Lorenzo Marcello (1938)
| «Лоренцо Марчелло» | ||
|---|---|---|
| Lorenzo Marcello | ||
| Служба | ||
| Тип/клас | Підводний човен типу «Марчелло» | |
| Держава прапора | .svg){kind=small} Королівство Італія | |
| Належність |  Королівські військово-морські сили Італії | |
| На честь | Лоренцо Марчелло — венеціанського адмірала | |
| Корабельня | CRDA, Монфальконе | |
| Закладено | 4 січня 1937 | |
| Спущено на воду | 20 листопада 1937 | |
| Введено в експлуатацію | 5 березня 1938 | |
| На службі | 1938—1941 | |
| Загибель | зник після 22 лютого 1941 року в Північній Атлантиці (ймовірно потоплений Short Sunderland)[1] | |
| Бойовий досвід | Друга світова війна Середземномор'я Битва за Атлантику | |
| Ідентифікація | ||
| Параметри | ||
| Тоннаж | 1043 тонни (надводна) 1290 тонн (підводна) | |
| Довжина | 73 м | |
| Ширина | 7,19 м | |
| Висота | 5,1 м | |
| Технічні дані | ||
| Рухова установка | Дизель-електрична: 2 × дизельні двигуни CRDA 2 × електродвигуни CRDA | |
| Гвинти | 2 | |
| Потужність | 2 × 1800 к. с. (дизельні двигуни) 2 × 550 к. с. (електродвигун) | |
| Швидкість | 17,4 вузлів (32,2 км/год) (надводна) 8 вузлів (15 км/год) (підводна) | |
| Дальність плавання | 7500 миль (13900 км) на швидкості 9,4 вузла у надводному положенні 120 миль (220 км) на швидкості 3 вузли (5,6 км/год) у підводному положенні | |
| Екіпаж | 58 офіцерів та матросів | |
| Озброєння | ||
| Артилерія | 2 × 100-мм гармати OTO Mod. 1928 | |
| Торпедно-мінне озброєння | 8 × 533-мм торпедних апаратів 16 торпед | |
| Зенітне озброєння | 4 × 13,2-мм зенітних кулемети Breda Model 1931 | |
«Лоренцо Марчелло» (італ. Lorenzo Marcello) — військовий корабель, підводний човен, головний у своєму типі, Королівських ВМС Італії за часів Другої світової війни.
Історія створення
«Лоренцо Марчелло» був закладений 4 січня 1937 року на корабельні компанії Cantieri Riuniti dell'Adriatico у Монфальконе. 20 листопада 1937 року він був спущений на воду, а 5 березня 1938 року увійшов до складу Королівських ВМС Італії. Свою назву отримав на честь венеціанського адмірала Лоренцо Марчелло.
Історія служби
«Лоренцо Марчелло» до початку бойових дій включили до оперативної групи з шести човнів, що мали виконувати завдання з прикриття рубежу між мисом Палос, мисом Фалкон та мисом Тенес у західному Середземномор'ї, але через технічні проблеми вийшов у море із запізнення. Протягом серпня «Марчелло» виконував завдання у західному Середземномор'ї разом з човнами «Гондар» та «Ашангі».
Згодом човен отримав наказ про перехід до Атлантики, щоб стати частиною нової італійської військово-морської бази BETASOM в Бордо. 31 жовтня 1940 року група підводних човнів італійського флоту, «Мікеле Б'янкі», «Франческо Морозіні» та «Бенедетто Брін», вийшла в указаний термін, тоді як «Ладзаро Моченіго» та «Велелла» затрималися через технічні проблеми. Субмарини перетнули Гібралтарську протоку і вирушили у похід на патрулювання біля Порту.
11 січня 1941 року «Лоренцо Марчелло» вийшов у перший бойовий похід до Атлантичного океану разом з «Алессандро Маласпіна» та «Луїджі Тореллі».
6 лютого 1941 року «Марчелло» відплив з Бордо на захід від Ірландії, у черговий похід, але зник безвісти. Ймовірно був потоплений британським патрульним літаком Short Sunderland.
Див. також
Примітки
Посилання
- Lorenzo Marcello [Архівовано 20 жовтня 2020 у Wayback Machine.](англ.)
- Console Generale Liuzzi [Архівовано 15 січня 2021 у Wayback Machine.](італ.)
Література
- Bagnasco, Erminio (1977). Submarines of World War Two. Annapolis, Maryland: Naval Institute Press. ISBN 0-87021-962-6.
- Giorgio Giorgerini, Uomini sul fondo. Storia del sommergibilismo italiano dalle origini a oggi, Mondadori, 2002, ISBN 978-88-04-50537-2.
- Luis de la Sierra, La guerra navale nel Mediterraneo: 1940—1943, Milano, Mursia, 1998. ISBN 88-425-2377-1