Яковіанська епоха

Епоха відзначається бурхливим розвитком промисловості, сільського господарства, торгівлі. Модернізація добувної промисловості, суднобудування, гончарства, ковальства, сукновиробницва супроводжується опановуванням нових галузей: бавовняної, шовкової, скляної, паперової, миловарної та ін. У 1614 році вивозити необроблену вовну було остаточно заборонено і Королівство Англія з постачальника сировини перетворилося на експортера готових вовняних виробів. У сільському господарстві вдосконалюються знаряддя праці, запроваджуються нові, більш раціональні методи землеробства. Стрімко розвивається зовнішня торгівля за рахунок розширення географії продажів англійських купців^[3].

Разом з тим урядова регламентація промисловості та торгівлі, запровадження систем монополій, а також збільшення витрат на утримання короля суттєво гальмували розвиток економіки^[3]. Криза, що охопила Європу, в Королівстві Англія проявила себе важкою економічною депресією 1620–1624 років^[4].

З Яковіанської епохи взяла свій початок англійська колоніальна система. У 1607 році було засновано Вірджинію — першу колонію Королівства Англія на Північноамериканському континенті, далі — поселення на Бермудських островах (1609), торгову факторію Сурат в Індії (1612), Плімут (1620) — першу колонію Нової Англії, Сент-Кіттс (1623) — першу колонію у Вест-Індії^[5].

Важливою історичною подією стало об'єднання Королівства Англія та Королівства Шотландія під владою одного короля, об'єднання парламентів обох держав відбулося лише у 1707 році. Взагалі, епоха характеризується тривалим протистоянням між королем і парламентом, а також релігійними конфліктами. Найяскравішим проявом невдоволення англійських католиків королем Яковом I, прихильним до протестантів, стала так звана Порохова змова — невдала спроба підірвати будівлю парламенту і таким чином вбити короля^[6].

Саме Яковіанська епоха ознаменувала широке вживання в Королівстві Англія тютюну, що в свою чергу призвело до радикальних змін у побуті, звичках, культурі суспільства. Король Яків I вбачав у цьому негативні наслідки, а тому на тютюн підвищили мито, і в 1604 році було випущено одну з найперших у світі антитютюнових публікацій — трактат монарха «Проти тютюну» (A Counterblaste to Tobacco), в якому гостро засуджувалося тютюнопаління. Незважаючи на ці заходи, у 1614 році в Лондоні налічувалося вже 7000 магазинів, які продавали тютюн. Вирощувати культуру в Королівстві Англія було заборонено, в 1622 році Яків I надав право монополії на імпорт тютюну компаніям із двох британських колоній — Вірджинії та Бермудських островів^[7].

Яковіанська епоха залишила нащадкам одні з найкращих творів Джона Донна, Бена Джонсона, Томаса Мідлтона, Джона Форда, Джона Уебстера, а також Вільяма Шекспіра («Буря», «Король Лір», «Макбет»). У драмах, що були написані у цей період, увага, найчастіше, зосереджена на людських слабкостях і запроданстві суспільства. Основними темами поезії є кохання та релігія^[8].

Також визначними надбаннями епохи стали роботи філософа Френсіса Бекона і «Біблія короля Якова» — переклад Біблії, який був виконаний на замовлення короля Якова І і на сьогодні є найпоширенішою версією книги. В цей же час вперше побачили світ у повному перекладі англійською мовою «Іліада» (1611) та «Одіссея» (1616) Гомера у виконанні Джорджа Чапмена^[9].

За всебічної підтримки королівською родиною розвитку науки, у цей період з'явилися нові визначні роботи з картографії, геодезії, навігації, натурфілософії, серед них зокрема «Опис світу» (1621) Джона Віддоуза, праці з дослідження явищ магнетизму Вільяма Гільберта, «Utriusque cosmi» (1617) Роберта Фладда^[2].

Провідним напрямом англійського живопису Яковіанської епохи був портрет, а основними майстрами — іноземці, зокрема Деніел Мітенс, Пауль ван Сомер, Авраам ван Блієнберг^[10]. Поряд з ними вирізняються й деякі англійські художники (Корнеліус Джонсон, Роберт Пік старший, Вільям Ларкін, сер Натаніел Бекон), але вони лише наслідували закордонних майстрів і тільки починали формувати національну школу образотворчого мистецтва, розквіт якої відбувся вже у XVIII столітті^[11]. Помітніших змін зазнала портретна мініатюра Яковіанської епохи, яку представляли Ніколас Гілліард, Ісаак Олівер: зображення стало більш реалістичним, акцент зі статусу особи перемістився на її риси та індивідуальність^[12].

Значні зміни у Яковіанську епоху відбуваються в архітектурі: з укріплених споруд замки перетворюються на мирні будинки. Формується новий тип архітектора — вчений і художник. Так, найвідоміший архітектор цієї епохи, Ініго Джонс, також ще був відомий як живописець та театральний діяч. Серед його робіт: Собор святого Павла, Бенкетинг-гаус при Вайтхолльському палаці в Лондоні, Квінс-гаус у Гринвічі. Характерними рисами нових замків є симетрія (у плані букви Е та П), курдонер (відкритий парадний двір) з газоном, замість захисних мурів і рову — сади, зі складними геометричними узорами з квітників і живих парканів. Будівлі мають значну кількість високих труб та крутих фронтонів, а їх фасади — великі вікна та еркери, головна прикраса залів — кам'яні каміни^[12].

Зазнало змін декоративно-ужиткове мистецтво. Зокрема, для меблів цієї епохи характерний більш складний та витонченний дизайн, з акцентом на деталях. В оздобленні інтер'єрів починають використовувати імпортні матеріали (наприклад, перламутр), стають популярними морські мотиви. Одяг, текстиль, меблі мають широку гаму яскравих і насичених кольорів^[13].

• Яків I (король Англії)
• Стюарти

• Joseph R. Tanner. Constitutional Documents of the Reign of James I, A.D. 1603-1625: With an Historical Commentary. — CUP Archive, 1960. — 389 с.
• B. Coward. The Stuart Age: England, 1603 - 1717. — Pearson Education, 2003. — С. 117-127. — ISBN 0582772516.