Шевченко Євгеній Володимирович
Євгеній Володимирович Шевченко (нар. 4 травня 1972, Мелітополь, Запорізька область, Українська РСР, СРСР) — український проросійський політик, Народний депутат України IX скликання, колишній член фракції «Слуга народу»[1][2]. Член Комітету ВРУ з питань економічного розвитку[3], голова підкомітету з питань промислової політики.
| Шевченко Євгеній Володимирович | |
|---|---|
 | |
| Народився | 4 травня 1972 (52 роки) Мелітополь, Запорізька область |
| Громадянство |  Україна |
| Діяльність | юрист підприємець |
| Галузь | підприємець і політик |
| Alma mater | Інститут права ім. В. Сташиса Класичного приватного університету |
| Членство | Верховна Рада України IX скликання |
| Посада | народний депутат України |
| Партія | Слуга народу, безпартійний |
| Народний депутат України | |||
|---|---|---|---|
| 9-го скликання | |||
| Слуга народу | 29 серпня 2019 | — | 24 травня 2021 |
| Позафракційний | 24 травня 2021 | — | |
Життєпис
Закінчив Інститут права ім. Сташиса Класичного приватного університету, отримав диплом юриста-правознавця[4].
Проходив армійську службу у Прилуках в Чернігівській області, працював електриком у колгоспі. Обіймав керівні посади в компаніях «Eurocape New Energy», «ECE Projektmanagement GMBH», «Агросталь», «Цветмет» та інших підприємствах[5].
У грудні 2021 року заявив, що СБУ відкрило проти нього кримінальну справу. У СБУ заявили, що це може зробити лише прокуратора і СБУ не відкривало жодних справ[6].
Політична діяльність
2012 — на виборах до Верховної Ради — кандидат у народні депутати, самовисуванець (виборчий округ № 75, Заводський, Ленінський райони м. Запоріжжя). На час виборів: генеральний директор ТОВ «Агросталь», безпартійний[7].
2014 — на виборах до Верховної Ради — кандидат у народні депутати від партії «Воля» (виборчий округ № 210, м. Прилуки, Бобровицький, Козелецький, Прилуцький райони). На час виборів: генеральний директор ТОВ «Агросталь», безпартійний[8].
2019 — під час президентських виборів — довірена особа кандидата Зеленського[9][10].
Народний депутат України 9-го скликання від партії «Слуга народу» (в.о. № 76, Вознесенівський, Хортицький райони Запоріжжя)[11][12], з 2022 приєднався до депутатської групи "Відновлення України"[13]..
Керівник групи з міжпарламентських зв'язків з Казахстаном.
Скандали та проросійська діяльність
Відомий проросійською позицією ще перед повномасштабним російським вторгненням, негативним ставлення до Революції гідності[14].
Неодноразово долучався до прямих включень на пропагандистських російських телеканалах[15]. Симпатизував проросійському пропагандисту Анатолію Шарію (депутат неодноразово постив відео, де колаборант насміхався над акціями патріотичних сил), Миколі Азарову і проросійському телеканалу «НАШ»[14]. Був негативно налаштованим щодо Джорджа Сороса, Дмитра Кулеби та нового українського правопису[16].
9 квітня 2020 року народний депутат України Євгеній Шевченко пообіцяв внести до ВРУ постанову про визнання геноцидом українського народу політики Уляни Супрун[17]. У жовтні того ж року Шевченко назвав критиків Конституційного суду «адептами» Держдепартаменту США та філантропа Джорджа Сороса[18].
В листопаді 2021 року Шевченко виявив бажання поїхати до Донецька, де, за його словами «наші люди стріляють один в одного»[19].
Підтримка Лукашенка
17 серпня 2020 року Шевченко закликав білорусів «пробачити» Лукашенку його «гріхи та злочини»[20].
20 квітня 2021 року поїхав на зустріч до білоруського диктатора Лукашенка. Згодом заступник глави фракції Слуга народу Олександр Корнієнко заявив, що поїздка була власною ініціативою Євгена, а представники партії вимагатимуть пояснень[21]. У Мінську заявляв, що третина українців хочуть бачити своїм президентом Лукашенка[22].
23 травня 2021 року, коли у Білорусі примусово посадили літак «Ryanair» і затримали опозиціонера Рамана Протасевіча, Шевченко похвалив Лукашенка[23]. 24 травня фракція «Слуга Народу» заявила про виключення Шевченка зі свого складу[24][25][26].
Навесні 2022 року, на початку повномасштабного вторгнення РФ до України, за інформацією голови ГУ МО України, Кирила Буданова, Шевченко допомагав ГУР комунікувати з білоруським диктатором Лукашенком задля недопущення втягування Білорусі у війну[27].
Після повномасштабного вторгнення
У жовтні 2023 року Євген відмовився підтримати заборону православної церкви московського патріархату[28], а у листопаді взяв участь у зборі підписів до спікера Руслана Стефанчука щодо необхідності відправити законопроєкт «про заборону УПЦ МП» до Венеційської комісії, аби зірвати його подальше просування[29].
У лютому 2024 року Шевченко закликав негайно повернути Києво-Печерську Лавру православній церкві московського патріархату[30]. Після російського ракетного обстрілу 8 липня того ж року Євген поширював наративи російської пропаганди, закликав до миру з росіянами[31].
