Чемпіонат світу з футболу 1966 (кваліфікаційний раунд)

^[1]

Команда	Спосіб кваліфікації	Дата кваліфікації	Кількість участей	Участей поспіль	Попереднє досягнення
Англія	господарі	22 серпня 1960	5	5	чвертьфінали (1954, 1962)
Бразилія	діючий чемпіон	17 червня 1962	8	8	чемпіон (1958, 1962)
Мексика	переможець відбору КОНКАКАФ	16 травня 1965	6	5	груповий етап (1930, 1950, 1954, 1958, 1962)
Уругвай	переможець Групи 1 (КОНМЕБОЛ)	13 червня 1965	5	2	чемпіон (1930, 1950)
Аргентина	переможець Групи 3 (КОНМЕБОЛ)	22 серпня 1965	5	3	друге місце (1930)
Угорщина	переможець Групи 6 (УЄФА)	9 жовтня 1965	6	4	друге місце (1938, 1954)
Чилі	переможець Групи 2 (КОНМЕБОЛ)[a]	12 жовтня 1965	4	2	третє місце (1962)
СРСР	переможець Групи 7 (УЄФА)	17 жовтня 1965	3	3	чвертьфінали (1958, 1962)
Португалія	переможець Групи 4 (УЄФА)	31 жовтня 1965	1	1	–
Франція	переможець Групи 3 (УЄФА)	6 листопада 1965	6	1	третє місце (1958)
Іспанія	переможець Групи 9 (УЄФА)[a]	10 листопада 1965	4	2	четверте місце (1950)
ФРН	переможець Групи 2 (УЄФА)	14 листопада 1965	6	4	чемпіон (1954)
Північна Корея	переможець відбору АФК / Океанія[b]	24 листопада 1965	1	1	–
Швейцарія	переможець Групи 5 (УЄФА)	24 листопада 1965	6	2	чвертьфінали (1934, 1938, 1954)
Італія	переможець Групи 8 (УЄФА)	7 грудня 1965	6	2	чемпіон (1934, 1938)
Болгарія	переможець Групи 1 (УЄФА)[a]	29 грудня 1965	2	2	груповий етап (1962)

16 місць, передбачених у фінальній частині світової першості 1966 року, розподілили між континентальними конфедераціями таким чином:

• Європа (УЄФА): 10 місць, включаючи одне місце, зарезервоване за командою-господарем першості, збірною Англії. За решту дев'ять місць мали змагатися 32 команди, включно з командами Ізраїлю та Сирії, остання з яких згодом від участі у відборі відмовилася.
• Південна Америка (КОНМЕБОЛ): 4 місця, включаючи одне місце, зарезервоване за чинним чемпіоном світу збірною Бразилії. За решту три місця змагалися 9 команд.
• Північна Америка, Центральна Америка і Кариби (КОНКАКАФ): 1 місце, на яке претендували 9 команд.
• Африка і Азія (КАФ/АФК): 1 місце, за яке мали змагатися 19 збірних, включаючи віднесену до цього сегменту відбору збірну Австралії. По факту ж після бойкоту відбору всіма представниками КАФ, зняття команди Південної Кореї і призупинення членства ПАР у ФІФА, путівка розігрувалася між двома командами.

Заявки до участі у відборі на чемпіонат світу 1966 в азійській групі надали п'ять збірних, включаючи команду Австралії, яка до жодної конфедерації на той час не належала, та збірну Південно-Африканської Республіки, яка не могла брати участь у кваліфікації з рештою африканських команд через виключення з КАФ. Команди мали змагатися за одне з чотирьох місць у Фінальному міжконтинентальному раунді, в межах якого мала розігруватися едина для країн Азії і Африки путівка на світову першість.

Заявку на участь у турнірі від збірної Філіппін відхилила ФІФА, команда Південно-Африканської Республіки не змогла взяти участь у відборі, оскільки призупинили членство цієї країни у ФІФА через запроваджену в ній політику апартеїду, а збірна Південної Кореї відмовилася від участі, пославшись на логістичні складнощі^[2]. У результаті участь в іграх відбору брали тільки дві команди, Австралія і Північна Корея, за результатами двох матчів перемогу здобула остання.

Через бойкот відбіркового турніру усіма командами африканської КАФ необхідності проведення Фінального міжконтинентального раунду не було, і північні корейці отримали пряму путівку до фінальної частини чемпіонату світу.

Поз	Команда	І	В	Н	П	ГЗ	ГП	РГ	О	Кваліфікація
1	Північна Корея	2	2	0	0	9	2	+7	4
2	Австралія	2	0	0	2	2	9	−7	0
—	ПАР (D)	0	–	–	–	–	–	—	0
—	Південна Корея (W)	0	–	–	–	–	–	—	0

Після відмови в задоволені заявки на участь у відборі від збірної Конго-Браззавіля до кваліфікаційного раунду у конфедерації КАФ допустили 15 команд, які розділили на шість груп по дві або три команди в кожній для першого раунду відбору. Шість переможців цих груп мали скласти три пари, у кожній з яких під час другого раунду за результатами двох матчів мали визначатися три учасники фінального раунду, на якому до них мав приєднатися переможець відбору в азійській конфедерації для визначення володаря єдиної для цих двох конфедерацій путівки до фінальної частини чемпіонату світу^[2].

Представники футбольних федерацій африканських країн висловили протест щодо формату відбору, згідно з яким Африка не отримувала бодай одного гарантованого місця на мундіалі, а також щодо допуску до змагання збірної Південно-Африканської Республіки, якій ФІФА дозволила змагатися разом з азійськими командами попри виключення цієї країни з КАФ через апартеїд.

Згодом, восени 1964 року, конгрес ФІФА призупинив членство Південної Африки в організації і відсторонив збірну країни від участі у відборі на ЧС-1966, таким чином частково задовільнивши вимоги африканської футбольної конфедерації.

Утім, вимогу щодо гарантованого представництва африканців на світовій першості не задовольнили, після чого усі п'ятнадцять команд континенту знялися з відбіркового турніру на чемпіонат світу 1966 року, а континентальна конфедерація офіційно відмовилася брати участь у подібних турнірах доки командам Африки не буде гарантовано представництво у фінальній частині світової першості. Відповідні зміни до формату відбору зробили вже в рамках кваліфікаційного раунду наступного чемпіонату світу.

Заявки на участь у відборі подали представники десяти національних команд регіону Північної і Центральної Америки та Карибів. Після відхилення заявки збірної Гватемали залишилося дев'ять команд, які розіграли єдину путівку на світову першість у двох раундах кваліфікації^[1].

У першому раунді їх розподілили по трьох групах по три команди в кожній, переможці яких виходили до фінального раунду. Переможець цього другого й останнього раунду відбору, яким стала збірна Мексики, здобував право представити регіон на світовій першості^[3].

Фінальний раунд

Місце	Команда	О	І	В	Н	П	Г+	Г-	РГ
1	Мексика	7	4	3	1	0	12	2	+10
2	Коста-Рика	4	4	1	2	1	8	2	+6
3	Ямайка	1	4	0	1	3	3	19	−16

Збірна Бразилії отримала автоматичну путівку на ЧС-1966 як тріумфатор попередньої світової першості, а решта дев'ять збірних країн-членів південноамериканської футбольної конфедерації боролися за ще три путівки на світовий турнір. Їх поділили на три групи по три команди в кожній, переможці груп кваліфікувалися для участі в мундіалі^[4]. У групі 2 для визначення переможця довелося проводити додаткову гру на нейтральному полі.

Група 1 Місце Команда О І В Н П 1  Уругвай 8 4 4 0 0 2  Перу 4 4 2 0 2 3  Венесуела 0 4 0 0 4

Група 2 Місце Команда О І В Н П 1=  Чилі 5 4 2 1 1 1=  Еквадор 5 4 2 1 1 3  Колумбія 2 4 1 0 3

Група 3 Місце Команда О І В Н П 1  Аргентина 7 4 3 1 0 2  Парагвай 3 4 1 1 2 3  Болівія 2 4 1 0 3

12 жовтня 1965	Чилі	2 – 1	Еквадор	Ліма, Перу
	Санчес  16' Маркос  40'	Протокол	Гомес  89'	Стадіон: Естандіо Насьйональ Глядачі: 44,864 Суддя: Гойкоеччеа (Арегнтина)

Збірна Англії кваліфікувалася до фінальної частини чемпіонату світу 1966 року автоматично як господар цього турніру. За решту дев'ять путівок на мундіаль висловили готовність поборотися національні команди 30 європейських країн, до яких додалися збірні Ізраїлю та Сирії. Остання згодом знялася зі змагання на знак солідарності з африканськими командами. Учасників відбору від УЄФА поділили на дев'ять груп по три або чотири команди в кожній (у Групі 9 після зняття Сирії залишилося лише дві збірні). Переможці груп отримували путівки до фінальної частини світової першості^[5].

Група 1 Місце Команда О І В Н П 1=  Бельгія 6 4 3 0 1 1=  Болгарія 6 4 3 0 1 3  Ізраїль 0 4 0 0 4	Група 2 Місце Команда О І В Н П 1  ФРН 7 4 3 1 0 2  Швеція 5 4 2 1 1 3  Кіпр 0 4 0 0 4	Група 3 Місце Команда О І В Н П 1  Франція 10 6 5 0 1 2  Норвегія 7 6 3 1 2 3  Югославія 7 6 3 1 2 4  Люксембург 0 6 0 0 6
Група 4 Місце Команда О І В Н П 1  Португалія 9 6 4 1 1 2  Чехословаччина 7 6 3 1 2 3  Румунія 6 6 3 0 3 4  Туреччина 2 6 1 0 5	Група 5 Місце Команда О І В Н П 1  Швейцарія 9 6 4 1 1 2  Північна Ірландія 8 6 3 2 1 3  Нідерланди 6 6 2 2 2 4  Албанія 1 6 0 1 5	Група 6 Місце Команда О І В Н П 1  Угорщина 7 4 3 1 0 2  НДР 4 4 1 2 1 3  Австрія 1 4 0 1 3
Група 7 Місце Команда О І В Н П 1  СРСР 10 6 5 0 1 2  Уельс 6 6 3 0 3 3  Греція 5 6 2 1 3 4  Данія 3 6 1 1 4	Група 8 Місце Команда О І В Н П 1  Італія 9 6 4 1 1 2  Шотландія 7 6 3 1 2 3  Польща 6 6 2 2 2 4  Фінляндія 2 6 1 0 5	Група 9 Місце Команда О І В Н П 1=  Іспанія 2 2 1 0 1 1=  Ірландія 2 2 1 0 1 — Syria withdrew

Додаткові матчі на нейтральному полі були необхідні для визначення переможців у Групі 1 та Групі 2, де найкращі команди набрали по рівній кількості очок.

10 листопада 1965	Іспанія	1 – 0	Ірландія	Париж, Франція
	Уфарте  79'	Протокол		Стадіон: Парк де Пренс Суддя: Швінте (Франція)

29 грудня 1965	Болгарія	2 – 1	Бельгія	Флоренція, Італія
	Аспарухов  18', 19'	Протокол	Вуцов  75' (аг)	Стадіон: Стадіо Комунале Суддя: Сбарделла (Італія)

7 голів

• Еусебіу

6 голів

• Міміс Папайоанну

5 голів

4 голи

3 голи

2 голи

1 гол

1 автогол

• RSSSF — 1966 World Cup Qualification (англ.)