Search

Українізм

елемент української мови, запозичений іншою мовою

Україні́зм — слово, окреме його значення, вислів, граматична форма тощо, запозичені з української мови іншою мовою.

Роль українських запозичень у мовах світу

Найбільше українізмів у мовах тих народів, що з давніх часів є сусідами українців. Зокрема, чимало слів українського походження засвоєно польською, російською та румунською мовами. Українські слова запозичували й інші мови, проте в них вони вживаються нечасто, здебільшого позначаючи лише українські реалії (як-от хорв. stepa — «степ»[1]), елементи українських звичаїв (англ. Duma — «дума»), предмети українського побуту (нім. Kobsa — «кобза»), тобто будучи в них екзотизмами (у тому числі етнографізмами).

Серед українізмів, зокрема, представлені слова на позначення історичних явищ і понять, а також певних соціальних категорій, характерних для українського ареалу. Так, половецьке за походженням слово козак (з крим. qazaq — «вільна, незалежна людина»[2] < половецьк. cosac — «варта, чота»[3]) увійшло в більшість мов світу на позначення представника військово-соціального стану, що виник на українських землях у пізньому середньовіччі (чеськ. kozák; серб. козак; нім. Kosak; нід. Kozak; фр. cosaque; іт., порт. cosacco; ісп. cosaco; грец. κοζάκος).

Приклади українізмів у різних мовах

Англійська

  • babusya
  • bandura
  • baniak
  • borsch, borscht
  • Cossack
  • didukh
  • duma, dumka
  • ginch, gonch, gotch
  • gley («глей»)
  • hopak
  • horilka
  • khutir
  • knish
  • kobza, cobza
  • kopiyka
  • korovai
  • kubasa («ковбаса»)
  • kylym
  • lira («ліра»)
  • maidan
  • metelitsya
  • paska
  • pyrohy
  • pysanka
  • rushnyk
  • ryazhanka
  • salo
  • sich
  • titushky
  • varenyk, varenyky
  • vechornytsi
  • zaporozhtsi

Німецька

  • Duma
  • Kobsa
  • Kosak

Чеська

  • bandura
  • kahanec
  • kozák
  • palyca

Українізми в польській мові

Див. також: Полонізми в українській мові
Див. також: Українсько-польські мовні зв'язки

Найбільше українізмів у польській мові, куди вони входили найінтенсивніше в XVI—XVII століттях[2].

Серед українізмів польської мови є такі, що й досі сприймаються у ній як певні екзотизми, що почали проникати з кінця XVII століття[2]: bałakać («балакати»), czajka («чайка», козацький човен), dumka («думка», українська народна пісня), hajdamak («гайдамак»), hopak («гопак»), hołubce («притупування у танці, переважно українському»), hrywna («гривня»), kozak («козак»), kureń («курінь»), prysiudy («присядки в танці»), połonina («полонина»), porohy («річкові пороги»), sicz («січ»), szarawary («шаровари»), Zaporożec («запорозький козак»).

Інші сприймаються як екзотизми через експресивний відтінок, який відрізняє їх від питомих польських слів, напр. hołota, hołysz (при пол. goły); hołubić (при пол. gołąb), hultaj тощо[2].

Частина ж українізмів належить до нейтральної лексики і настільки органічно ввійшла в польську мову, що їхнє походження з'ясовується лише за допомогою фонетично-етимологічного аналізу.

У списку нижче наведено приклади слів літературної польської мови, які можуть бути ототожнені як українські запозичення. Більшість слів подаються згідно з даними «Великого словника польської мови»[4]. Інші джерела вказані в примітках і коментарях.

  • Bajoro («брудна калюжа»; «водно-болотні угіддя») < баюра[5] < [баню́ра], від прасл. *banja («баня, заглибина»)[6];
  • Besztać («ганити, лаяти») < [бе́штати][7]. Але може бути й запозиченням з польської мови в українську[8];
  • Bezhołowie («безладдя», про управління) < безголов'я;
  • Bodiak < будяк < прасл. *bodak[9];
  • Bohater («герой») < богатир < д.-тюрк. baγatur[10];
  • Bohomaz («мазня») < богомаз;
  • Borsuk < борсук[11] < дав.-рус. борсꙋкъ < д.-тюрк. borsuq[12];
  • Borykać się («боротися, змагатися») < [бори́кати] («рити рогами, рилом»)[13] < *бо́ркати < прасл. *bъrekati («перемішувати, розгрібати, розкидати»). Зазнало впливу укр. брикати або рикати[14];
  • Botwina < ботвина;
  • Broczyć («кровоточити») < [брочи́ти] («фарбувати в червоний колір»; «заливати кров'ю, кривавити») < прасл. *brotiti;
  • Budowla («споруда») < будівля[15], від будувати < пол. budować < сер.-в.-нім. *būden[16];
  • Buhaj < бугай < ст.-тат. buγa («бик»);
  • Buława < булава;
  • Buńczuk, buńczuczny («бундючний, пихатий») < бунчук, бунчучний < крим. bunçuq («черепашки, кульки, намисто на шиї коня»)[17];
  • Bury < бурий[18] < дав.-рус. буръ < тюрк. bur («рудий») < перс. bōr‎ («рудий»; «лис»)[19];
  • Buszować («плюндрувати, гасати») < бушувати[20];
  • Chata < хата;
  • Chłystek («жевжик») < хлистик;
  • Chomik («хом'як») < [хомі́к] < дав.-рус. хомѣкъ[21];
  • Chusta < хуста < рум. fustă («спідниця»);
  • Chwost («кінчик хвоста у формі пензля»; книжн. «декоративний пучок ниток, пір'я або щетини») < хвіст;
  • Ciura (іст. «джура»; розм. «нездара, ґава») < джура < кипч. čora, cora («хлопець до коней»);
  • Czereda («юрба») < череда[22], якому відповідає питоме trzoda («група тварин, розведених для м'яса, вовни чи молока»)[23];
  • Czeremcha < черемха[24], що заступило д.-пол. trzemcha[25];
  • Czerep < череп[26], що заступило д.-пол. trzop («шкаралуща, оболонка»; «глиняний горщик, старий черепок»)[27]. Вживається як книжне, поряд зі звичайним czaszka;
  • Czereśnia < черешня, якому відповідає питоме [trześnia];
  • Czmychać («тікати, вшиватися») < чмихати;
  • Czupryna < чуприна < прасл. *čuprina;
  • Czupurny («задерикуватий, визивний»), czupurzyć się («бундючитися, кокошитися») < чупарний, чепурний; чепуритися;
  • Czyrak < чиряк;
  • Ćwikła («цвіклі») < [свекла, свікла] («буряк»; «бурякове бадилля»)[28] < дав.-рус. сеѵклъ < дав.-гр. σεῦκλον[29];
  • Dereń < дерен, що заступило д.-пол. drzon;
  • Derkacz < деркач[30], від деркати[31];
  • Dorodny < дорідний, від прасл. *doroditi («вродити»);
  • Dosadny < досадний, від досада;
  • Druh < друг. Але може бути й запозиченням з чеськ. druh;
  • Duma (у значенні «епічно-ліричний твір на історичну тематику») < дума < прасл. *duma;
  • Hałas, hałasować < галас, галасувати;
  • Haracz (розм. «несправедливо, примусово стягнута плата») < [гара́ч] < тур. haraç;
  • Haratać < [гарата́ти] («сильно бити»; «дубасити, бахати»);
  • Hodować («вирощувати»; «плекати»; «відрощувати»)[32], hodowla («вирощування, розведення»)[33] < годувати, годівля < прасл. *godovati[34];
  • Hołoble < голоблі < оглоблі < прасл. *o-globja[35];
  • Hołota, hołysz < голота, заст. голи́ш («злидар»), від голий;
  • Hołubić («оточувати турботою, піклуванням») < голубити, від голуб;
  • Hoży («вродливий і здоровий на вигляд») < гожий;
  • Hreczka < гречка[36]. Вживається як розмовне, поряд зі звичайним gryka, що, можливо, запозичене з дав.-рус. грька (буквально — «грецька рослина»)[37];
  • Huba («гриб на дереві, пеньку») < [губа] («губка, гриб») < дав.-рус. гоуба[38]. Але може бути й запозиченням з д.-чеськ. huba («гриб, губка»)[39];
  • Hulać («веселитися, розважатися»; «сильно дути», про вітер), hulaka, hulanka, hulaszczy < гуляти, гуляка, гулянка, гулящий;
  • Hultaj < гультяй[40], від голий. Зазнало впливу укр. гуляти (пор. д.-пол. holtaj)[41];
  • Jar («ущелина») < яр < д.-тюрк. jar («яр, яруга»);
  • Kabłąk («дугоподібний елемент якогось предмета або пристрою») < [каблу́к] («дуга, вигин»; «дугоподібний предмет»; «лука в сідлі»), звідки й каблучка[42];
  • Kacap < кацап[43], що утворене з ка + цап[44];
  • Kaczan < качан < прасл. *kočan[45];
  • Kajdany < кайдани;
  • Koczować < кочувати < дав.-рус. кочєвати < чагат. köčmäk;
  • Kołtun < ковтун < прасл. *kъltunъ[46];
  • Kopia («копіє») < [копия́] < дав.-рус. копиє;
  • Korcić («спокушати») < кортіти[ком. 1];
  • Koromysło < коромисло[48];
  • Krynica (книжн. «джерело») < криниця, що заступило д.-пол. krzynica;
  • Kukurydza < кукурудза;
  • Kutas (книжн. «декоративний пучок ниток, пір'я або щетини, що нагадує пензлик»; вульг. «пеніс») < [кутас] («прикраса у вигляді китиці на одязі тощо») < тур. kutas («прикраса на голові»), kutaz («прикраса, яку навішують на шию коня»; «прикраса для голови»)[49];
  • Łachmyta (розм. «обідранець») < лахміття;
  • Majak («примара»), majaczyć (у значенні «марити»; «незв'язно говорити») < [мая́к] («привид»)[50], маячити;
  • Makutra < макітра, що утворене з мак + терти (тру)[51];
  • Manowce («бездоріжжя»; «незрозуміла або небезпечна царина, в якій легко заплутатися або зробити помилку») < манівці, пов'язане з манити (пол. mamić)[52];
  • Mereżka < мережка[53], зменш. від мережа, якому відповідає застаріле пол. mrzeża[54];
  • Motłoch («набрід, чернь») < мотлох[55]. Але може бути й запозиченням з польської мови в українську[56];
  • Mowa, mówić < мова, мовити < прасл. *mъlva («гомін»), mъlviti («гомоніти»)[57]. Замість очікуваного *mełwa[58];
  • Niemowlę < немовля[59] < д.-пол. niemowię < д.-чеськ. nemlúvě[60];
  • Niesamowity («дивовижний, неймовірний») < несамовитий;
  • Nuda («нудьга»), nudzić («набридати, нудити») < нуда, нудити;
  • Obydwaj < обидва;
  • Oczeret («куга») < очерет[61];
  • Odzież < одежа, одіж, якому відповідає д.-пол. odziedza («покрив»; «оболонка, що вкриває щось на тілі»);
  • Odyniec («старий самець дикого кабана або бізона, який живе окремо від стада») < одинець, від один (пол. jeden);
  • Ohyda < огида, від гидити;
  • Opryszek («розбійник, бандит, злодій») < опришок[62];
  • Pachwina < пахвина;
  • Pieczara < печера < дав.-рус. пєчєра;
  • Płyta < плита < дав.-рус. плита («камінь, цегла»);
  • Pokotem < покотом, від котити;
  • Polubowny < полюбовний;
  • Prowodyr («ватажок, призвідник») < проводир;
  • Pułk < заст. półk < [повк] < дав.-рус. пълкъ («військо»; «загін, полк»; «воїнство»; «битва»; «війна, похід»; «стан, народ»; «частина»; «зібрання»), якому відповідає д.-пол. pełk[58];
  • Pustoszyć < пустошити, від [пустош] («пустиня») < сх. прасл. *pustošь;
  • Sadyba («житло»; «поселення») < садиба, якому відповідає питоме siedziba;
  • Step < степ[1];
  • Temblak («пов'язка для підтримування хворої руки»; «темляк») < темляк < тат. tämlik («пояс, ремінь на шаблю»);
  • Wataha < ватага < дав.-рус. ватага («намет») < д.-чув. *våtaγ, uotaγ[63];
  • Wertep («вибоїста дорога»; «вертеп») < вертеп < дав.-рус. вєртєпъ, вьртьпъ[64].

Українізми у білоруській мові

У білоруській мові українізми відомі з XV століття. Вони полягали у змішанні и — ы (печаты |и|, влади |ы|-ка); ѣ—и (види(ѣ)ти, терпи(ѣ)ти).

Трапляються в пам'ятках стародавнього періоду, що виникли на основі українських джерел, наприклад «Четьї-Мінеї» (1489). Збагачення білоруської лексики найбільш інтенсивно відбувалося з 1-ї половини XVII ст. (Після переміщення центру православної культури з Вільнюса до Києва), через пам'ятки, створені на сусідній з українськими землями південно-західній території сучасної Білорусі, наприклад, Мозирський список «Олександрії» (1697), Московський (біл.) список «Діаріуша» Афанасія Пилиповича (1638-1648).

Проникненню в білоруську мову українізмів сприяли письменники, які походили з України, але створювали свої твори на білоруських землях, наприклад «Євангеліє учительне» (1616) і «Сказання похвальне» (1620) Мелетія Смотрицького. В деякі білоруські пам'ятки потрапляли слова з українською огласовкою (котрий, що, сокира), а також лексичні та словотвірні українізми (бучный — біл. раскошны, зволокати — біл. адцягваць, марудзіць, прохати — біл. прасіць, шадок — біл. нашчадак).

У 1920-ті роки при розробці наукової термінології деякі терміни білоруської мови були створені за українськими зразками: суспільно-політичні (барацьба, барацьбіт), лінгвістичні (дзеяслоў, дзеепрыметнік, займеннік, дзеепрыслоўе, чаргаванне).

Лексичні українізми, пов'язані з позначенням специфічно українських (сучасних та історичних) реалій, зберігаються в перекладах з української мови. Наприклад, в перекладах Янки Купали творів Тараса Шевченка на білоруську мову трапляються українізми байдак, байрак, гайдамак, кабзар тощо. Традиції української мови виявилися найбільш стійкими в білоруській народно-розмовній мові (західний діалект білоруської мови), ніж в літературній мові: доня — біл. дачка, худоба — біл. жывёла.

Українізми в російській мові

Див. також: Російсько-українські мовні зв'язки
Див. також: Росіянізми в українській мові

Масове проникнення українізмів у російську мову почалося після Переяславської угоди 1654 року і супроводжувалося сильним впливом староукраїнської, а саме церковнокнижної, світсько-ділової та художньої мови на російську літературну мову[65]. Вплив української мови відбувався в XVII—XVIII століттях не тільки в межах звичайних міжмовних контактів, а й у руслі загальнокультурного українсько-білоруського впливу на культуру й мову Московської держави[66]. З другої половини XVII століття Україна, як і Білорусь, була посередницею між Москвою та Західною Європою, що було обумовлене ранішими процесами європеїзації серед української шляхти та тривалим впливом польсько-латинської культури на українських землях[65].

Староукраїнський вплив спричинив зміни російських ортоепічних норм[67]:

  • наголос в іменах Савва́тий, Меле́тий, Кондра́т, Ви́ктор, Михаи́л, Самуи́л і т. д. замість колишніх Саввати́й, Мелети́й, Ко́ндрат, Викто́р, Миха́ил, Саму́ил; цей наголос, зі свого боку, відображає другий південнослов'янський (балканський) вплив, який сильніше закріпився в Західній Русі, ніж у Східній;
  • нейотована вимова [е] на початку слів, запозичених до XVIII століття (насамперед церковних термінів, що увійшли в російську мову через церковнослов'янську);
  • руйнування акцентних груп з перетяганням наголосу на проклітики: во и́мя, на го́ру, по чи́ну і т. д. замість колишніх во́ имя, на́ гору, по́ чину.

У сучасній російській мові найвідомішу групу українських запозичень становлять етнографізми та екзотизми. Це в основному назви суто українських реалій, як-от:

Серед інших екзотизмів такі, що вживаються для надання поняттю певного емоційного відтінку чи місцевого колориту на тлі питомих російських слів: «дивчина»[72][77][71][78] (рос. девушка), «жинка»[72][75] (рос. жена), «горелка, горилка»[66][71][68][72][2] (рос. водка), «парубок»[72][77] (рос. парень), «гарно»[71] (рос. хорошо), «сидайте»[71] (рос. садитесь), «геть»[71] (рос. прочь, вон), «бувай»[71] (рос. бывай) тощо. Такі слова не є справжніми запозиченнями, бо вживаються тільки в контексті української культури й побуту, або щоб надати персонажеві певного мовного колориту. В текстах вони часто супроводжуються поясненнями або тлумачаться виносками.

Проте існують українізми, що вийшли за межі української культури та функціонують у російській літературній мові повноцінно. Деякі з них конкурують з питомо російськими відповідниками чи навіть витіснили їх. Слова зі списку нижче дібрано згідно з «Великим тлумачним словником російської мови» (за заг. ред. Кузнецова С. А.).

Іноді до українізмів зараховують деякі слова спірного походження. Наприклад, рос. мурашки[127] (розм. «фізіологічний стан, пов'язаний з появою на шкірі пухирців від холоду, ознобу»), яке спершу вживалося в значенні «відчуття поколювання, пощипування» і за походженням є калькою латинського медичного терміну formicatio («оніміння, поколювання»), що походить від лат. formica («мураха»). В описовій формі це слово засвідчене 1816 року у французько-російському лексиконі українця[128] І. Татищева як переклад фр. fourmillement: Щипаніе по тѣлу, какъ будто мурашки ходятъ. Пізніше воно трапляється в творах російських письменників українського походження (Ф. М. Достоєвський, А. П. Чехов) і не зафіксоване ні «Словником церковнослов'янської і російської мови» (1847), ні словником В. І. Даля (1863—1866). Згодом у розмовній російській мові слово мурашки набуло значення «сироти, гусяча шкіра»[129]. С. Караванський відносив до українізмів такі російські слова, як очевидно, обуза, повстанец, шкварка[130], а Б. Антоненко-Давидович — неполадки, чрезвычайный[131].

Крім того, російська мова запозичила з української:

  • синтаксичні конструкції, іноді з іронічним відтінком: богатый на урожай («багатий на врожай») — рос. богатый урожаем; подбивать итоги («підбивати підсумки») — рос. подводить итоги; собрали аж три рубля («зібрали аж три карбованці») — рос. собрали целых три рубля; на Украине (аналогічно вживанню на з назвами регіонів в українській мові)[132][133] тощо;
  • словотворні моделі: назви місцевостей на -щин-а (Тамбовщина, Рязанщина, Смоленщина); назви професій на -роб (хлопкороб);
  • імена та зменшувально-пестливі форми: «Олеся» (первісно — українська пестлива форма імені Олександра), «Петро» (рос. Пётр), «Оксана» (витіснило рос. Аксинья у XX столітті) — український варіант більш не сприймається росіянами як форма імені Ксенія, а вживається як самостійне ім'я; «Маруся» (рос. Маша), «Ванькó» (рос. Вáнька), «Наталочка» (рос. Наташенька);
  • сталі вирази: пан или пропал («пан або пропав»); язык до Киева доведёт («язик до Києва доведе»); прошёл Крым и Рим («пройти Крим і Рим і мідні труби»); брать за шкирку («брати за шкірку»); с гаком («з гаком»); дать дуба («дати дуба»); не говори гоп, пока не перепрыгнешь («не кажи гоп, поки не перескочиш»); не лезь поперёд батьки в пекло («не лізь поперед батька в пекло») тощо[66].

Наприкінці XX — початку XXI століття у російську мову ввійшли такі слова, як ганьба, заробитчанин («трудовий мігрант з України»), зрада, майдан («стихійні заворушення, протести»), мова («українська мова»), Незалежная (Незалежна[72] — «Україна, що стала незалежною»), перемога, помаранчевый, рада, самостийный[68][66] («безладний, схильний до анархії»), самостийность, свидомый («патріотично настроєний українець»), свидомость («націоналізм, негативне ставлення до Росії, росіян»), а також незалежность, щирый тощо[71]. Подібні «українізми» не є запозиченнями як такими. Це теж екзотизми, які російськомовні уживають у мовленні про українські реалії, часто в іронічному або зневажливому тоні.

Присутня українська лексика і в жаргонній мові. Так українізмами вважаються такі російські жаргонізми, як халява («щось дармове»), забивать баки, гиршый, цикавый, ковтать, вабить, файный, файка тощо. Вплив українського синтаксису убачають у зворотах до лампочки («байдуже»), до хауза («додому») та інших[134].

Чимало українізмів можна знайти в діалектах російської мови та просторіччі: аркуш, балакать, баньки, бачить, безглуздый, бикус, брыдкий, веселка, вибжа, вид, гаман, гасать, глечик, гук, дижа, дробушки (дрибушки[75]), драбина, дрюк, дыхать, жниво, журиться, кандюк, квач, кирпатый, клямка, ковтуны, колыска, копа, коржавина, малахай, мара, марена, мордовать, навечер, настрашить, недиля, отара, отчинять, ошкварить, папир, пери́стый («з плямами іншого кольору»), плугатарь, подволок, поки, потылица, рогач, скрыня, ставины, стопа («слід, відбиток ноги»), стрекаться, фуга («хуртовина, завірюха»), худоба («пожитки, майно, господарство»), цацирки, човен, швачка, швец, шквыра, юбка, ятрова[73]; брехня, бугай, бурак (буряк[72][78][75]), гарбуз, гармидер, гарный («весільний»), гнобить, дерибанить, магарыч, надыбать, разгардияж, указивка, хабар, харчи, ховаться, цыбуля (цибуля[78]), чернобривцы[71]; грубка, кровянка, сукня, цуцик, чувал[72][77]; батог, винница, домовина, очипок[75]; злочинец, рыпаться, селянство, шкандыбать[66]; гребля («насип, влаштований на топкому місці або для загати»), жменя, клуня[72]; дуля, молодица[78]; жито[77]; землероб[66][72][77]; зозуля[68]; кат[68][80]; люлька[73][78]; переполох («хвороба, спричинена переляком»)[76]; (по)шука́ть[66][71].

Окремо слід відмітити українізми у російській мові громадян України. Розмовляючи російською мовою, вони теж уживають українських слів, причому часто мимоволі. Такі українські елементи в російській мові теж не є запозиченнями, оскільки така «російська» мова не літературна, — скоріш, це просто варіант суржику. Крім того, у самій Росії та інших російськомовних країнах ці слова часто невідомі.

Серед синтаксичних рис, притаманних російській мові на території України:

  • Заміна практично не застосовуваних в українській мові активних дієприкметників на словосполучення такой, что або такой, который. Така конструкція зустрічається в українських російськомовних ЗМІ;
  • Скучать за (кем, чем) замість рос. скучать по (кому, чему)[135];
  • Смеяться с (кого, чего) замість рос. смеяться над (кем, чем)[136].

Застарілі

  • У російській поетичній мові XVII—XVIII століть штучне читання літери «ѣ» як [і] (замість дифтонга [je] або, рідше, «[е]»)[137], в тому числі і у великоруських авторів[67];
  • зближення звуків [і] і [ы] в поезії XVII—XIX століть: рими кудри — пудры, жизни — отчизны[138].

Див. також

Коментарі

Примітки

Література

  • Ткаченко О. Б. Українізм // Українська мова : енциклопедія / НАН України, Інститут мовознавства ім. О. О. Потебні, Інститут української мови ; ред. В. М. Русанівський [та ін.]. — К. : Українська енциклопедія, 2000. — ISBN 966-7492-07-9. — С. 646.
  • Іжакевич Г. П. Питання російсько-українських мовних зв'язків. — К., 1954.
  • Жлуктенко Ю. О. Українсько-англійські міжмовні відносини. Українська мова у США і Канаді. — К., 1964.
  • Германовіч І. К. Назіранні над лексікай беларускай літ. мовы 20—30 гадоу XX ст. // Беларуская мова (Даследзанні на лексікалогії). — Мінск, 1965.
  • Klemensiewicz Z. Historia jezyka polskiego, cz. 2. [Doha sredniopolska (Od poczatkow XVI wieku do osmego dziesieciolecia XVIII wieku)]. — Warszawa, 1965.
  • Klemensiewicz Z. Historia jezyka polskiego, cz. 3 [Doba nowopolska (Od 6smego dziesieciolecia XVIII wieku do r. 1939)]. — Warszawa, 1972.
  • У. В. Анічэнка Украінізм // Беларуская энцыклапедыя ў 18 тамах / Генадзь Пашкоў — Мінск: Беларуская энцыклапедыя імя Петруся Броўкі, 2003. — Т. 16. — С. 206. — 576 с. — 10 000 экз. — ISBN 985-11-0263-6.
  • Кононенко І., Українська і польська мови: контрастивне дослідження / Kononenko I., Język ukraiński i polski: studium kontrastywne. — Warszawa: Wydawnictwa Uniwersytetu Warszawskiego, 2012. — 808 s. ISBN 978-83-235-0838-0
Отримано з https:https://www.search.com.vn/wiki/index.php?lang=uk&q=Українізм&oldid=41856911
🔥 Top keywords: Головна сторінкаЧемпіонат Європи з футболу 2024Спеціальна:ПошукВікіпедія:Культурна спадщина та видатні постаті (2024)Збірна України з футболуБріджертониЧемпіонат Європи з футболу 2020YouTubeУкраїнаЧемпіонат Європи з футболуЗбірна Румунії з футболуРебров Сергій СтаніславовичГлобальний саміт мируРадіо «Свобода»ДефолтРумуніяЛунін Андрій ОлексійовичНаціональна суспільна телерадіокомпанія УкраїниДень батькаДовбик Артем ОлександровичШевченко Андрій МиколайовичЯрмоленко Андрій МиколайовичЧемпіонат Європи з футболу 2024 (кваліфікаційний раунд)Мудрик Михайло Петрович138-ма зенітна ракетна бригада (Україна)FacebookЄрмак Андрій БорисовичСексВійськові звання України22-га окрема механізована бригада (Україна)Зінченко Олександр ВолодимировичТериторіальний центр комплектування та соціальної підтримкиДумками навиворіт 2Чемпіонат Європи з футболу 2016Список операторів систем розподілу України2024 у телебаченніMegogoСписок українських жіночих іменКиїв