Філіпп Еміль Франсуа Жіль
Філіпп Еміль Франсуа Жіль | ||||
---|---|---|---|---|
фр. Philippe Gille | ||||
Ім'я при народженні | фр. Philippe François Émile Gille[1] | |||
Народився | 18 грудня 1830[2][1] former 3rd arrondissement of Parisd, Париж, Франція[2][1] | |||
Помер | 19 березня 1901[3][4][…] (70 років) XVII округ Парижа, Париж, Франція[6] | |||
Країна | Франція | |||
Діяльність | журналіст, лібретист, письменник, літературний критик, драматург | |||
Мова творів | французька | |||
Автограф | ||||
Нагороди | ||||
Філіпп Еміль Франсуа Жіль у Вікісховищі | ||||
Роботи у Вікіджерелах |
Філіпп Жіль (фр. Philippe Gille; повне ім'я Філіпп Еміль Франсуа Жіль; 10 грудня 1831, Париж — 19 березня 1901, там само) — французький публіцист і драматург.[7][8]
Біографія
ред. кодУ молодості займався скульптурою. 1861 року став секретарем «Театр Лірик». Писав в газетах і журналах Le Petit Journal, L'Écho de Paris, «Ле Солей», L'Histoire, з 1869 року писав у «Фігаро», де під псевдонімом «Залізна маска» (Le Masque de fer) вів театральну хроніку. Активно виступав як літературний критик зі статтями про нові книги Віктора Гюго, Анатоля Франса, П'єра Лоті, Ернеста Ренана й інших видатних французьких письменників (зібрані в п'ять збірок під загальною назвою «Літературна боротьба» (фр. La bataille littéraire; 1889—1893). 1899 року був обраний членом Академії вишуканих мистецтв[9].
Жіль найбільш відомий як лібретист двох знаменитих опер: «Лакме» Лео Деліба (1883, у співавторстві з Едмоном Гондіне) і «Манон» Жуля Массне (1884, у співавторстві з Анрі Мельяком).
На лібрето Жіля написані також кілька інших опер Деліба, в тому числі «Жан де Нівель» (1880) і залишилася незавершеною «Кассія» (1893), ряд оперет Жака Оффенбаха — «Вечірній вітер» (фр. Vent du soir; 1857), «Жанна плаче, Жан сміється» (фр. Jeanne qui pleure et Jean qui rit; 1864), «Пастушки» (фр. Les bergers; 1865), «Доктор Окс» (фр. Le docteur Ox; 1877) й інші, — оперета Робера Планкета «Ріп Ван Вінкль» (1884) і т. д.
Жіль також виступив співавтором Ежена Лабіша у водевілі «30 мільйонів Гладіатора» (фр. Les 30 millions de Gladiator; 1875) й Анрі Мельяка в комедії «Чоловік для Бабетти» (фр. Le mari à Babette; 1881), випустив книгу віршів «Гербарій» (фр. L’herbier; 1887), яка дозволила критику Полю Жіністі помітити, що, всупереч назві, «у поетичних квітів цього чарівного збірника свіжий колір і живі фарби тільки що зібраного врожаю»[10].
Особисте життя
ред. кодБув одружений на доньці композитора Віктора Массе[11].
Примітки
ред. кодЛітература
ред. код- «Ma camarade»: pièce en cinq actes par Henry Meilhac & Philippe Gille
- Жиль, Филипп-Эмиль-Франсуа // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона : в 86 т. (82 т. и 4 доп. т.). — СПб., 1890—1907. (рос. дореф.)
|
- Народились 18 грудня
- Народились 1830
- Уродженці Парижа
- Померли 19 березня
- Померли 1901
- Померли в Парижі
- Офіцери ордена Почесного легіону
- Кавалери ордена Почесного легіону
- Французькі лібретисти
- Літературні критики XX століття
- Літературні критики XIX століття
- Французькі літературні критики
- Французькі публіцисти
- Французькі драматурги
- Публіцисти XIX століття