Формула-1 — Гран-прі Німеччини 2008

Гран-прі Німеччини 2008

LXVIII Großer Preis Santander von Deutschland
10-й з 18 етапів сезону 2008/ Гонка №795
← 9.Велика Британія • 11.Угорщина →
Дата	20 липня 2008 року
Місце	Хоккенхайм
Траса	Хоккенхаймринг
Довжина кола	4.574 км
Дистанція	306.458 км (67 кіл)
Погода	Сонячно, сухо Температура повітря +22°С, траси +32°С
Поул
1:15.666	Льюїс Хемілтон	Макларен-Мерседес
Найшвидше коло
1:15.987 ( 52 коло)	Нік Хайдфельд	Заубер-БМВ
Подіум
Переможець	Льюїс Хемілтон	Макларен-Мерседес
2 місце	Нельсон Піке (мол.)	Рено
3 місце	Феліпе Масса	Феррарі
2006 ←  Гран-прі Німеччини 2008  → 2009

Гран-прі Німеччини 2008 року — десятий етап чемпіонату світу 2008 року з автоперегонів у класі Формула-1, відбувся з 18 по 20 липня на автодромі Гоккенгаймринг (Хоккенхайм, Німеччина). Перемогу, як і два тижні до цього, святкував британець Льюїс Гамільтон, який після перемоги на домашньому для себе і для команди «Макларен» британському гран-прі, виграв домашній етап і для мотористів Мерседесу. Це дозволило йому одноособово очолити залік чемпіонату пілотів з перевагою у чотири очки над найближчим переслідувачем (Феліпе Масса).

Гран-прі Німеччини проходив після річної перерви: у 2007 році його не було у календарі чемпіонату, але був Гран-прі Європи, що пройшов на Нюрбургринзі; з цього року Гран-прі Німеччини було поновлено і два найвідоміші німецькі автодроми повинні щорічно чергуватися у його проведенні.

Гамільтон мав відчутну перевагу над суперниками протягом усього вікенду. Після завоювання поул-позишн і успішного старту, він впевнено лідирував протягом першої половини перегонів і зміг отримати значний часовий гандикап над переслідувачами. Але аварія Тімо Глока на 35 колі (на боліді ламається задня права підвіска і машину кидає на піт-волл, велика кількість уламків усіює стартову пряму) спричинила виїзд машини безпеки на трасу і часовий розрив було анульовано. Машина безпеки залишалась на трасі з 36 по 41 коло. Протягом цього часу майже весь пелотон поїхав на другий піт-стоп. Лише декілька пілотів залишилися у пелотоні, не поїхавши на дозаправку, у тому числі й лідер перегонів, Льюїс Гамільтон. Оскільки у нього залишалося пального ще на 8-9 кіл, то команда вирішила ризикнути й поклалася на швидкість боліда та пілота. Після рестарту Гамільтон завдяки більш легкому боліду почав відігрувати час. Але після піт-стопу на 50 колі британець повертається на трасу тільки п'ятим відразу у 0,4 секунди від свого напарника, Гейккі Ковалайнена. На 52-му колі Льюїс обганяє фінна. На 53-му колі лідер перегонів, німець Нік Гайдфельд, заїжджає на піт-стоп і повертається у пелотон за британцем, а в цей час очолює пелотон юний бразилець Нельсон Анжело Піке на «Рено». Це несподіване лідерство бразильця було викликано успішною стратегією, що була використана командою: бразилець планував лише один піт-стоп і так вийшло, що зробив він його відразу після аварії Тімо Глока, коли піт-лейн ще не було закрито; далі все залежало від стабільної їзди Піке з обережним ставленням до гуми. На 57-му колі Гамільтон обганяє Массу, а контратака у бразильця не вийшла. На 60-му колі британець обганяє і молодого бразильця: Піке розуміє, що Гамільтону потрібна лише перемога, що машина у нього значно швидша, а гума новіша, тому обгін вийшов простим і майже без заперечень з боку бразильця. Для Нельсона, який досить погано стартував у чемпіонаті й на якого здійснювався значний тиск протягом першої половини сезону, і у доробку якого було лише два очка, для нього важливішим було доїхати до фінішу на подіумі, чим спробувати поборотися за перемогу, що могло призвести навіть і до сходу.

На подіумі вперше з Гран-прі Бельгії 1991 року опинилося аж два бразильці, тоді це були триразові чемпіони: Айртон Сенна і батько Нельсіньо — Нельсон Піке.