Panzerabwehrkanone

Panzerabwehrkanone (скорочено Pak^[a][1], тр. панцерабверкано́не, буквальний переклад: гармата для захисту від танків) — позначення протитанкових гармат, що використовувалось Третім Райхом до 1941 року. В німецькій мові термін і зараз позначає протитанкові гармати^[2].

З 1941 року всі протитанкові гармати, а також гармати для винищувачів танків (Panzerjäger, Jagdpanzer, Pak (Sf)) було перейменовано в Panzerjägerkanone (абревіатура та сама: Pak^[b][3], тр. панцер'єґеркано́не, буквальний переклад: гармата для полювання на танки). Також тим наказом було створено поділ ПТ-гармат на легкі (нім. leichte; до 37 мм включно), середні (нім. mittl.; до 74 мм включно) та важкі (нім. schwere; від 75 мм включно). Таким чином, 50-мм гармата Panzerabwerkanone 38 стала Panzerjägerkanone 38 середнього класу, але найменування залишилось незмінним: 5 cm Pak 38 L/60^[1].

Повні найменування винищувачів танків містили назву гармати: 7,5 cm Pak 40 auf Fahrgestell II — Marder II. Згодом для відкритих легкоброньованих САУ став використовуватись термін Pak (Sf) (нім. Panzerjägerkanone (Selbstfahrlafette) — … (самохідний лафет)) для відрізнення від броньованих закритих машин: 7,5 cm Pak 40/2 Sf. „Marder II“^[1].

Деякі німецькі танкові гармати (KwK) походили від протитанкових (5 cm Pak 38 L/60 → 5 cm KwK 39 L/60), але не завжди: деякі спочатку розроблялися для танків, а зрештою були адаптовані під причіпні або самохідні лафети (7,5 cm KwK 42 L/70 → 7,5 cm Pak 42).

Також деякі інші країни використовували позначення Pak: відомо про створення Швейцарією гармати Pak 57^[en] у 1940-х роках.