Шерстньов Сергій Андрійович

Сергій Шерстньов народився у Бердянську. Навчався у бердянській багатопрофільній гімназії № 2. Закінчив Вище професійне училище № 9.

2007 року був призваний на строкову військову службу і направлений в навчальний центр «Десна». Перейшов на військову службу за контрактом, через півроку звільнився в запас. Працював інспектором Бердянської виправної колонії.

З початком російської збройної агресії добровольцем прийшов до військкомату, мобілізований на захист Батьківщини 25 березня 2014 року.

Солдат, старший розвідник розвідувальної роти 79-ї окремої аеромобільної бригади Високомобільних десантних військ України, в/ч А0224, м. Миколаїв. Брав участь в антитерористичній операції на сході України, в зоні бойових дій поблизу українсько-російського кордону.

12 червня 2014 року близько 10:00, під час прориву укріпрайону противника біля висоти Савур-могила в Шахтарському районі Донецької області, колону українських військових під командуванням Максима Миргородського (позивний «Майк») атакували російські терористи із засідки, яку вони облаштували на вершині вранці того ж дня. Розвідданих про перебування там терористів в українських військових не було. В перші хвилини бою дістали поранення двоє бійців з передової групи. Поки їх витягали, солдат Сергій Шерстньов прикривав товаришів вогнем з підствольного гранатомету, випустивши по терористах з десяток гранат. Він загинув від смертельного поранення в серце кулею снайпера, який влучив вище щитка в бронежилеті. За чотири години бою, за підтримки артилерії та вертольотів, вогонь противника було подавлено, але зі штабу АТО десантникам дали наказ відступити. Це був перший бій за висоту Савур-могила. За даними Міноборони України, втрати російських терористів: 2 БТР, 2 танки (йшли на підмогу зі Сніжного, підбиті ракетами з вертольотів) та 2 автомобілі «Камаз», на яких були встановлені великокаліберні кулемети «Корд». У боях в районі Савур-могили та Степанівки десантники 79-ї бригади втратили двох вояків убитими та більше двадцяти пораненими, другий загиблий — сержант Сергій Татарінов^[1][2][3].

14 червня у Бердянську прощалися з Сергієм Шерстньовим. Похований на міському кладовищі^[4][5].

Залишились батьки Андрій Вікторович і Лариса Олексіївна, брат Микола. Рішенням виконавчого комітету Бердянської міської ради від 07.07.2014 р. № 225 мати Сергія забезпечена однокімнатною квартирою^[6].

• 26 липня 2014 року — за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, відзначений — нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)^[7].
• Почесний громадянин Бердянська (посмертно). Рішенням виконавчого комітету Бердянської міської ради від 12.08.2014 р. № 258 нагороджений «Почесним орденом міста» (посмертно)^[6].

В Бердянському економіко-гуманітарному коледжі БДПУ, де навчався Сергій Шерстньов, відкрито пам'ятну дошку на його честь.

На фасаді гімназії № 2 м. Бердянськ встановлено меморіальну дошку Сергію Шерстньову. На території навчального закладу учнями висаджено алею Героїв, почесне право посадити перше дерево з іменами бердянських героїв було надано Миколі Шерстньову, рідному брату Сергія^[8].

• Бій під Савур-Могилою 12 червня 2014
• Бої за Савур-Могилу (2014)
• Бої на українсько-російському кордоні 2014

• Шерстньов Сергій Андрійович [Архівовано 3 липня 2017 у Wayback Machine.] // Книга пам'яті полеглих за Україну.
• Шерстньов Сергій Андрійович [Архівовано 28 липня 2017 у Wayback Machine.] // Бердянська міська рада, 14 січня 2015.
• https://censor.net.ua/resonance/393310/12_iyunya_2014_goda_pervyyi_boyi_za_saurmogilu_ogon_protivnika_na_saurmogile_byl_podavlen_ne_ponimayu [Архівовано 28 липня 2017 у Wayback Machine.] // «Цензор.нет», 15 червня 2016.