Heinkel He 60
«Гейнкель» He 60 (нім. Heinkel He 60) — німецький одномоторний двомісний біплан, розвідувальний поплавковий гідролітак, що перебував на озброєнні Люфтваффе та Крігсмаріне за часи Другої світової війни.
| Heinkel He 60 | |
|---|---|
 | |
| Призначення: | розвідувальний літак |
| Перший політ: | 1933 |
| Прийнятий на озброєння: | 1933 |
| Знятий з озброєння: | 1943 |
| Період використання: | 1933–1943 |
| На озброєнні у: |  Люфтваффе.svg){kind=small} Царські ПС Болгарії Націоналістичні ПС Іспанії |
| Розробник: | Heinkel і Arado Flugzeugwerke |
| Виробник: | .svg){kind=small} Heinkel, Arado Flugzeugwerke |
| Всього збудовано: | 361 |
| Конструктор: | Райнгольд Мевес (нім. Reinhold Mewes) (Heinkel) |
| Екіпаж: | 2 особи |
| Крейсерська швидкість: | 216 км/год |
| Максимальна швидкість (МШ): | 240 км/год |
| Бойовий радіус: | 826 км |
| Практична стеля: | 5 000 м |
| Швидкопідйомність: | 265 м/с |
| Довжина: | 11,5 м |
| Висота: | 5,3 м |
| Розмах крила: | 13,5 м |
| Площа крила: | 56 м² |
| Порожній: | 2 735 кг |
| Споряджений: | 3 407 кг |
| Двигуни: | 1 × 12-циліндровий бензиновий V-подібний рідинного охолодження поршневий авіаційний двигун BMW VI 6.0 |
| Тяга (потужність): | 660 к.с. (492 кВт) |
| Кулеметне озброєння: | 1 × 7,62-мм авіаційний кулемет MG-15 |
| ---- | |
 Heinkel He 60 у Вікісховищі | |
Історія
Незабаром після початку роботи над He 59 міністерство оборони запропонувало компанії «Гейнкель флюгцойгверке» розробити новий двомісний розвідувальний гідролітак, який мав запускатися з катапульти та використовуватися у відкритому морі. В результаті на «Гейнкелі» було створено півтораплан змішаної конструкції з двигуном ВМW-VI 6.0 рідинного охолодження. Літак отримав позначення Hе 60.
Перший прототип піднявся в політ на початку 1933 року та виявився недостатньо спроможним через двигун BMW VI потужністю 492 кВт (660 к.с.), що не дозволяло підняти яке-небудь значне бойове навантаження. Другий прототип мав більш потужну версію двигуна BMW, але це лише незначно покращило його характеристики та літак виявився ненадійним, тому серійний літак повернувся до оригінального двигуна. У звичайній конфігурації He 60 був міцним літаком, сконструйованим (відповідно до специфікацій) для виконання польотів у відкритому морі. Як наслідок, він завжди мав недостатню потужність для своєї ваги, через що керованість була млявою, а літак був уразливим для ворожого вогню. Були вжиті спроби якимось чином вирішити проблему з його потужністю, оснастивши один літак двигуном Daimler-Benz DB 600, але двигуни не були доступні для виробництва.
Перші поставки He 60 розпочалися у червні 1933 року, новими гідролітаками оснащувалися навчальні підрозділи авіації Крігсмаріне. З 1934 року наймасовіша серійна версія He 60C почала надходити до підрозділів спостереження, й призначалися для запуску з катапульт усіх німецьких крейсерів. He 60 брав участь у бойових діях на боці іспанських націоналістичних сил під час Громадянської війни.
У 1939 році його почали заміняти спочатку на He 114, а згодом на Arado Ar 196, але він залишився на озброєнні кількох берегових розвідувальних штабів (ескадрилей), коли почалася Друга світова війна. У 1940 році Heinkel He 60 був знятий з фронтової служби, але повернувся до використання після вторгнення Німеччини в Радянський Союз у 1941 році, й використовувався для берегового патрулювання в Балтійському та Середземному морях. Усі He 60 були остаточно зняті з озброєння до жовтня 1943 року.
Літаки, схожі за ТТХ та часом застосування
|
|
|
|
.svg){kind=small}
.svg){kind=small}
.svg){kind=small}
.svg){kind=small}
.svg){kind=small}
Див. також
Примітки
- Виноски
- Джерела
Посилання
| Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Heinkel He 60 |
- HEINKEL He 60(англ.)
- He.60(рос.)
- Heinkel He-60 (рос.)
- Хейнкель He-60 (рос.)
Література
- Donald, David (editor). Warplanes of the Luftwaffe. London: Aerospace Publishing, 1994. ISBN 1-874023-56-5.
- Lang, Gerhard. The Heinkel HE 60 (Luftwaffe Profile). Schiffer Publishing, 2004. ISBN 0-88740-922-9
- Smith, J. R.; Kay, Antony L. (1972). German Aircraft of the Second World War. London: Putnam. ISBN 0-85177-836-4.