HMS Whitehall (D94)

Після вводу до строю Королівського флоту, есмінець «Вайтхолл» нетривалий термін перебував на дійсній службі, коли через економічні чинники його перевели до резерву флоту та законсервували. У серпні 1939 року корабель вивели з резерву та перевели до Росайта, де включили до 15-ї флотилії есмінців місцевого командування.

4 вересня 1939 року, наступного дня після вступу Великої Британії у війну, лінійні кораблі «Роял Оак» та «Роял Соверін» вийшли у супроводі есмінців «Броук», «Вондерер» та «Вайтхолл» зі Скапа-Флоу на патрулювання до Оркнейських та Шетландських островів. У морі до них приєдналися ще три есмінці «Форсайт», «Форестер» та «Фьюрі». 6 вересня кораблі повернулися до ВМБ.

Надалі до листопада 1939 року есмінець брав участь у конвоюванні та патрулюванні у Північному морі. У грудні «Вайтхолл» перевели до Командування Західних підходів для забезпечення прикриття конвоїв, що проходили по Південно-Західних проходах. 28 грудня 1939 року він разом з «Вейнок», «Вірлвінд» та «Віверн» вийшли на ескорт конвою OG 21, що прямував до Гібралтару. Британські ескадрені міноносці перебували з транспортним конвоєм до передачі його французьким військовим кораблям, після чого повернули на базу.

2 серпня 1941 року «Вайтхолл» діяв у далекому океанському ескорті конвою WS 10^{[Прим. 3]}.

19 листопада 1943 року есмінець «Вайтхолл» разом з оперативною групою британського флоту забезпечували прикриття конвою JW 54A^{[Прим. 4]}.

20 грудня 1943 року з бухти Лох-Ю в Шотландії вийшов черговий арктичний конвой JW 55B з 19 транспортних та вантажних суден. До складу сил супроводу під командуванням віце-адмірала Б. Фрезера входили: лінкор «Герцог Йоркський», крейсери «Белфаст», «Норфолк», «Шеффілд», «Джамайка» і чотири есмінці «Саумарез», «Савідж», «Скорпіон» і норвезький «Сторд»^{[Прим. 5]}.

26 грудня 1943 року о 8:40 в умовах повної полярної ночі кораблі союзників вступили в бій з німецьким ударним угрупованням флоту, яке очолював лінійний корабель ВМС Третього Рейху «Шарнгорст»^{[Прим. 6]}.

В ході морського бою, який точився протягом дня, британські кораблі завдали серйозних пошкоджень лінкору «Шарнгорст», який приблизно о 18:45 внаслідок отриманих ушкоджень від вогню противника затонув.

28 січня 1944 року «Вайтхолл» вийшов з ескортною групою конвою JW 56B, що прямував до Кольської затоки^{[Прим. 7]}. Транспортний конвой зазнав скоординовані атаки німецьких субмарин.^[2]. У ході зіткнень «Гарді» дістав важких пошкоджень і був затоплений.

30 січня есмінці «Метеор» і «Вайтхол» південно-східніше острову Ведмежий затопили німецький підводний човен U-314.

Протягом березня 1944 року ескадрений міноносець «Вайтхолл» супроводжував знову до берегів Баренцевого й Білого морів конвої JW 58 з 47 транспортних та вантажних суден^{[Прим. 8]}.

20 квітня 1944 року «Вайтхолл» вийшов у черговий похід до Кольської затоки, супроводжуючи крейсер «Дайадем» і ескортні авіаносці «Фенсер» і «Актівіті», куди без втрат прибули 23 квітня^{[Прим. 9]}.

У лютому 1945 року есмінець взяв участь у супроводі конвою JW 64. 10 лютого «Вайтхолл» та «Ларк» відбили напад німецького торпедоносця. 15 лютого конвой прибув у Кольську затоку. 16 лютого «Вайтхолл» брав участь у протичовновій операції біля виходу з Кольської затоки, 17 лютого приєднався до конвою RA 64. 17 лютого «Ларк» був пошкоджений німецькою торпедою і змушений був повернутись назад. 21 лютого, через проблеми з котлом «Вайтхолл» змушений був покинути конвой і рухатись самостійно.

Після ремонту, який завершився у березні 1945 року, «Вайтхолл» був відправлений на патрулювання навколо Великої Британії, яке він продовжував до закінчення війни.

У травні 1945 року «Вайтхолл» був виведений в резерв. Після капітуляції Японії 15 серпня 1945 року «Вайтхолл» був проданий на злам компанії «British Iron & Steel Corporation». 27 жовтня корабель прибув на верх компанії у Барроу-ін-Фернес, де і був розібраний.

• HMS Roebuck (H95)
• HMS Antelope (H36)
• HMS Tynedale (L96)
• Ескадрені міноносці типу «S» (1917)
• Leone Pancaldo
• Мінні загороджувачі типу «Абдель»

Виноски

Джерела

• HMS Whitehall (D 94). на uboat.net. Архів оригіналу за 21 липня 2020. Процитовано 25 жовтня 2018. (англ.)
• HMS WHITEHALL (D 94) - V & W-class Destroyer. на naval-history.net. Архів оригіналу за 9 січня 2017. Процитовано 25 жовтня 2018. (англ.)

• Whitley, M. J. (1988). Destroyers of World War Two: An International Encyclopedia, Volume 1988, Part 2. Annapolis, Maryland: Naval Institute Press. ISBN 0-87021-326-1. Архів оригіналу за 11 січня 2014. Процитовано 25 жовтня 2018.
• Preston, Antony (1971). 'V & W' Class Destroyers 1917-1945. London: Macdonald. OCLC 464542895.
• Raven, Alan; Roberts, John (1979). 'V' and 'W' Class Destroyers. Man o' War. Т. 2. London: Arms & Armour. ISBN 0-85368-233-X.