Стара Прилука

Селище відоме з 1146 року і згадується в Іпатіївському літописі. Тоді Прилука належала галицькому князю Володимиру.

Засновником сучасних Прилук був ймовірно Микола Андрійович Збаразький.

У 1594 році через Прилуки проїжджав Еріх Лясота. Тоді в містечку Прилуки було 4 000 осель. Брацлавський воєвода Ян Збаразький вибудував в Прилуці оборонний замок, вали якого збереглися до нашого часу. Ян Збаразький підніс Прилуки до статусу містечка. Дружиною його була кн. Четвертинська. Збаразький утримував в Прилуках придворних козаків. Після Яна Збаразького Прилуки перейшли його сину Юрію Збаразькому, який також утримував тут козаків. Після смерті двох синів Яна Збаразького Прилуки дістались сестрі Яна — Маруші. А далі їй доньці Анні, одруженій з Костянтином Вишневецьким.

З 1648 року — сотенне містечко Вінницького (Кальницького) полку. В Прилуках перебувала сотня Кальницького полку, сотником якої був Василь Антоненко.

Олександр Божецький (? — 1769) вибудував в Прилуках палац та заклав парк. Він заклав тут також каплицю. Утримував Олександр Божецький також породистих коней. Донька Олексанндра — графиня Гонората Божецька виставила в Прилуці костел Св. Анни в 1805 р. В др. пол. 19 ст. палац перебудував Чеслав Здиховський.

В містечку Прилуки в 1819 була збудована Преображенська церква.

На початку 19 ст. Прилука була поділена на Стару та Нову. Стара Прилука була центром волості.

У другій половині червня 1921 року шість повстанців-козаків на чолі з отаманом Орлом напали на більшовицький міліцейський арешт. Звідти звільнили побратима Дядюка, за якого попросила мати, а також чотирьох представників місцевої української інтелігенції. У містечку козаки мали два зіткнення з місцевою жидівською громадою: спершу повстанці на ринку застрелили одного з чоловіків, а згодом при переслідуванні налякали пострілами над головами інших^[1].

Під час організованого радянською владою Голодомору 1932—1933 років померло щонайменше 703 жителі села^[2].

У 1942 році тут діяв рух ОУН. Стара Прилука тоді відносилась до Турбівського району - провідником ОУН УПА, якого був "Русявий" (жив з сім'єю в Старій Прилуці).^[3]

Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 1787 осіб, з яких 850 чоловіків та 937 жінок.^[4]

За переписом населення України 2001 року в селі мешкали 1573 особи.^[5]

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:^[6]

Герб села — перший офіційно затверджений обласною геральдичною комісією герб.^[7]

• Залишки захисних споруд під назвою «Бурти»
• Палац в с. Стара Прилука — пам'ятка архітектури національного значення.
• Преображенська церква

У селі є давня криниця, якій понад вісімсот років. ЇЇ ще називають Лебиховою.^[8]

• Юрій Збаразький
• Тарапата Никифір Іларіонович — кавалер Ордена Слави.
• Федорівський Степан (1911—1991) — український письменник. Справжнє ім'я та прізвище — Данило Міршук.

• 
  Юрій Збаразький
• 
  Герб при в'їзді до села
• 
  Адміністративна будівля
• 
  Пам'ятник воїнам-односельчанам
• 
  Річка Десна між Старою та Новою Прилукою
• 
  Староприлуцький палац
• 
  Дорога до школи-інтернату
• 
  Спеціалізована школа-інтернат, що розташована на території палацу
• 
  Преображенська церква
• 
  Парк
• 
  Давнє городище «Бурти»
• 
  Ставки поблизу «Буртів»

.

• Нова Прилука
• Староприлуцька сільська рада

• Стара́ Прилу́ка // Історія міст і сіл Української РСР : у 26 т. / П.Т. Тронько (голова Головної редколегії). — К. : Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1967 - 1974 — том Вінницька область / А.Ф. Олійник (голова редколегії тому), 1972 : 788с. — С.377
• Леонід Повх. Стара Прилука і Нова. Про села Стара і Нова Прилука Липовецького району. - Житомир, Бук-Друк, 2021, 630 с. (Випуск 68)

• Przyłuka // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1888. — Т. IX. — S. 217. (пол.)
• Стара Прилука
• Українська геральдика
• Палац в Старій Прилуці (рос.)
• Палац у Старій Прилуці
• starapryluka.com.ua — Авторський сайт регіональної історії Василя Величка
• Староприлуцька загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів