SS 433
SS 433 — перший відкритий мікроквазар[3], одна з найекзотичніших зоряних систем, які до цього часу спостерігались. Це затемнювано-подвійна рентгенівська зоряна система, головним компонентом якої швидше за все є чорна діра зоряної маси (або нейтронна зоря)[4], pp. 23–24. Спектр зорі-донора вказує на те, що це може бути зоря спектрального класу А, яка в процесі еволюції заповнила свою порожнину Роша[5] і втрачає речовину через внутрішню точку Лагранжа зі швидкістю 10−4 M☉ на рік[6].
 Уявлення художника про SS 433 | |
| Дані спостереження Епоха J2000.0 | |
|---|---|
| Сузір’я | Орел |
| Пряме піднесення | 19г 11х 49.56с[1] |
| Схилення | +04° 58′ 57.6″[1] |
| Видима зоряна величина (V) | 14.2[1] |
| Характеристики | |
| Спектральний клас | A7Ib |
| Показник кольору (B−V) | |
| Показник кольору (U−B) | |
| Тип змінності | затемнювано-подвійна |
| Астрометрія | |
| Променева швидкість (Rv) | км/c |
| Власний рух (μ) | Пр.сх.: мас/р Схил.: мас/р |
| Паралакс (π) | ± мас |
| Відстань | 18000±700 св. р. (5500±200[2] пк) |
| Абсолютна зоряна величина (MV) | |
| Інші позначення | |
V1343 Aql, GAL 039.7-02.0, 2MASS J19114957+0458578, USNO 659, 1A 1909+04, 87GB 190920.8+045332, NEK 40.1-02.1, 3A 1909+048, GPS 1909+049, RGB J1911+049, BWE 1909+0453, GRS 039.60 -01.80, RX J1911.7+0459, 4C 04.66, 1H 1908+047, 1RXS J191149.7+045857, 2E 1909.3+0453, HBHA 204-02, AAVSO 1906+04, 2E 4204, INTEGRAL1 110, TXS 1909+048, 1ES 1909+04.8, INTREF 969, 4U 1908+05. | |
| Посилання | |
| SIMBAD | дані для SS+433 |
Зоряна система була відкрита 1976 року орбітальною рентгенівською астрономією Ariel V. Назва SS 433 походить від запису №433 у каталозі зір із потужними лініями емісії, укладеному 1977 року двома астрономами Західного резервного університету Кейза: Ніколасом Сандуліком (англ. Nicholas Sanduleak) та Сі. Брюсом Стефенсоном (англ. Bruce Stephenson); назва каталогу SS утворена першими літерами їхніх прізвищ[3]. Система також відома як V1343 Орла.
Розташування
SS 433 розташована за 5,5 кілопарсек від Сонячної системи у галактичній площині (галактичні координати: l = 39,7° та b= -2,2°[7]), у центрі пекулярного залишку наднової W50, вік якого становить 104—105 років[6].
Система
Центральний компактний об'єкт поглинає зорю-супутник, яка дуже швидко втрачає масу через акреційний диск, що сформувався довкола згаданого об'єкта. Маса об'єкту оцінюється до 16 мас Сонця, а маса акреційного диску — до трьох мас Сонця. Акреційний диск надзвичайно нагрівається у міру спірального спуску на компактний об'єкт, що спричиняє інтенсивне рентгенівське випромінювання та протилежні спрямовані джети з іонізованого водню (T≈104 K[6]) вздовж його осі обертання, тобто, над та під площиною акреції. Речовина джетів викидається зі швидкістю 26 % швидкості світла[4], pp. 23–24; [7], p. 508.
Потужне рентгенівське випромінювання переробляється оптично товстим акреційним диском у випромінювання видимого діапазону. Профілі рухомих спектральних ліній мають складну та багатокомпонентну структуру, яка свідчить про те, що речовина в релятивістських струменях викидається окремими згустками[6].
Припускається, що зоря-донор мала масу, меншу за початкову масу головного компонента системи, а тому — триваліший період еволюції. Її маса оцінюється від 3[4], p. 25 до 30[8] мас Сонця.
Головний компонент системи та його супутник обертаються дуже близько один від одного (за космічними масштабами) — орбітальний період становить лише 13,08 дня[6][7], p. 510.
Дані спостережень
Джети з головного об'єкта системи спрямовані перпендикулярно до його акреційного диску. Джети і диск мають прецесію довкола осі, нахиленої на 79° до умовної лінії між Землею та SS 433. Кут між джетами та віссю становить близько 20°, а період прецесії — близько 162,5 днів[4]. Така прецесія означає, що інколи джети більше спрямовані на Землю, деколи менше, і це утворює сині та червоні зсуви Доплера у видимому спектрі, який спостерігається[7], p. 508. Крім того, прецесія означає, що джети утворюють у космосі конусоподібну поверхню, що розширюється[9]. Ці струмені потрапляють на газопилові хмари, які оточують залишок наднової W50, і надають їм витягнутої форми[10].
Спостереження 2004 року за допомогою Very Long Baseline Array протягом 42 послідовних днів надали нові дані та розуміння, що відбувається з джетами. Видається, що джети інколи невдовзі після утворення зіштовхуються з речовиною й стають яскравішими. Речовина, з якою зіштовхуються джети, час від часу замінюється новою, але не завжди, що спричиняє змінність у яскравішанні джетів[11][12].
На спектр SS 433 впливають не лише Доплерівський зсув, а й релятивістські ефекти: якщо відокремити вплив ефекту Доплера, наявний залишковий червоний зсув, який відповідає швидкості приблизно 12 000 км/с. Це не є фактичною швидкістю системи відносно Землі; це радше є наслідком релятивістського уповільнення часу, тобто нам здається, що частинки у джетах, які рухаються з релятивістською швидкістю, вібрують повільніше, ніж нерухомі, а тому їх випромінювання має додатковий червоний зсув (так само, наприклад, як годинники, які швидко рухаються у просторі, для нерухомого спостерігача йдуть повільніше)[7], p. 508.
Примітки
Посилання
- Observations of SS 433 [Архівовано 12 квітня 2019 у Wayback Machine.], Bruce Margon, in Annual review of astronomy and astrophysics, volume 22, Palo Alto, CA: Annual Reviews, Inc., 1984, pp. 507–536. DOI 10.1146/annurev.aa.22.090184.002451.
- The Quest for SS433, David H. Clark. New York: Viking, 1985. ISBN 0-670-80388-X.
- Image SS 433
- Крива світності SS 433[недоступне посилання з червня 2019] (PDF)(англ.)
- Дослідження випромінення SS 433 на радіохвилях(англ.)
- Gigantic Cosmic Corkscrew [Архівовано 18 квітня 2016 у Wayback Machine.]
- VLBA «Movie» Gives Scientists New Insights On Workings of Mysterious Microquasars [Архівовано 16 травня 2012 у Wayback Machine.]