Швидкі радіосплески

Вперше і абсолютно випадково швидкий радіосплеск був виявлений в лютому 2007 року. Група Дункана Лорімера (Duncan R. Lorimer), професора Університету Західної Вірджинії, в пошуках сигналів пульсарів проводила обробку результатів спостережень шестирічної давності австралійського 64-метрового радіотелескоп а Паркс (Parkes) Державного об'єднання наукових і прикладних досліджень (CSIRO). Аналізуючи архіви, Девід Наркевич (David Narkevic), аспірант Д. Лорімера, зауважив незвичайний радіосигнал^[3][4].

Сигнал був одиничним, потужним, але дуже коротким — кілька мілісекунд. Його перевірка зайняла близько п'яти років. Цей перший зареєстрований сплеск (FRB 010724) іноді називають по імені керівника групи першовідкривачів — сплеск Лорімера (Lorimer burst).

Єдиної, загальновизнаної наукової гіпотези утворення швидких радіосплесків не існує. Обговорюються наступні можливі варіанти:

• Земний сигнал, який продукується технічними пристроями^[5][6].
• Позагалактичне джерело, тобто радіосплеск як наслідок якоїсь екзотичної події, на зразок злиття двох нейтронних зірок^[7], «останнього подиху» чорної діри, описаного британським фізиком Стівеном Хокінгом, або бліцара (події перетворення важкого пульсара в чорну діру)^[8][9][10].
• Галактичне джерело. Зокрема, за припущенням Аві Лоеба (Avi Loeb), професора Гарвард-Смітсонівського центру астрофізики, швидкі радіосплески випромінюються деякими зірками нашої галактики^[11][12].

• Сигнал Wow!
• Радіосигнал SHGb02+14a
• PSR B1919 + 21
• Бліцар
• Магнетар
• Гамма-спалахи

• FRB Catalogue. Swinburne University of Technology. Архів оригіналу за 7 січня 2017. Процитовано 7 січня 2017.
• Science — Mysterious radio bursts originate outside the Milky Way By Govert Schilling Jan. 4, 2017 [Архівовано 11 листопада 2020 у Wayback Machine.]