Asproparthenis

? Asproparthenis
Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota) Царство: Тварини (Animalia) Підцарство: Справжні багатоклітинні тварини (Eumetazoa) Тип: Членистоногі (Arthropoda) Клас: Комахи (Insecta) Підклас: Крилаті комахи (Pterygota) Інфраклас: Новокрилі (Neoptera) Надряд: Голометабола (Holometabola) Ряд: Твердокрилі (Coleoptera) Підряд: Всеїдні жуки (Polyphaga) Надродина: Довгоносикоподібні (Curculionoidea) Родина: Довгоносики (Curculionidae) Підродина: Lixinae Триба: Cleonini Рід: Asproparthenis Gozis, 1886
Синоніми
Bothynoderes Schönherr, 1826
Посилання
Вікісховище: Asproparthenis Віківиди: Asproparthenis EOL: 3363609 NCBI: 1617955

Ásproparthenis — рід жуків родини Довгоносики (Curculionidae). Вагомий внесок у вивчення роду зробили Ф. К. Лук'янович і М. Є. Тер-Мінасян.

Жуки середніх і досить великих розмірів: 6-20  мм у довжину. Основні ознаки цього роду^[1]:

• тіло чорне, але густо вкрите розсіченими жовтувато- або сріблясто-сірими лусочками;
• головотрубка пряма, має добре помітний серединний кіль із поздовжніми борозенками по обидва його боки, бокові ж краї самої головотрубки також облямовані кілями;
• вусики 1-й членик їх джгутика звичайно коротший за 2-й.
• боки передньоспинки вкриті простими крапками і не мають чорних зерняток ані крапок із потовщеними краями;
• надкрила більш або менш паралельнобічні, найширші посередині;
• 1-й та 2-й членики лапок видовжені, 2-й звичайно довший від дволопатевого 3-го.

Докладний опис морфології Asproparthenis дивись^[2], а фотографії —^[3].

У вивчених з цієї точки зору видів життєвий цикл пов'язаний з лободовими. Жуки мешкають в асоціаціях, де є ці рослини. Тут вони харчуються їхнім листям, ховаються від несприятливих умов, паруються. Самиці відкладають яйця на головний корінь, кореневу шийку або у ґрунт поблизу неї. Для цього жук риє ямку та (або) вигризає заглиблення на рослині. Личинка вгризається у рослинні тканини і живе, харчуючись ними; тут вона й заляльковується. Під час її розвитку на корені часто-густо утворюється гал^[4]. У деяких видів личинка обгризає коріння ззовні і лялечку утворює у ґрунті.

Більшість видів цього роду у поширенні тяжіє до південних посушливих регіонів — степів та напівпустель. Заселюють вони узбережжя водойм, солонці та солончаки, а також узбіччя шляхів, межі, перелоги, пустирі, лісосмуги, штучні та байрачні ліси, забур'янені сільгоспугіддя.

Найактивніші імаго навесні. Вони пробуджуються від сплячки, розселюються перельотами та «пішки», харчуються і відкладають яйця. Невдовзі після цього вони гинуть. Приблизно у серпні-вересні з'являються жуки нового покоління. Вони зимують — у верхньому шарі ґрунту та підстилці^[5].

Всі види цього роду мешкають у межах Палеарктики. Загалом ареал роду охоплює всю Південну Європу, Закавказзя, Середню Азію і доходить до Далекого Сходу; на півдні — до Ірану, Кітаю, Монголії, на півночі — до Якутії^[1]. В Україні зареєстровано 6  видів Asproparthenis^[6].

Через значну мінливість і велику схожість види цього роду погано розпізнаються. Описано щонайменше 22 види роду Asproparthenis^[7]. Нижче наведено їх перелік, назви видів української фауни виділено кольором:

Пов'язаність із лободовими зробила деякі види шкідниками культивованих рослин цієї родини, в першу чергу — буряків та піскозакріплювальних насаджень з саксаулу. Потенційно види цього роду можуть шкодити шпинатові та кіноа. Економічно відчутних збитків завдає звичайний буряковий довгоносик Asproparthenis punctiventris, а також Asproparthenis foveicollis. Незначні пошкодження бурякам завдають Asproparthenis carinata, Asproparthenis obsoletefasciata, Asproparthenis vexata ^[8][9].