Сільван (римський узурпатор)

Клавдій Сільван був за походженням романізованим франком, і був за віросповіданням християнином. Його батько Бонітус відзначився при Костянтині І участю у війнах з Ліцинієм. При узурпаторі Магнеції, Сільван обіймав посаду військового трибуну, але перед битвою при Мурсі перейшов на бік Констанція II, в результаті за це отримав пасаду магістра піхоти.У 352—353 роках Констанцій доручив йому відігнати німецькі племена, які атакували Галлію, за Рейн, Сільван виконав це завдання, підкупивши німців зібраними ним податками.

Деяким із придворних імператора Констанція вдалося переконати його, що Сільван планує захопити владу. За словами Амміана, префект преторія Лампадій і колишній скарбник Євсевій використовували губку, щоб змінити лист, надісланий Сильваном своїм друзям у Рим.[1] В підробленому листі було написано, що Сільван намагався заручитися підтримкою в місті для державного перевороту. Камарила Констанцій, за винятком франкських полководців Маларіха та Маллобаудеса, був однаково проти Сільвана. Придворні Аподемій і Динамій складали подальші фальшиві листи. Констанцій провів судовий процес, на якому союзники Сільвана успішно розвіяли фальшиві звинувачення проти полководця. Сільван, не знаючи про успіх своїх прихильників, відповів на загрозу засудження та страти фактично проголосивши себе імператором 11 серпня 355 року в Колонії Агріпіні (сучасний Кельн).[2] Пізній римський історик Михайло Куліковський стверджував, що весь епізод був пізнішим винаходом, створеним як привід позбавити Констанція II від Сільвана, перш ніж він став загрозою. Його основою цього аргументу є той факт, що на сьогоднішній день не знайдено жодної монети із зображенням Сільвана, оскільки практично кожен узурпатор карбував монети як спробу легітимізувати свою владу.

Констанцій, який перебував у Мілані, наказав Сільвану прийти до нього й назначив Урсіцина на пост Сільвана.^[2] Урсіцин сам був у суперечці з Камарилою Констанцієм, і Сільван, безсумнівно, довіряв ветеранському полководцю. У листі, який Урсіцин дав Сильвану, не вказувалося, що Констанцій вже знав про спробу Сільвана отримати владу, тому Сільван вважав себе в безпеці. Однак Урсіцин організував вбивство Сільвана, залучивши деяких повстанських солдат. Ці люди вбили охорону узурпатора і витягли Сільвана з християнської церкви, де він богослужив, і зарубали його на смерть.^[3]

• Ammianus Marcellinus, History, 15.2.3
• The argument that the usurpation was the product of a breakdown in communications between Constantius and his general in the field has been well argued by Nutt

• The story of Silvanus short reign is told by Ammianus Marcellinus in his History, at 15.5, with further details scattered through the rest of his work
• Biography of Silvanus DiMaio, Michael, «Silvanus (355 A.D.)», De Imperatoribus Romanis
• Cameron, Averil and Garnsey, Peter (Eds.). (1998). The Cambridge Ancient History: Volume 13, the Late Empire, AD 337—425. Cambridge: Cambridge University Press. ISBN 0-521-30200-5
• Sir Ronald Syme, Ammianus and the Historia Augusta (Oxford: 1968).