Тичковий ніж

Тичковий ніж (пуш-деггер від англ. push dagger) — особливий різновид ножа Т-подібної, рідше Г-подібної форми. Руків'я тичкового ножа розташоване перпендикулярно лезу^[1]. Як правило, тичковий ніж є нескладним. Це ніж прихованого носіння, призначений насамперед для самозахисту, у меншій мірі для повсякденних побутових потреб і завдань^[2].

Тичковий ніж був винайдений і широко використовувався в епоху золотої лихоманки XIX століття. Точковий ніж виник як ручна зброя для цивільних, але використовувався інколи і у війнах, наприклад в окопній війні під час Першої світової війни^[3]. Швидше за все, його прототипом був традиційний ескімоський ніж улю, що застосовувався корінними жителями Аляски для обробки шкір та інших господарських потреб. Почасти схожа на нього стародавня зброя катар не є компактною і має руків'я рамкового типу.

Основне призначення тичкового ножа це самооборона. При цьому може використовуватися ударна техніка, як в кулачному бою з використанням кастета. Клинок тичкового ножа найчастіше має незначну довжину, але нанесений їм колючий удар з наступним поворотом може викликати сильну кровотечу і больовий шок, внаслідок широкого розриву тканин. До плюсів конструкції тичкового ножа належать його простота, надійність і практична неможливість вибити ніж з руки — він затиснутий між пальцями, і його можна утримати навіть в розкритій долоні. До мінусів — при ударі в тверду поверхню (наприклад, при попаданні в кістку) з досить великою силою, клинок провертається уздовж пальців руки і гардою може травмувати їх.

У багатьох країнах його не визнають холодною зброєю, а значить і дозвіл для нього не потрібен. Все це робить його прекрасним інструментом для того, щоб відчувати себе в безпеці. Але тичковий ніж знайшов своє застосування і в господарських потребах, наприклад, він стане в пригоді для того, щоб розкроїти дуже щільний матеріал, такий як сукно або шкіра, а також існують шкіро зйомні і обробні різновиди^[4].