Jacobaea vulgaris

Вперше цей вид описаний Карлом Ліннеєм у 1753 році під назвою Senecio jacobaea L.^[3] Лінней відніс його до роду Жовтозілля (Senecio). Наступного року Філіп Міллер виділив з роду Senecio окремий рід Jacobaea,^[4] до якого разом з деякими іншими колишніми представниками роду Senecio і увійшов вид Jacobaea vulgaris. При цьому видовий епітет Senecio jacobaea послужив базіонімом для назви нового роду. В українській науковій літературі цей вид часто зустрічається під синонімічною назвою Ліннея Senecio jacobaea (жовтозілля лучне^[5][6][7][8], жовтозілля Якова^[8][9]).

Зазвичай дворічна, а іноді й багаторічна трав'яниста рослина, що досягає висоти від 30 до 100 сантиметрів. У перший рік утворюється розетка листя близько 20 сантиметрів завдовжки. Листки ліроподібні, перисті. Стебло з суцвіттями розвивається тільки на другий рік. Головки жовтих квітів мають діаметр приблизно від 15 до 25 міліметрів. Сім'янки вінчає чубчик.

Північна Африка: Марокко; Туніс. Азія: Китай — Синьцзян; Казахстан; Киргизстан; Таджикистан; Узбекистан; Монголія; Туреччина. Кавказ: Вірменія; Азербайджан; Грузія; Росія — Передкавказзя, Сибір, Європейська частина. Європа: Білорусь; Естонія; Латвія; Литва; Молдова; Україна; Австрія; Бельгія; Чехія; Німеччина; Угорщина; Нідерланди; Польща; Словаччина; Швейцарія; Данія; Ірландія; Норвегія; Швеція; Об'єднане Королівство; Албанія; Боснія і Герцеговина; Болгарія; Хорватія; Греція; Італія; Чорногорія; Румунія; Сербія; Словенія; Франція; Португалія; Гібралтар; Іспанія. Натуралізований в деяких інших країнах. Зокрема інвазивний неофіт в Аргентині, Новій Зеландії, Австралії, Канаді та Сполучених Штатах. Досить частий по краях полів, луках, парових полях, луках, піднімається до висоти 1710 м.

З рослини виділений алкалоїд яконін.

Рослина отруйна, що обумовлено вмістом в ньому різних отруйних алкалоїдів, які можуть призвести до ураження печінки з подальшим ураженням центральної нервової системи. Рослина становить небезпеку для коней, великої рогатої худоби, домашньої птиці.

Описано масове отруєння телят в Англії силосом, що містить 10% нібито звичайної. З 271 теляти у віці до одного року 66 попадало й 32 було зарізано. У тварин спостерігалися проноси, запори, виснаження, а в останній стадії - сліпота; при розтині були виявлені цироз печінки і крововиливи в різних органах. Випадки смертельного отруєння телят якобеей звичайної описані також у однорічних телят в Якутії при годуванні їх сіном з великою домішкою рослини; у тварин спостерігався пронос, при розтині були виявлені збільшення печінки і потовщення слизової оболонки товстого відділу кишківника.

Гусениця ведмедиці кривавої (Tyria jacobaeae) на нібито звичайної

Спостерігалися випадки отруєння каченят при додаванні до їх корму розмелених рослин нібито звичайної і крестовника звичайного (Senecio vulgaris) в кількості 10%.

Jacobaea vulgaris захоплює на нових територіях пасовища, будучи при цьому отруйним для худоби та виділяючи в ґрунт алелопатичні речовини, здатні пригнічувати види природної флори у Північній Америці, Австралії та Новій Зеландії. Для боротьби з ним у 1920-х роках був вивільнений представник лускокрилих, таких як Tyria jacobaeae L. (ведмедиця кривава) був вивільнений для стримування інвазіїще в 1920-х роках. В результаті цього був досягнутий лише тимчасовий успіх на розрізнених територіях, крім того, від вивільнення цього виду постраждали представники місцевої флори у Північній Америці, такі як Senecio triangularis Colla, Packera pseudaurea (Rydb.) W.A.Weber et A.Löve, а також декоративний вид Jacobaea maritime. У 1930-х та 1980-х роках були інтродуковані ще два види комах — Botanophila jacobaeae (Hardy) та Longitarsus jacobaeae (Waterhouse). Перший вид уражає основу суцвіття та насіння. Результат регулювання з'явився вже через 4-5 років після інтродукції. У багатьох штатах США, де спостерігали інвазії Jacobaea vulgaris, унаслідок використання подібних програм контролю вдалося досягти зменшення популяцій цього виду на 95-99 %.^[10]

• Flora Vascular [Архівовано 24 вересня 2015 у Wayback Machine.]
• Taxonomy — GRIN-Global Web v 1.9.4.2 [Архівовано 5 березня 2016 у Wayback Machine.]
• The Euro+Med PlantBase