Цереалії

Цереа́лії (лат. Cerealia) — давньоримські свята на честь Церери, богині родючості і хліборобства. Починались 12 квітня і тривали 8 днів. У жертву богині приносили медові стільники, плоди, свиней. Римляни влаштовували святкові трапези, запрошуючи долучитись усіх перехожих, аби вмилостивити Цереру. З III сторіччя до н. е. відомі ігри, присвячені Церері (лат. ludi Ceriales) у Великому цирку. Жан-Жак Русо у «Дискусії про походження нерівності», цитуючи Гуґо Ґроція, називає свята на честь богині Церери Тесмофоріями та каже, що вони були подібні до Елевсинських містерій^[1].

Про архаїчне походження цих звичаїв свідчить описаний Овідієм нічний ритуал. До хвостів живих лисів прив'язували палаючі смолоскипи і так випускали їх у Circus Maximus. Походження і зміст цього звичаю невідомі; це нібито могло служити очищенню майбутнього врожаю від хвороб і шкідників, або ж додати тепла і життєвої сили їхньому зростанню^[2]. Овідій пропонує міфологічне пояснення: в давнину, нібито, селянський хлопець зловив лиса, що крав курей, і хотів спалити його живцем. Але той вирвався і своїм палаючим хвостом, втікаючи, запалив поля із хлібами, присвячені Церері. Відтоді на ці свята лиси мають тяжко покутувати свій гріх^[3].