Чисельність популяції

Поняття "чисельність" поширюється тільки на види, що представлені унітарними організмами і не поширюється на модулярні організми.

Існує дві основні оцінки чисельності популяцій:

• абсолютна (наприклад, кількість особин або колоній на одиницю площі або об'єму),
• відносна (наприклад, частота зустрічей певного виду за певну кількість обліків).

При моніторингу популяцій, як правило, дослідники оцінюють відносну чисельність. Такі оцінки можуть бути дуже різними і залежать від особливостей виду, що досліджується, типу обліків і обсягу зусиль дослідників. Варіанти:

• частка зустрічей особин певного виду серед усіх видів організмів відповідної облікової групи (наприклад, % особин мишівки південної серед облікованих пастками гризунів; частка реєстрацій солов'я східного серед усіх облікованих співочих птахів):
• частка реєстрацій певного виду (або групи видів) у перерахунку на 100 пасток (або ловчих канавок, або площадок обліку тощо) (наприклад, кількість мишей хатніх на 100 пастко-діб*);
• кількість реєстрацій певного виду (або певної групи) тварин на 10 км маршруту (маршрутний облік звичайно використовують для видів, які легко реєструвати дистанційно або за ознаками або слідами життєдіяльності - звуками, пориями, відбитками лап тощо);
• та інші.

Оцінки відносної чисельності важливі не тільки при веденні моніторингу, але й при порівняннях різних типів оселищ, оцінках ролі різних біотопів у підтриманні життєздатності популяцій того чи іншого виду.

Одна з поширених схем опису рясноти видів, яку часто використовують у переліках біорізноманіття (наприклад, у статті «Іхтіофауна острова Зміїний»). Прикладами є таблиці зі списками видів, в яких біля назви кожного виду ставлять бал рясноти — цифрою або зірочками. Найпоширенішими балами рясноти є наступні три:

• «1» (або «+») — чисельність мала, категорія «рідкісний»
• «2» (або «++») — чисельність середня, категорія «звичайний»
• «3» (або «+++») — чисельність висока, категорія «численний»^[1].

Нерідко замість балів рясноти використовують акроніми категорій рясноти. Приклади: «РР» — дуже рідкісний, «Р» — рідкісний, «Зв» — звичайний, «Ч» — численний, «ВЧ» — високо численний.

Такі схеми є дуже неточними, проте важливими, оскільки індексовані списки вже можуть бути об'єктом коректних порівнянь: популяції в різних оселищах або угруповання різних біотопів можуть відрізнятися не так фактом присутності видів, як їхньою відносною чисельністю.

Бальні оцінки завжди відповідають рясноті, представленій у логарифмічній шкалі. Для коректних порівнянь рекомендується використовувати не 3-бальну, а принаймні 5-бальну шкалу, наведену нижче (в дужках — частка у сукупній вибірці, за^[2]).

1. випадковий (0..1 %) (= дуже рідкісний)
2. рідкісний (1…3 %)
3. нечисленний (3…10 %)
4. звичайний (10…30 %)
5. численний (30…100 %)

В англомовному середовищі найвідомішою є шкала ACFOR, назва якої сформована як акронім з категорій чисельності:

• A — «Abundant» (численний, рясний),
• C — «Common» (звичайний),
• F — «Frequent» (частий),
• O — «Occasional» (випадковий),
• R — «Rare» (рідкісний).

• категорія раритетності, Червона книга України
• види-шкідники, спалахи чисельності, пошесті

• Популяційна динаміка
• Рівняння Лотки-Вольтерри
• Ефективний розмір популяції
• Ефект пляшкового горла

• Відносна чисельність видів // Словник-довідник з екології : навч.-метод. посіб. / уклад. О. Г. Лановенко, О. О. Остапішина. — Херсон : ПП Вишемирський В. С., 2013. — С. 38.
• Чисельність популяції // Словник-довідник з екології : навч.-метод. посіб. / уклад. О. Г. Лановенко, О. О. Остапішина. — Херсон : ПП Вишемирський В. С., 2013. — С. 190.
• Загороднюк І., Киселюк О., Поліщук І., Зеніна І. Бальні оцінки чисельності популяцій та мінімальна схема обліку ссавців // Вісник Львів. ун-ту. Сер. біологічна. — 2002. — № 30. — С. 8-17.
• Межжерин В. А., Емельянов И. Г., Михалевич О. А. Комплексные подходы в изучении популяций мелких млекопитающих. — Киев: Наук, думка, 1991. — 204 с.
• Фасулати К. К. Полевое изучение наземных беспозвоночных. 1971 djvu