4 Non Blondes

Кріста Хіллхаус і Шаанна Хол були сусідами по кімнаті і зустріли Ванду Дей, коли вони приєдналися до групи, в якій вона грала. Коли всі троє покинули цю групу, вони почали грати як тріо. Але, помітивши, як Перрі співає в сольному виконанні, Хіллхаус і Хол попросили її приєднатися до них як вокаліста. Їх перша репетиція повинна була відбутися о 18 годині 17 жовтня 1989 року, але незабаром після 17 годин стався землетрус Лома-Прієта, що завадило їх планам.^[3][4]

Група підписала контракт з лейблом Interscope в липні 1991 року після виступу на Gavin Convention, де вже раніше група грала на розігріві у Primus у День Святого Валентина того ж року. Коли вони почали записувати свій дебютний альбом, Ванда Дей була замінена Річардсоном. У 1992 році під час запису "Bigger, Better, Faster, More!" продюсер альбому Девід Тікль відчув, що гра Хол на гітарі «не тягне», тому її також попросили піти з групи.^[5] В підсумку закінчив запис альбому Луїс Метойер. Роджер Роша приєднався до групи вже після завершення альбому і залишався з групою до 1994 року.

Після відходу з групи в 1991 році Ванда Дей продовжила виступи з групою Malibu Barbi,^[6] а потім і з Bad Dog Play Dead. Наприкінці 1992 року вона потрапила в аварію, зламала ноги і зламала собі спину, що зробило гру на барабанах для неї дуже болючою. Вона переїхала з Сан-Франциско в 1995 році, провела деякий час в Аризоні і, зрештою, повернулася в Солт-Лейк-Сіті. Ванда Дей померла 10 липня 1997 року^[7] за словами Крісти Хіллхаус від передозування наркотиками,^[8] і була похована в містечку Тропік (Юта).

4 Non Blondes випустили пісню «Mary’s House» як саундтрек до фільму Світ Уейна 2 в 1993 році. Також вони записали кавер на пісню «I’m the One» групи Van Halen як саундтрек до фільму Пустоголові. Група випустила пісню «Bless the Beasts and Children» для триб'ют-альбому If I Were a Carpenter групи The Carpenters і пісню «Misty Mountain Hop» для триб'ют-альбому Encomium: A Tribute to Led Zeppelin групи Led Zeppelin.

Група розпалася наприкінці 1994 року в процесі запису їхнього другого альбому. Вокалістка Лінда Перрі вирішила зайнятися сольною кар'єрою, після чого випустила кілька сольних робіт, а також продюсувала і була автором пісень для хітових альбомів Крістіни Агілери, Аліши Кіз, Пінк, Гвен Стефані, Кортні Лав і Келлі Осборн. Хол записувала, продюсувала, складала для і грала разом з різними музикантами, включаючи вокаліста Storm Large (1999-2001), гітариста Еріка Макфаддена (1995-2001), і одного з засновників фанку Джорджа Клінтона & Parliament-Funkadelic (2002-), і випустила самостійний проект «Electrofunkadelica: e3+FUNKnth = music for the body-mind & soul» в 2006 році на лейблі "Make Music, Not War! Records".

11 травня 2014 року група знову зібралася разом, щоб провести невеликий концерт на благодійному вечорі «An Evening For Women» в Лос-Анджелесі в готелі Beverly Hilton. Вони виконали шість пісень: «Train», «Spaceman», «The Ladder», «Mighty Lady», «Superfly» and «What's Up?». Вечір був організований лос-анджелеським ЛГБТ центром.^[9]

Лінда Перрі і Кріста Хіллхаус також возз'єднувалися в 1999 році в підтримку сольного туру Перрі.^[10][11] Хіллхаус, яка керувала офіційним сайтом колективу, протягом декількох років намагалася співпрацювати з низкою інших проектів, але жоден з них не мав істотного комерційного успіху.^[12]

• Лінда Перрі — вокал, гітара (1989-1994, 2014)
• Кріста Хіллхаус — бас-гітара (1989-1994, 2014)
• Шаанна Хол — гітара (1989-1992)
• Ванда Дей — ударні (1989-1991; died 1997)
• Дон Річардсон — ударні (1991-1994, 2014)
• Роджер Роша — гітара (1992-1994, 2014)

• Hello Mr. President (Live in Italy 1993) (1994)