Червоногригорівка
Червоногриго́рівка (в минулому — Чернишовка, Красногригорівка) — селище Нікопольського району Дніпропетровської області. Центр Червоногригорівської селищної громади.
| селище Червоногригорівка | |||
|---|---|---|---|
| |||
| Країна |  Україна | ||
| Область | Дніпропетровська область | ||
| Район | Нікопольський | ||
| Громада | Червоногригорівська селищна громада | ||
| Облікова картка | Червоногригорівка | ||
| Основні дані | |||
| Колишня назва | Чернишовка, Красногригорівка | ||
| Статус | із 2024 року | ||
| Населення | ▼ 6 030 (01.01.2022)[1] | ||
| Поштовий індекс | 53283—53285 | ||
| Телефонний код | +380 566 | ||
| Географічні координати | 47°37′48″ пн. ш. 34°31′28″ сх. д. / 47.63000° пн. ш. 34.52444° сх. д. 34°31′28″ сх. д. / 47.63000° пн. ш. 34.52444° сх. д. | ||
| Висота над рівнем моря | 39 м | ||
| Водойма | Каховське водосховище, р. Ревун | ||
| Відстань | |||
| Найближча залізнична станція: | Нікополь | ||
| До станції: | 10 км | ||
| До райцентру: | |||
| - фізична: | 12 км | ||
| - автошляхами: | 14 км | ||
| До обл. центру: | |||
| - фізична: | 98 км | ||
| - автошляхами: | 127 км | ||
| Селищна влада | |||
| Адреса | 53283, Дніпропетровська обл., Нікопольський р-н, смт Червоногригорівка, вул. Ярмарочна, 33 | ||
| Голова селищної ради | Матюк Микола Степанович | ||
| Карта | |||
  Червоногригорівка | |||
 Червоногригорівка | |||
 | |||
| |||
Розташоване на березі Каховського водосховища між промисловими містами Нікополь і Марганець. Населення за переписом 2001 року становить 6 710 осіб.
Географічне розташування
Селище міського типу Червоногригорівка знаходиться на правому березі Каховського водосховища, нижче за течією на відстані 2 км розташоване село Мусіївка і Придніпровське, нижче за течією примикає місто Нікополь. Поруч проходять автомобільна дорога Н23 і залізниця, станції Ревун і Платформа 111 км.
Історичні відомості
Населений пункт виник в кінці 1770-х років.
Землі тут належали графові Чернишову, тому село до 1861 року мало назву Чернишовка. Граф продав частину землі своєму родичеві Краснову. Коли син Краснова, Григорій, одружився з дочкою Чернишова, поселення перейменували в Красногригорівку.
За даними на 1859 рік у власницькому селі Катеринославського повіту Катеринославської губернії мешкало 3346 осіб (1638 чоловічої статі та 1708 — жіночої), налічувалось 439 дворових господарств, існували православна церква та училище[2].
Станом на 1886 рік у селі, центрі Красногригорівської волості, мешкало 4476 осіб, налічувалось 800 дворових господарств, існували православна церква, 2 школи, 3 лавки, відбувалось 2 ярмарки на рік[3]. За 8 верст — поштова станція.
За переписом 1897 року кількість мешканців зросла до 4228 осіб (2160 чоловічої статі та 2068 — жіночої), з яких 4212 — православної віри[4].
У 1907 році оренду земельної ділянки Червоногригорівської общини для видобутку марганцевої руди передано від приватного власника Мосціцького до Німецького акціонерного товариства "Піролюзит". Відповідно, на північ від села виникає робітнича колонія Піролюзит.
У 1908 році населення зросло до 5506 осіб (2755 чоловіки та 2761 — жінок), налічувалось 813 дворових господарств[5].
Станом на 1913 рік Красногригорівка вже мала статус селища і адміністративно підпорядковувалась Нікопольській міській раді. Діяла земська телефонна мережа, що з'єднувала Катеринослав з телефонними станціями м.Нікополь і с. Томаківка, та волосними правліннями.
Станом на 1934 рік на території Червоногригорівської сільради існували два колгоспи - "Соцвласність", "Друга п'ятирічка" (колишній ім. Шавріна), сільгоспартіль "Червоні лани", рибколгосп та рибартіль ім. Х-річчя КНС Нікопольської рибспілки. Працювала одна семирічна школа 1 та чотирирічна 2 школа.
З 1938 року має статус селища міського типу. У період радянської влади у Червоногригорівці розміщувалась центральна садиба колгоспу «Дніпро».
Археологічні розкопки
На околиці селища досліджено безкурганні могильники катакомбної культури та поселення епохи пізньої бронзи (II — початок I тисячоліття до н. е.). На території селища є скіфські кургани (IV—III ст. до н. е.) і залишки поселення землеробів Черняхівської культури (III—V століття).
Населення
Мова
Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року[6]:
| Мова | Кількість | Відсоток |
|---|---|---|
| українська | 6232 | 92.88% |
| російська | 438 | 6.53% |
| білоруська | 12 | 0.18% |
| угорська | 7 | 0.10% |
| румунська | 3 | 0.05% |
| болгарська | 2 | 0.03% |
| вірменська | 1 | 0.01% |
| інші/не вказали | 15 | 0.22% |
| Усього | 6710 | 100% |
Сучасність
У Червоногригорівці діє декілька дрібних сільськогосподарських підприємств. Є середня і початкова школа, дошкільний навчальний заклад, поліклініка, дві аптеки, ветаптека, універмаг, бібліотека, музична школа, будинок культури.
Транспорт
Через селище проходить лінія Кривий Ріг — Запоріжжя Придніпровської залізниці з двома зупинками — Ревун та 111 км.
Автобус № 140 до Нікополь (стара частина міста).
Автобус № 109 до Марганець.
Таксі
Економіка
- Об'єднання «Консерввинпром».
- ПП АФ «Славутич».
- «Рибстан»
Пам'ятки
На схід від селища розташована пам'ятка природи — Нікопольські плавні.
Див. також
Персоналії
- Гордієнко Віталій Олегович (1986—2014) — старший солдат Збройних сил України, учасник російсько-української війни.
Примітки
Джерела
- Історія міст і сіл Української РСР. Том 4. Дніпропетровська область. — К.: Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1971. — С. 479
- Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.
- Кругляк Ю. М. Ім'я вашого міста : Походження назв міст і селищ міського типу Української РСР. — К. : Наукова думка, 1978. — 152 с.. — С. 137—138
Література
- Червоногриго́рівка // Історія міст і сіл Української РСР : у 26 т. / П.Т. Тронько (голова Головної редколегії). — К. : Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1967 - 1974. — том Дніпропетровська область / А.Я. Пащенко (голова редколегії тому), 1969 : 959с. — С.479
Посилання
- Сайт Нікопольської РДА [Архівовано 27 вересня 2019 у Wayback Machine.]
- Історія міст та сіл України (рос.)