Чіро Феррара

Вихованець футбольної школи клубу «Наполі». Дорослу футбольну кар'єру розпочав 1984 року в основній команді того ж клубу, в якій провів десять сезонів, взявши участь у 247 матчах чемпіонату. Більшість часу, проведеного у складі «Наполі», був основним гравцем захисту команди. Саме у цей період неапольська команда, капітаном якої був зірковий аргентинець Дієго Марадона, здобула обидва свої титули чемпіона Італії. По одному разу команда виборювала Кубок Італії, Суперкубок країни та Кубок УЄФА.

1994 року перейшов до клубу «Ювентус», за який відіграв 11 сезонів. Граючи у складі «Ювентуса» також здебільшого виходив на поле в основному складі команди. У складі «старої синьйори» Феррара суттєво поповнив свою колекцію футбольних трофеїв — за роки виступів у Турині він ще п'ять разів ставав чемпіоном Італії, одного разу вигравав розіграш Кубка країни, чотири рази — Суперкубка Італії. На міжнародній арені було здобуто титули переможця Ліги чемпіонів УЄФА, володаря Суперкубка УЄФА, Міжконтинентального кубка та Кубка Інтертото.

Завершив професійну кар'єру футболіста виступами за команду «Ювентуса» у 2005 році, відігравши свій ювілейний, 500-й, матч у Серії A.

Протягом 1985—1987 років залучався до складу молодіжної збірної Італії. На молодіжному рівні зіграв у 6 офіційних матчах, забив 1 гол.

1988 року захищав кольори олімпійської збірної Італії. У складі цієї команди також провів 6 матчів і забив 1 гол. У складі збірної був учасником футбольного турніру на Олімпійських іграх 1988 року у Сеулі.

1987 року дебютував в офіційних матчах у складі національної збірної Італії. Протягом кар'єри у національній команді, яка тривала 14 років, провів у формі головної команди країни 49 матчів. У складі збірної був учасником чемпіонату Європи 1988 року у ФРН, на якому команда здобула бронзові нагороди, домашнього для італійців чемпіонату світу 1990 року, де команда також фінішувала третьою, чемпіонату Європи 2000 року у Бельгії та Нідерландах, де разом з командою здобув «срібло».

Розпочав тренерську кар'єру відразу ж по завершенні кар'єри гравця, 2005 року, увійшовши до тренерського штабу національної збірної Італії.

У 2009—2010 роках був головним тренером команди клубу «Ювентус».

З 2010 року очолював тренерський штаб молодіжної збірної Італії. Влітку 2012 року став головним тренером «Сампдорії», з якої, втім, був звільнений у грудні того ж року через незадовільні результати команди.