Червона армія Японії

• 1972, 30 травня — 3 члени організації, використовуючи автоматичну зброю, влаштували бійню в аеропорту ізраїльського міста Лод (нині аеропорт ім. Бен-Гуріона), в результаті теракту 26 людей загинули і 72 були поранені.
• 1974, січень — диверсія проти заводу «Шелл» у Сінгапурі.

13 вересня 1974 року — захоплення французького посольства в Гаазі.

4 серпня 1975 року група з п'яти озброєних бойовиків Японської Червоної Армії захопла будівлю філії найбільшої американської страхової компанії Гонконгу AIA Group в Куала-Лумпурі і зажадала звільнення раніше заарештованих учасників організації в обмін на 53 захоплених там заручників (серед яких були консул США Robert Stebbins і шведський дипломат Frederick Bergenstrahle). В ході захоплення будівлі нападники вистрілили в охоронця (який отримав вогнепальне поранення в голову, але вижив)^[5]. Уряд Японії був змушений звільнити 5 ув'язнених і доставити їх в Куала-Лумпур. 7 серпня 1975 року всі заручники були відпущені, а екстремісти на наданому їм літаку DC-8 авіакомпанії «Japan Airlines» полетіли до Лівії^[6].

28 вересня 1977 року після зльоту в Мумбаї група з п'яти бойовиків захопила літак DC-8 Авіакомпанії «Japan Airlines», 2 жовтня 1977 року 159 заручників були обміняні на шість заарештованих в Японії терористів і 6 мільйонів доларів. Терористи зникли в Алжирі.

14 травня 1986 року відбувся обстріл з мінометів японського, канадського та американського посольств в Джакарті.

12 квітня 1988 року в штаті Нью-Джерсі з трьома саморобними бомбами був заарештований Іу Кікумура якому було пред'явлено звинувачення в підготовці масового вбивств а (в лютому 1989 року влада США опублікувала офіційну заяву, що Кікумура планував підірвати пункт прийому рекрутів ВМС США на Манхеттені 14 квітня 1988 року — в річницю бомбардувань Лівії авіацією США)^[7].

14 квітня 1988 року, в річницю бомбардувань Лівії авіацією США, громадянин Японії Окудайра здійснив вибух в будинку відпочинку для військовослужбовців США (Неаполь, Італія), що перебував у підпорядкуванні Об'єднаних організацій обслуговування збройних сил (USO)^[7]. У результаті загинуло 5 осіб (1 військовослужбовець ВМС США і 4 громадянина Італії) і були поранені 15 осіб (5 військовослужбовців ВМС США і 10 цивільних осіб)^[8].

У березні 1995 року в Бухаресті була затримана Юкіко Екіті, яка була депортована в Японію і арештована японською поліцією після того, як літак «Japan Airlines» виявився в повітряному просторі Японії (ще до приземлення в аеропорту Токіо)^[9].

24 березня 1996 року Йосімі Танака, який брав участь у викраденні японського авіалайнера Боїнг-727 в 1970 році, був заарештований в Камбоджі за звинуваченням у використанні фальшивих доларів США на одному з пляжних курортів Таїланду і переданий владі Таїланду, а в червні 1999 року — переданий Японії. У грудні 2000 року він був визнаний винним у викраденні літака і засуджений^[10]

У 1996 році в Непалі був заарештований Tsutomu Shirosaki (в 1986 році він обстріляв з міномета посольство США в Джакарті), він був переданий владі США і засуджений на 30 років тюремного ув'язнення. 16 січня 2015 року його було депортовано до Японії^[11].

У лютому 1997 року в Бейруті було затримано п'ятьох членів Японської Червоної армії, яким було пред'явлено звинувачення у використанні підроблених паспортів. Уряд Японії вимагав від Лівану їх екстрадицію у Японію, затримані звернулися до уряду Лівану з проханням надати їм політичний притулок. У липні 1997 року вони були визнані винними у використанні підроблених документів і засуджені на три роки тюремного ув'язнення, після закінчення якого їх було вирішено відправити до Японії^[12].

На початку грудня 1997 року в місті Санта-Крус (Болівія) за звинуваченням в участі у захопленні японського авіалайнера в 1977 році був затриманий Jun Nishikawa. Через кілька днів він був депортований до Японії.^[13]. Терористи, яким вдалося уникнути арешту, переховувались у Північній Кореї^[1][4].

У листопаді 2000 року в місті Такацукі була заарештована лідер Японської Червоної армії Фусако Сигенобу і засуджена у 2006 році на 20 років ув'язнення^[14].

У 2000 році було заявлено про розпуск Червоної армії Японії.

У 2001 році Державний департамент США викреслив Червону армію Японії зі списку чинних терористичних організацій.

Вона також використовувала назву Антиімперіалістичні міжнародні бригади^[15].

На своєму піку вона мала від 30 до 40 членів^[16].

Фінансувалася Сирією, Лівією та Північною Кореєю^[17][16].

• Лівий тероризм
• Об'єднана Червона Армія
• Озброєний антияпонський фронт Східної Азії

• Wilhelm Dietl, Rolf Tophoven, Kai Hirschmann: Terroryzm. Warszawa: Wydawnictwo Naukowe PWN, 2012. ISBN 9788301160197. 
• Robert M. Barnas: Terroryzm od Asasynów do Osamy bin Ladena. Wrocław: Kirke, 2001. ISBN 9788391497043. 
• Jarosław Tomasiewicz: Terroryzm na tle przemocy politycznej (Zarys encyklopedyczny). Katowice, 2000. , s. 265

• nationmaster.com/encyclopedia/Japanese-Red-Army
• 公安調査庁 — 日本赤軍 [Архівовано 3 лютого 2021 у Wayback Machine.] (яп.)
• 岐阜県：国際手配中の日本赤軍メンバーについて [Архівовано 25 грудня 2017 у Wayback Machine.] (яп.)