus aegyptiacus[2] (що означає «єгипетський хребетний ящір» (англ. Egyptian spine lizard)) і спірний вид Spinosaurus maroccanus (у перекладі «марокканський хребетний ящір» (англ. Moroccan spine lizard)).
Відомо, що спінозавр харчувався рибою, проте більшість вчених вважають, що він полював як на наземну, так і на водну здобич. Докази свідчать про те, що він був напівводним, проте наскільки добре він був здатний плавати, залишається під питанням. Кістки ніг спінозавра мали ознаки остеосклерозу (підвищеної щільності кісткової тканини), що дозволяло б йому краще зберігати плавучість. Спинне вітрило могло виконувати різні функції, включаючи терморегуляцію та демонстрацію — або для залякування суперників, або для приваблення партнерів. Він жив у вологому середовищі приливних рівнин і мангрових лісів разом з багатьма іншими динозаврами, а також рибами, крокодиломорфними, ящірками, черепахами, птерозаврами та плезіозаврами.
Опис
У спінозавра була довга, вузька морда, дуже схожа на крокодилячу (звідси теорія про рибну дієту спінозавра). Верхня щелепа біля переднього кінця має звуження. Ці щелепи могли кусати із вагою приблизно 3—7 тонн.
Тазостегнові кістки спінозавра були редуковані, а ноги дуже короткі у співвідношенні до тіла. Його довгий і вузький хвіст сплющений завдяки високим тонким хребцовим відросткам і видовженим шевронам, які утворювали гнучкий плавник або веслоподібну структуру. Високий, сплющений з боків хвіст нагадував хвости сучасних крокодилів або тритонів, і, ймовірно, дозволяв ефективно штовхати тіло вперед під час плавання[2].
Розміри
З моменту свого відкриття спінозавр був претендентом на звання найбільшого динозавра-теропода. Фрідріх фон Гюен у 1926 році[3] та Дональд Ф. Глут у 1982 році[4] включили його до переліку наймасивніших тероподів у своїх дослідженнях: 15 метрів у довжину і понад 6 тонн у вазі. У 1988 році Грегорі С. Пол також назвав його найдовшим тероподом —15 метрів, але дав меншу оцінку маси — 4 тонни[5].
У 2022 році Пол Серено та його колеги припустили, що Spinosaurus aegyptiacus досягав максимальної довжини тіла 14 метрів і максимальної маси тіла 7,4 тонни, та побудував 3D-модель скелета на основі КТ «з осьовим стовпом у нейтральному положенні»[6]. Відповідно, на сьогодні він є одним із найбільших наземних хижаків, що коли-небудь існували. Розміри спінозавра були не меншими, аніж у кархародонтозаврових (Carcharodontosauridae) й тиранозаврових (Tyrannosauridae), хоча він був легшої статури. Водночас за найновішими реконструкціями, спінозаври вели водний спосіб життя, отже маса тіла тварини, підтримувана водою, могла збільшитися в кілька разів навіть при легшій будові кістяка.
Класифікація
Spinosaurus дав назву своїй родині Spinosauridae (спінозаврові), отже він є її типовим родом. У цій родині спінозавра, іритатора, ангатураму та сіамозавра відносять до підродини спінозавринів (Spinosaurinae).
Історія відкриття
Залишки Spinosaurus aegyptiacus були відкриті збирачем скам'янілостей Макграфом протягом весни 1912 року у долині-оазі в Єгипті.
У 2003 Ройгут (Rauhut) засвідчив, що описаний Штормером голотип спінозавра був химерою, що складалася з дорсальних хребців кархародонтозаврового подібного до акрокантозавра (Acrocanthosaurus) та зубної кістки великого теропода подібного на баріонікса (Baryonyx). Цей аналіз, проте, відкинули dal Sasso та більшість інших дослідників.
Палеобіологія
Харчування
Спінозавр був насамперед рибоїдним, на що вказують його видовжені щелепи, конічні зуби (це допомагало йому утримувати слизьку рибу) та підняті ніздрі. Вказівки щодо раціону спінозаврів походять від споріднених європейських та південноамериканських видів. Баріонікс був знайдений із двома риб'ячими лусочками та кістками юного ігуанодона в шлунку, а зуб, який застряг у кістці південноамериканського птерозавра, свідчить, що спінозавр іноді полював на літаючих архозаврів. Ймовірно, спінозавр не лише живився рибою, а й поїдав невеликих наземних тварин та падло, тож він був універсальним хижаком, подібно до сучасних великих ведмедів, головним чином схильний до лову риби.
Функція «вітрила»
Головною особливістю всіх спінозавридів було «вітрило» із відростків хребців на спині. У спінозавра воно було найбільшим із відомих, заввишки до 2 м.
Є дві основні гіпотези про призначення цього вітрила:
- Показова функція. Згідно з цією теорією, вітрило використовувалося для приваблювання партнера (тому, можливо, було лише в представників однієї статі), або відлякування нападників (найімовірніше, інших спінозаврів, адже вони були найбільшими хижаками), або виконувало обидві ці функції.
- Функція терморегулятора. Спінозавр був частково холоднокровною твариною, тому вітрило могло слугувати йому для зміни температури тіла. При потребі він збільшував приплив крові до вітрила з метою охолодження при високій температурі та зігрівання при низькій. При занадто високій або низькій температурах він навпаки, зменшував обіг крові у вітрилі. Проте високе відношення об'єму до площі тіла спінозавра давали йому змогу дуже повільно втрачати тепло, тому невідомо чи таке вітрило було йому потрібним.
Можливо, вітрило виконувало обидві функції. Гіпотези, що вітрило, до прикладу, підтримувало сховище поживних речовин, як горб у верблюда, малоймовірні.
Рух і постава
Хоча в науковому співтоваристві спінозавра традиційно зображували як двоногого, в середині 20 століття його часто зображували як винятково чотириногого, схожого на диметродона[7]. Починаючи з середини 1970-х років, була висунута гіпотеза, що спінозавр був принаймні зрідка чотириногим[8][9], підкріплена відкриттям баріонікса — спорідненого динозавра з міцними руками[8].
Аналіз, проведений Хендерсоном, у 2018 р. показав, що спінозаври, ймовірно, були здатні до двоногого наземного пересування; натомість їхній центр маси знаходився близько до стегон, що дозволяло їм стояти вертикально, як і іншим двоногим тероподам[10].
Екземпляри
Spinosaurus aegyptiacus
| Екземпляр | Автор та рік опису | Знайдені залишки |
|---|---|---|
| IPHG 1912 VIII 19 (знищений) | Stromer, 1915 | Фрагмент верхньощелепної кістки, неповна зубна кістка, 19 зубів, 2 неповні шийні хребці, 7 дорсальних хребців (19—21 см), дорсальні ребра, черевні ребра, 9 хвостових центрумів. |
| MNHN SAM 124 | Taquet та Russell, 1998 | Череп ~2,20 м, неповні нижньощелепна та верхньощелепна кістки, леміш, фрагменти зубної кістки. |
| Office National des Mines nBM231 | Buffetaut та Ouaja, 2002 | Перед зубної кістки. |
| MSNM V4047 | Dal Sasso та інші, 2006 | Череп ~2 м, передщелепна кістка, частини верхньощелепної кістки, частини носової кістки |
| UCPC-2 | Dal Sasso та інші, 2006 | З'єднані носові кістки з хвилястим гребенем. |
Spinosaurus marocannus
| Екземпляр | Автор та рік опису | Знайдені залишки |
|---|---|---|
| CMN 50791 | Russell, 1996 | Середні шийні хребці (195 мм), передня дорсальна невральна дуга, перед зубної кістки, середина зубної кістки. Голотип Spinosaurus marocannus. |
У масовій культурі
Spinosaurus довго зображався у популярних книгах про динозаврів, хоча тільки недавно добуто достатньо інформації про спінозаврових для точного опису. Традиційно, він був реконструйований як теропод у вертикальному положенні з вітрилом на спині, згідно з впливовою скелетною реконструкцією 1955 року Лапарента і Левокета.
Spinosaurus зображався як головний противник у фільмі 2001 року «Парк Юрського періоду III». Він зображався більшим та могутнішим, ніж тиранозавр: у сцені, що зображає битву між обома воскреслими хижаками, спінозавр перемагає, кусаючи тиранозавра за шию. Фактично, така битва не могла ніколи відбутися в минулому, оскільки Spinosaurus та Tyrannosaurus розділяло тисячі кілометрів та мільйони років.
Після появи у «Парку Юрського періоду III», спінозавр зображався на різноманітних товарах, пов'язаних із фільмом, зокрема ряді відеоігор, наприклад Jurassic Park: Operation Genesis від «Vivendi Universal». Також спінозавр зображався у телевізійному документальному фільмі «The Lost Dinosaurs of Egypt», у якому він пробирався болотами Єгипту крейдового періоду.
Див. також
Примітки
Посилання
| Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Spinosaurus |
- Spinosaurus in the Dino Directory [Архівовано 10 грудня 2007 у Wayback Machine.]
- Spinosaurus.com
- Дивіться про Spinosaurus на ДиноДаті (потрібна попередня реєстрація) [Архівовано 20 лютого 2007 у Wayback Machine.]
- The Biggest Carnivore: Dinosaur History Rewritten [Архівовано 17 січня 2010 у WebCite]
- NEW INFORMATION ON THE SKULL OF THE ENIGMATIC THEROPOD SPINOSAURUS, WITH REMARKS ON ITS SIZE AND AFFINITIES (у форматі PDF)
- Reconstructing a gigantic aquatic predator [Архівовано 1 травня 2020 у Wayback Machine.]
 | Це незавершена стаття про динозаврів. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |