Хайно Фальке

Фальке народився в Кельні, Німеччина, в 1966 році.^[11]В 1986 — 1987 рр вивчав фізику у Кельнському університеті, в 1987 — 1992 рр у Боннському університеті здобув Diplom^[en] (еквівалент ступеню магістра) з фізики. В 1994 році здобув ступінь доктора філософії з астрономії з відзнакою у Боннському університеті.^[11] Згодом Фальке працював науковцем в Інституті радіоастрономії Макса Планка в Бонні, Університеті Меріленду та Університеті Аризони.^[11] В 2000 здобув габілітацію Боннського університету^[12].

Фальке займається теоретичною астрономією, а також спостереженнями та експериментальними дослідженнями. ^[13]Окрім роботи з LOFAR, він також бере участь у розробці радіоантени площею у Квадратний Кілометр. ^[13]

В 2000 році він передбачив, що можна буде проводити вимірювання біля краю чорної діри. Через чотири роки його команді вдалося це зробити. ^[13]В 2013 році Фальке разом з Лучано Реццолла^[en] з Інституту гравітаційної фізики Макса Планка^[en]. запропонував, що бліцари можуть бути поясненням швидких радіоімпульсів. ^[14]Бліцари утворюються, коли надмасивна нейтронна зоря, що обертається, досить сповільнюється, втрачає своє магнітне поле, а потім перетворюється на чорну діру. ^[15][16]

Фальке передбачив, що біля країв чорної діри буде «тінь чорної діри», яку можна було б виявити радіотелескопом. ^[9][17]Зрештою цю тінь спостерігали за допомогою телескопа горизонту подій.

• 2000: премія Людвіга Бірмана^[en] для молодих астрономів Німецького астрономічного товариства^[17][18];
• 2003: ад'юнкт-професор радіоастрономії та фізики астрочастинок в Університеті Радбоуда в Неймегені;
• 2006: премія Академії^[en] Берлін-Бранденбурзької академії наук.^[17][19];
• 2008: грант на передові дослідження Європейської дослідницької ради у розмірі 3,5 мільйона євро.^[17];
• 2011: премія Спінози^[en][20];
• 2013: грант Європейської дослідницької ради Synergy;
• 2013: член Європейської Академії^[21];
• 2014: член Королівської Нідерландської академії мистецтв і наук^[22];
• 2016: кавалер ордена Нідерландського лева ^[23];
• 26 квітня 2018: астероїд був названий на його честь (12654) Heinofalcke^[de];
• 2021: лекція Петрі;
• 2021: медаль Генрі Дрейпера (спільно з Шепардом Доулманом);
• 2021: медаль Амальді^[de] (спільно з Анджей Траутман^[en]);

• Hungernde Löcher und aktive Kerne: die zentrale Maschine in galaktischen Zentren, (Dissertation, Universität Bonn, 1994), {{{first}}} {{{last}}}. Dictionary of National Biography. — L. : Smith, Elder & Co..
• mit Jörg Römer: Licht im Dunkeln: schwarze Löcher, das Universum und wir, Klett-Cotta, Stuttgart 2020, ISBN 978-3-608-98355-5.