Michele Bianchi (1940)
«Мікеле Б'янкі» (італ. Michele Bianchi) — військовий корабель, великий підводний човен типу «Марконі» Королівських ВМС Італії за часів Другої світової війни.
«Мікеле Б'янкі» | ||
---|---|---|
Michele Bianchi | ||
![]() | ||
Однотипний ПЧ «Леонардо да Вінчі» | ||
Служба | ||
Тип/клас | Підводний човен типу «Марконі» | |
Держава прапора | ![]() | |
Належність | ![]() | |
Порт приписки | BETASOM | |
На честь | Мікеле Б'янкі — один з видних діячів Національної фашистської партії | |
Корабельня | Odero-Terni-Orlando, Ла-Спеція | |
Закладено | 15 лютого 1939 | |
Спущено на воду | 3 грудня 1939 | |
Введено в експлуатацію | 15 квітня 1940 | |
На службі | 1940—1941 | |
Загибель | 5 липня 1941 року потоплений британським підводним човном «Тігріс» | |
Бойовий досвід | Друга світова війна Битва за Атлантику | |
Ідентифікація | ||
Параметри | ||
Тоннаж | 1194 тонни (надводна) 1489 тонн (підводна) | |
Довжина | 70,04 м | |
Ширина | 6,82 м | |
Висота | 4,72 м | |
Технічні дані | ||
Рухова установка | Дизель-електрична: 2 × дизельних двигуни CRDA 2 × електродвигуни Marelli | |
Гвинти | 2 | |
Потужність | 2 × 3250 к. с. (дизельних двигуни) 2 × 1500 к. с. (електродвигун) | |
Швидкість | 17,8 вузлів (33 км/год) (надводна) 8,2 вузли (15,2 км/год) (підводна) | |
Дальність плавання | 10500 миль (19450 км) на швидкості 8 вузлів у надводному положенні 110 миль (203 км) на швидкості 3 вузли (5,6 км/год) у підводному положенні | |
Екіпаж | 57 офіцерів та матросів | |
Озброєння | ||
Артилерія | 1 × 100-мм гармата OTO Mod. 1924/1927/1928 | |
Торпедно-мінне озброєння | 8 × 533-мм торпедних апаратів 12 торпед | |
Зенітне озброєння | 4 × 12,7-мм зенітних кулемети Breda Model 1931 |
«Мікеле Б'янкі» був закладений 15 лютого 1939 року на верфі компанії Odero-Terni-Orlando у Ла-Спеції. 3 грудня 1939 року він був спущений на воду, а 15 квітня 1940 року увійшов до складу Королівських ВМС Італії.
Історія служби
У вересні 1940 року до французького Бордо на базу BETASOM почали прибувати італійські підводні човни, яких незабаром стало 27[Прим. 1], котрі незабаром приєдналися до німецьких підводних човнів у полюванні на судноплавство союзників; поступово їхнє число збільшиться до 32. Вони зробили вагомий внесок у битву за Атлантику, попри те, що командувач підводного флоту ВМС Німеччини адмірал Карл Деніц відгукнувся про італійських підводників: «недостатньо дисципліновані» і «не в змозі залишатися спокійним перед лицем ворога»[1].
Перший бойовий патруль «Мікеле Б'янкі» відбувався у Середземному морі з 15 серпня по 3 вересня 1940 року. 27 жовтня 1940 року човен відплив до Атлантики, 3 листопада досяг Гібралтарської протоки. Його спробу прорватися до Атлантики виявили сили Королівського флоту, і «Мікеле Б'янкі» змушений був зупинитися в нейтральному порту Танжер. 12 листопада італійська субмарина вийшла з Танжера і 18 грудня 1940 року досягла Бордо.
«Мікеле Б'янкі» затопив три судна у своєму першому поході з BETASOM з Бордо; але наступне патрулювання під командуванням Франко Тосоні Піттоні з 30 квітня по 30 травня 1941 року було невдалим. Після відплиття з Бордо 4 липня 1941 року, наступного дня був потоплений британським підводним човном «Тайгріс» у точці з координатами 45°03′ пн. ш. 4°01′ зх. д. / 45.050° пн. ш. 4.017° зх. д..
Див. також
- USS Dorado (SS-248)
- U-63 (1939)
- Doris (Q135)
- Л-16 (підводний човен СРСР)
- HMS Saracen (P247)
- I-27
Примітки
- Виноски
- Джерела
Посилання
- Michele Bianchi [Архівовано 12 квітня 2021 у Wayback Machine.](англ.)
- GUGLIELMO MARCONI large submarines (1940) [Архівовано 12 квітня 2021 у Wayback Machine.](англ.)
- Michele Bianchi [Архівовано 12 квітня 2021 у Wayback Machine.](італ.)
- Sommergibile oceanico «Michele Bianchi» [Архівовано 2 листопада 2010 у Wayback Machine.](італ.)
Література
- Bagnasco, Erminio (1977). Submarines of World War Two. Annapolis, Maryland: Naval Institute Press. ISBN 0-87021-962-6.
- Giorgio Giorgerini, Uomini sul fondo. Storia del sommergibilismo italiano dalle origini a oggi, Mondadori, 2002, ISBN 978-88-04-50537-2.