Формула-1 — Гран-прі Австралії 2007

Для багатьох пілотів це гран-прі було у чомусь дебютним і знаковим: чемпіон Алонсо вперше виступав за нову для нього команду «Макларен», у якій також дебютував і новачок Формули-1 Льюїс Хемілтон, Ряйкконен, у свою чергу, дебютував за «Феррарі». Для журналістів та вболівальників також було цікаво, як виступить команда «Рено», яка залишилась без свого чемпіона і на передсезонних тестах поступалась «Феррарі» та «Макларену». Дебютантами «Королеви автоспорту» стали також фін Хейкі Ковалайнен на «Рено» та німець Адріан Сутіл на «Спайкері».

Хмарно. Волога траса. Температура повітря +23°С, траси +27°С

Уночі в Мельбурні пройшов дощ, траси не встигла підсохнути, тому боліди були у дощовій гумі. Сесію виграв Алонсо, який показав найкращий час на останньому колі, коли траса значно підсохла. Другий результат показав Масса, третій — тест-пілот команди Заубер-БМВ Себастьян Феттель, а четветий — Дебютант Хемілтон.

Кімі Ряйкконен був покараний стюардами за перевищення швидкості на піт-лейн на 200 Євро.^[1]

Хмарно. Температура повітря +21°С, траси +29°С

Сесія проходила на значно сухішій трасі, а тому гонщики спробували різні комплекти «сухої» гуми. Протягом сесії домінував Феліпе Масса, який і показав найшвидший час. Другим став Ряйкконен, а третім — Хемілтон. Алонсо показав тільки 7 -й час. Під час сесії зазнав аварії болід Рубенса Барікелло: через поломку паливного насосу Хейкі Ковалайнен різко скинув швидкість у третьому повороті, Рубенсу довелося відразу повертати ліворуч, але він не втримав машину і вона вдарилася у захисний бар'єр.^[2]

Хмарно. Температура повітря +21°С, траси +30°С

За годину до початку сесії пройшов короткий дощ, але траса підсохла до початку сесії. Та перший болід на трасу виїхав тільки після 20 хвилин з початку сесії. Найкращий час на останній хвилині сесії показав Ряйкконен, за ним розташувалися: Фізікелла, Хемілтон, а четвертим несподівано став Ентоні Девідсон на «Супер Агурі».^[3]

Сонячно. Сухо. Температура повітря +22°С, траси +41°С

Кваліфікацію виграв Кімі Ряйкконен, який на чотири десятих випередив Фернандо Алонсо. Третє місце посів пілот команди «Заубер-БМВ» Нік Хайдфельд. Пілоти японської команди «Супер Агурі» після непоганого виступу на вільній практиці показали пристойний результат і у кваліфікації: Сато посів десяте місце, а Девідсон — одиннадцяте. Сато став першим пілотом, який, виступаючи за «Супер Агурі», зміг пройти у третє коло кваліфікації.

Другий пілот «Феррарі», Феліпе Масса, не зміг скласти гідну конкуренцію лідерам через відмову коробки передач і опинився лише на шістнадцятій позиції.^[4] Але вже перед стартом гран-прі механіки замінили двигун на боліді Масси, тому останній повинен був стартувати з останньої позиції.^[5]

Сонячно. Сухо. Температура повітря +22°С, траси +41°С

Старт Ряйкконену вдався, він утримав лідерство, Алонсо ж навпаки — старт провалив і пропустив відразу двох гонщиків: Ніка Хайдфельда і Льюїса Хемілтона. Більше ніяких перестановок серед лідерів на початку перегонів не відбулося. А в цей час Феліпе Масса, що стартував з останньої лінії стартового поля, обігнав цілий ряд пілотів.

На 15-му колі першим на піт-стоп заїхав Нік Хайдфельд, що йшов другим, але повернувся у пелотон він вже на сьому позицію. Ряйкконен заїхав у бокси на 18-му колі, пропустивши у лідери дебютанта Формули-1 Льюїса Хемілтона. Першим з пілотів «Макларену» на піт-стоп поїхав Алонсо (на 22-му колі), через коло за ним послідував і Хемілтон. Молодий британець захистив свою позицію і не пропустив поперед себе Алонсо. Разом з тим обидва пілоти «Макларену» завдяки пізнішому піт-стопу змогли обігнати Хайдфельда.

У цей час Ряйкконен продовжував нарощувати свій відрив і на середину перегонів збільшив його до 17 секунд. Роберт Кубіца зміг обігнати свого напарника по команді, але на 37-му колі його болід уповільнився і вести подальшу боротьбу він не зміг. Завдяки помилці іншого дебютанта, Хейкі Ковалайнена, Масса зміг потрапити на восьме місце.

На 42-му колі свій другий піт-стоп здійснив лідер перегонів Ряйкконен. На наступному колі до боксів заїхав Хемілтон, Алонсо ж залишився ще на два кола у пелотоні, що дозволило йому у підсумку випередити свого напарника. Але нав'язати боротьбу лідеру іспанець так і не зміг.^[6]

• Льюїс Хемілтон став першим гонщиком-дебютантом, який фінішував на подіумі на своєму першому гран-прі, після Жака Вільнева, який зробив це у сезоні 1996 року.
• Перед стартом у Кімі Ряйкконена зламалось радіо і він всі перегони провів без зв'язку, але це не завадило йому виграти гран-прі.^[7]

	Пілот	Команда	1 частина	2 частина	3 частина
1	Кімі Ряйкконен	Феррарі	1:26.644	1:25.644	1:26.072
2	Фернандо Алонсо	Макларен-Мерседес	1:26.697	1:25.326	1:26.493
3	Нік Хайдфельд	Заубер-БМВ	1:26.895	1:25.358	1:26.556
4	Льюїс Хемілтон	Макларен-Мерседес	1:26.674	1:25.577	1:26.755
5	Роберт Кубіца	Заубер-БМВ	1:26.696	1:25.882	1:27.347
6	Джанкарло Фізікелла	Рено	1:27.270	1:25.944	1:27.634
7	Марк Веббер	Ред Булл-Рено	1:26.978	1:26.623	1:27.934
8	Ярно Труллі	Тойота	1:27.014	1:26.688	1:28.404
9	Ральф Шумахер	Тойота	1:27.328	1:26.739	1:28.692
10	Такума Сато	Супер Агурі-Хонда	1:27.365	1:26.758	1:28.871
11	Ентоні Девідсон	Супер Агурі-Хонда	1:26.986	1:26.909
12	Ніко Росберг	Вільямс-Тойота	1:27.596	1:26.914
13	Хейкі Ковалайнен	Рено	1:27.529	1:26.964
14	Дженсон Баттон	Хонда	1:27.540	1:27.264
15	Александр Вюрц	Вільямс-Тойота	1:27.479	1:27.393
16	Феліпе Масса[8]	Феррарі	1:26.712	без часу
17	Рубенс Барікелло	Хонда	1:27.679
18	Скотт Спід	Торо Россо-Феррарі	1:28.305
19	Девід Култхард	Ред Булл-Рено	1:28.579
20	Вітантоніо Ліуцці	Торо Россо-Феррарі	1:29.267
21	Адріан Сутіл	Спайкер-Феррарі	1:29.339
22	Крістіан Альберс	Спайкер-Феррарі	1:31.932

	Пілот	Команда	Кіл	Час	Старт	Очок
1	Кімі Ряйкконен	Феррарі	58	1:25:28.770	1	10
2	Фернандо Алонсо	Макларен-Мерседес	58	+7.2	2	8
3	Льюїс Хемілтон	Макларен-Мерседес	58	+18.5	4	6
4	Нік Хайдфельд	Заубер-БМВ	58	+38.7	3	5
5	Джанкарло Фізікелла	Рено	58	+66.4	6	4
6	Феліпе Масса	Феррарі	58	+66.8	22[8]	3
7	Ніко Росберг	Вільямс-Тойота	57	+1 коло	12	2
8	Ральф Шумахер	Тойота	57	+1 коло	9	1
9	Ярно Труллі	Тойота	57	+1 коло	8
10	Хейкі Ковалайнен	Рено	57	+1 коло	13
11	Рубенс Барікелло	Хонда	57	+1 коло	16
12	Такума Сато	Супер Агурі-Хонда	57	+1 коло	10
13	Марк Веббер	Ред Булл-Рено	57	+1 коло	7
14	Вітантоніо Ліуцці	Торо Россо-Феррарі	57	+1 коло	19
15	Дженсон Баттон[9]	Хонда	57	+1 коло	14
16	Ентоні Девідсон	Супер Агурі-Хонда	56	+2 кола	11
17	Адріан Сутіл[10]	Спайкер-Феррарі	56	+2 кола	20
схід	Александр Вюрц	Вільямс-Тойота	48	зіткнення	15
схід	Девід Култхард	Ред Булл-Рено	48	зіткнення	18
схід	Роберт Кубіца	Заубер-БМВ	36	коробка передач	5
схід	Скотт Спід	Торо Россо-Феррарі	28	прокол	17
схід	Крістіан Альберс	Спайкер-Феррарі	10	зіткнення	21[11]

Найшвидше коло: Кімі Ряйкконен — 1:25.235

Кола лідирування: Кімі Ряйкконен — 52 (1-18, 23-42, 45-58); Льюїс Хемілтон — 4 (19-22); Фернандо Алонсо — 2 (42-43).

• http://www.formula1.com/
• https://web.archive.org/web/20080907111411/http://www.f1db.com/
• Статистчні дані з сайту f1news.ru
• http://www.of1.ru/
• Результати Гран-прі Австралії 2007 (fia.com)
• Огляд Гран-прі Австралії 2007