Melomys rubicola

Ця велика миша мала довжину голови і тіла 148—165 мм і довгий хвіст 145—185 мм, але короткі вуха й великі ноги. Вага становила 78–164 г. Хвіст грубо лускатий і хапальний на кінчику. Забарвлення червоно-коричневе з довгими чорними покривними волосками вище і сіро-коричневими волосками нижче. Як і у більшість Melomys, ніс трохи «римський»^[1].

Melomys rubicola був ендеміком Bramble Cay, невеликого (5 га) коралового рифу в протоці Торрес, Австралія. Він не був знайдений на інших островах, попри інтенсивні дослідження. Було висунуто гіпотезу, що вид або близький родич все ще може існувати в Новій Гвінеї (Gynther et al. 2016). Обмежений моніторинг показав зниження чисельності виду з 1983 року. Limpus et al. (1983) оцінили загальну чисельність населення у 1978 році як «кілька сотень осіб». У 1998 році розмір популяції оцінювався як близько 90 осіб (Dennis and Storch 1998). Останній індивід був зафіксований у 2009 році. Адекватний цільовий пошук у 2014 році підтвердив вимирання виду^[2].

Melomys rubicola був нічним. Він жив серед рослинності й використовував нори як притулки. Рослинний покрив (і, отже, харчові ресурси) на острові Bramble Cay скоротився майже до повної відсутності до 2014 року^[2].

19 лютого 2019 року Міністерство навколишнього середовища Австралії^[en] офіційно підтвердило вимирання представників цього виду. Це сталося через підвищення рівня Світового океану та викликаних цим регулярних затоплень місць, придатних для існування цих гризунів — за 10 років така площа скоротилася на 97 %. Це перший вид, вимирання якого відбулося через глобальне потепління^[3].