Сірадж-уд-Даула
Сірадж уд-Даула (1733 — 2 липня 1757) — наваб Бенгалії, Біхару й Орісси у 1756—1757 роках.
| Сірадж-уд-Даула бенг. মির্জা মুহম্মদ সিরাজউদ্দৌলা | ||
 | ||
| ||
|---|---|---|
| 9 квітня 1756 — 2 липня 1757 року | ||
| Попередник: | Аліварді-хан | |
| Наступник: | Мір Джафар | |
| Народження: | 1733 Муршідабад, Імперія Великих Моголів | |
| Смерть: | 2 липня 1757 Муршідабад, Company rule in Indiad, Британська імперія | |
| Поховання: | Khushbaghd | |
| Релігія: | Іслам | |
| Рід: | Афшариди | |
| Батько: | Zain ud-Din Ahmed Khand | |
| Мати: | Amina Begumd | |
| Шлюб: | Lutfunnisa Begumd | |
Життєпис
Був онуком і спадкоємцем Аліварді-хана.Народився Сірадж уд-Даула, того ж року Аліверді-хан був призначений губернатором. Сірадж вважався щасливою дитиною, виховувався та навчався під наглядом свого діда, який мав намір виховати його як наслідного принца.[1] Разом з дідом брав участь у війнах з маратхами й афганцями. Мав неврівноважений характер. За свідченнями сучасників, був схильним до жорстокості та мстивості. 1754 року, ще до вступу на престол, запідозривши еміра Хусейна Кулі-хана у причетності до змов, наказав убити його разом із племінником, Хусейном уд-Діном, на вулиці у Дацці. Був також гонителем послідовників індуїзму.
У 24-річному віці зайняв престол Бенгалії, розправившись із родичами, які чинили йому опір. Остерігаючись посилення у Бенгалії впливу англійців, які на той час уже вступили на півдні країни у боротьбу за завоювання Індії, наваб здійснив напад на Форт-Вільям у Калькутті, головне англійське поселення у Бенгалії, та захопив його 19 червня 1756 року. Тієї ж ночі у «чорній ямі» було закатовано багатьох полонених англійців, у тому числі й поранених.
Англійський воєначальник Роберт Клайв і адмірал Чарльз Вотсон, відряджені з Мадраса, відбили Калькутту у індійців. Здійснений невдовзі навабом новий похід на те місто завершився невдачею. 23 червня 1757 року Сірадж уд-Даула зазнав нищівної поразки від англійців під командуванням Клайва у битві під Плессі. Тоді наваб намагався утекти, але був схоплений та вбитий.
Джерела
- Орестов О. Л. «Ворота Индии». Москва, 1976
- Антонова А. «Английское завоевание Индии в XVIII веке». Москва, 1958