Фабула

В античну епоху слово «фабула» мало значення: 1) байка (звідси нім. Fabel, англ. fable, франц. fabliau) як найменший прозовий жанр; 2) розповідна основа трагедії, наприклад, міф про Прометея, оброблений Есхілом («Прометей закутий»), а в пізнішій античності — випадок, взятий з переказу. Це поняття було запозичене літературознавством XIX—XX ст.^[1]

Олександр Потебня, Іван Франко, Леся Українка розглядали фабулу як окреме вираження сюжету, його схему, логічно-послідовний виклад подій^[1]. В естетиці російського реалізму XIX ст. фабулою називався стислий, позбавлений деталей розвиток дії в хронологічній або причинно-наслідковій послідовності^[2].

У 1920-і зміст понять «сюжет» і «фабула» діаметрально змінився, порівняно з реалізмом^[2]. Внесок у розмежування сюжету й фабули зробили представники російської «формальної школи» у 20-ті роки XX ст., зокрема Віктор Шкловський, Борис Томашевський, Микола Петровський, Борис Ейхенбаум. З їхньої позиції фабула — це хронологічний чи логічний порядок подій, який складає тло для сюжету. А сюжет — це те, в якому порядку події подано сприймачеві твору^[1][3][4]. В радянських теоретиків літератури (зокрема Олександра Ревякіна, Леоніда Тимофєєва та ін.) пропонувалося відмовитися від терміна «фабула» як такого, що не має самостійного значення та вносить плутанину. Він зрідка використовувався в значенні стислого опису основних подій, або щодо художньої обробки сюжету^[5].

Протиставлення фабули та сюжету властиве східним послідовникам російської «формальної школи»^[6], тоді як на Заході йому відповідає протиставлення історії (англ. story, фр. histoire) та сюжету (англ. plot, фр. récit); історії та тексту (фр. texte); дії (фр. acción) та дискурсу (фр. discurso); або історії та дискурсу. Так, історію та дискурс протиставляв у праці «Категорії літературної оповіді» (фр. Les categories du recit littéraire, 1966) Цветан Тодоров. Історію та сюжет у «Наративному дискурсі» (фр. Discours du récit, 1972) Жерар Женетт. Історію та текст у «Наративній вигадці» (англ. Narrative fiction, 1983) Шломіт Ріммон-Кеннан. У «Наратології» (англ. Narratology, 1985) Міке Баль запропонувала трискладову схему фабула-історія-текст. Подібну схему дія-історія-дискурс навів у «Дія, історія, промова. Структура оповідної художньої літератури» (фр. Acción, relato, discurso. Estructura de la ficción narrativa, 1998) Хосе Ейнджел Гарсія Ланда^[7].

Елементи фабули:

• колізія
• інтрига
• перипетія
• експозиція
• зав'язка
• кульмінація
• розв'язка
• пролог
• епілог

• Фабула // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.
• Фабула звинувачення // Юридична енциклопедія : [у 6 т.] / ред. кол.: Ю. С. Шемшученко (відп. ред.) [та ін.]. — К. : Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 2004. — Т. 6 : Т — Я. — 768 с. — ISBN 966-7492-06-0.
• 229; 483; 519-520/mode/1up?view=theater Мітос; Подія; Типологія фабул; Фабула; Фабульний час // Літературознавча енциклопедія : у 2 т. / авт.-уклад. Ю. І. Ковалів. — Київ : ВЦ «Академія», 2007. — Т. 2 : М — Я. — С. 53; 229; 483; 519-520.
• Літературознавчий словник-довідник / За ред. Р. Т. Гром'яка, Ю. І. Коваліва, В. І. Теремка. — К.: ВЦ «Академія», 2007. — 752 с.

Це незавершена стаття про літературу. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.