Стриженов Олег Олександрович
Олег Олександрович Стриженов (рос. Олег Александрович Стриженов; нар. 10 серпня 1929, Благовєщенськ-на-Амурі, Далекосхідний край, РРФСР) — радянський і російський актор театру і кіно. Народний артист СРСР (1988).
| Стриженов Олег Олександрович | ||||
|---|---|---|---|---|
.jpg) | ||||
| Народився | 10 серпня 1929[1][2] (94 роки) Благовєщенськ, Далекосхідний край, РСФРР, СРСР[1] | |||
| Громадянство |  СРСР Росія | |||
| Діяльність | актор, кіноактор, актор театру | |||
| Alma mater | Театральний інститут імені Бориса Щукіна (1953) | |||
| У шлюбі з | Стриженова Ліонелла Іванівна і Стриженова Любов Василівнаd | |||
| Діти | Олександр Стриженов | |||
| Брати / сестри | Стриженов Гліб Олександрович | |||
| IMDb | nm0830580 | |||
| Нагороди та премії | ||||
 Стриженов Олег Олександрович у Вікісховищі | ||||
 Висловлювання у Вікіцитатах | ||||
Біографія
У 1935 році разом з сім'єю переїхав до Москви. Під час німецько-радянської війни працював у Науково-дослідному кінофотоінституті механіком з апаратури в цеху обробки плівки. Навчався в Театральному художньо-технічному училищі. Нагороджений медаллю «За доблесну працю у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.».
В 1953 закінчив Театральне училище імені Б. В. Щукіна і став актором Державного російського драматичного театру в Таллінні. Через рік перебрався до Ленінграду, де відпрацював один сезон в ЛАТД імені О. С. Пушкіна, а потім до Москви, де з 1957 став актором Театру-студії кіноактора.
Заявив про себе як актор кіно головними ролями у фільмах «Овід» (1955) і «Сорок перший» (1956).
Ролі в кіно
- 1951: Спортивна честь — уболівальник (епізод)
- 1955: Овід — Артур Бертон, він же Овід / Феліче Ріварес
- 1955: Мексиканець — Хосе Фернандес, він же Феліпе Рівера / Хоакін Фернандес
- 1956: Сорок перший — поручик Вадим Миколайович Говорухо-Отрок
- 1958: Ходіння за три моря — Афанасій Нікітін
- 1958: Капітанська дочка — Петро Гриньов
- 1958: У твоїх руках життя — Дудін
- 1959: Білі ночі — мрійник
- 1959: Північна повість — Павло Бестужев
- 1960: Пікова дама — Германн
- 1960: Дуель — Іван Лаєвський
- 1961: Боягуз / Zbabelec — солдат Олег
- 1962: У мертвій петлі — Сергій Уточкін
- 1963: Оптимістична трагедія — перший офіцер
- 1964: Три сестри — барон Тузенбах
- 1965: Третя молодість — П. І. Чайковський
- 1966: Перекличка — Бородін
- 1967: Прощай — Олег Старигін, лейтенант
- 1968: Його звали Роберт — Сергій / Роберт
- 1969: Непідсудний — Єгоров, льотчик
- 1970: Місія в Кабулі — Роман Лужина
- 1972: Земля, до запитання — Лев Маневич / Конрад Кертнер / Яків Микитович Старостін
- 1975: Остання жертва — Вадим Григорович Дульчин
- 1975: Зірка привабливого щастя — Сергій Григорович Волконський, князь
- 1978: Карл Маркс. Молоді роки — Ламенне
- 1980: Юність Петра — Василь Голіцин, князь
- 1983: Приступити до ліквідації — Іван Олександрович Данилов, полковник міліції
- 1985: Пан Великий Новгород — Олексій Бородін
- 1986: Мій улюблений клоун — Дім Дімич
- 1987: Акція — Карєєв
- 1987: Оголошенню не підлягає — князь Ухтомінсткий
- 2000: Замість мене — Гагарін
- 2004: П'ять зірок — директор готелю
Примітки
Посилання
- Олег Стриженов [Архівовано 29 листопада 2016 у Wayback Machine.]