Сталість довкілля
Сталість довкілля — здатність довкілля витримувати вплив людини. В екології термін означає здатність біологічних систем до збереження і розвитку біорізноманіття.
Водно-болотні угіддя і ліси — типові приклади біологічно-стійких систем. Для людей, сталість довкілля забезпечує потенціал для підтримки якості життя і продовження роду, загального благополуччя і розвитку (через екологічний, економічний і соціальний аспекти). Здорові екосистеми постачають продукти, необхідні для життя людей та інших організмів.
Існує два основних способи зниження негативного впливу людства і поліпшення екосистем.Перший — енвіроментальний менеджмент. Цей підхід ґрунтується на інформації, зібраній науками про Землю, прикладною екологією та охоронною біологією. Другий підхід — управління споживанням ресурсів людством, який базується на інформації, зібраній завдяки економічним наукам.
Економіка сталого розвитку, чутлива до екології, також враховує соціальний, культурний і фінансовий аспект. Створення економіки сталості — сучасний виклик світу, на рівні міжнародного та національного законодавств, споживання, міського планування, транспорту, і стосується способу життя кожної людини.
Місією Хартії Землі є пропаганда переходу до сталого способу життя та формування глобального співтовариства, заснованого на загальних етичних підвалинах, що включають в себе повагу і турботу про все співтовариство живого, принципи екологічної цілісності, загальні права людини, повагу до культурної різноманітності, економічну справедливість, демократію і культуру світу.
Способи жити більш стійко можна знайти, реорганізувавши довкілля проживання (наприклад, екопоселення, екоміста і сталі міста, перебудувавши економічні сектори — (пермакультура, екологічне будівництво, стійке сільське господарство і стійка архітектура), використовуючи нові "зелені « технології, поновлювані джерела енергії.
Споживання — населення, технології, ресурси
Головне вплив людини на Землю виходить від руйнування біофізичних ресурсів і, особливо, екосистем Землі. Сукупний вплив людства залежить від кількості населення Землі × вплив 1 людини, який в свою чергу залежить від використовуваних ресурсів, їх типу (наприклад, поновлювані або непоновлювані ресурси), і масштабу людської активності у співвідношенні зі здатністю екосистем витримувати зовнішній вплив.Одну з перших спроб визначити вплив людства математично було зроблено в 1970-х роках і названо формула I PAT. Вона виражає споживання ресурсів враховуючи населення, рівень споживання і вплив на 1 одиницю використаного ресурсу
Формула виглядає так:
де: I — вплив на довкілля, P — населення, A — рівень споживання, T — технологія (так як споживання залежить від використовуваної технології)[1]
Населення
Світове населення досягло 7 млрд людей 30 жовтня 2011 р. і, згідно з оцінками статистичного агентства США, перевищить 9 млрд до 2050 року.
Більший приріст очікується в країнах, що розвиваються, де населення зросте з 5,6 млрд (2009) до 7,9 млрд (2050).[2]Довгострокові оцінки динаміки зростання глобального населення визначають пік близько 2070 р. в 9-10 млрд людей, і подальше зниження до 8,4 млрд до 2100 р.[3]
Здатність довкілля витримувати зовнішній вплив
Безліч досліджень показує, що людство вже зараз споживає більше ресурсів, ніж планета може відтворити.
Екологічний слід вимірює людське споживання в термінах біологічно продуктивної землі, яка надає необхідні людині ресурси, і споживає відходи середньостатистичного жителя Землі.
Сталість довкілля і бідність
Найважливішим стимулом досягнення сталості довкілля є боротьба з бідністю. Загальновизнано, що бідність це наслідок деградації довкілля. Такий результат був озвучений в доповіді Brundtland[4] та звітом Millennium Development Goals.[5]
Згідно з доповіддю Брундланд, „бідність — один з ефектів глобальних екологічних проблем. У зв'язку з цим, потрібно боротися з екологічними проблемами, мати розуміння причин бідності та міжнародної нерівності.“[6]
Люди, що живуть у бідності, більше покладаються на місцеві екосистеми, як на джерело базових ресурсів (харчування і медицина) і загального благополуччя.[7]
З ростом світового населення, збільшується тиск на місцеві екосистеми. Згідно Фонду ОНН в області народонаселення, висока фертильність і бідність мають пряму залежність, і найбідніші країни світу також відрізняються високою фертильністю і відповідно темпами зростання населення.[8]
Див. також
Література
Подальше читання (англ.)
- Atkinson, G., Dietz, S. & Neumayer, E. (2007). Handbook of Sustainable Development. Cheltenham: Edward Elgar. ISBN 978-1-84376-577-6.
- Bartlett, A. (1998). Reflections on Sustainability, Population Growth, and the Environment—Revisited revised version (January 1998) paper first published in Population & Environment 16(1): 5-35. Retrieved on: 2009-03-12.
- Benyus, J. (1997). Biomimicry: Innovations Inspired by Nature. New York: William Morrow. ISBN 0-06-053322-6.
- Blackburn, W.R. (2007). The Sustainability Handbook. London: Earthscan. ISBN 978-1-84407-495-2.
- Costanza, R., Graumlich, L.J. & Steffen, W. (eds), (2007). Sustainability or Collapse? An Integrated History and Future of People on Earth. Cambridge, MA.: MIT Press. ISBN 978-0-262-03366-4.
- Kraines, Samuel Henry; H. Komiyama (2008). Vision 2050: Roadmap for a Sustainable Earth. Berlin: Springer. ISBN 4-431-09430-X.
- Norton, B. (2005). Sustainability, A Philosophy of Adaptive Ecosystem Management. Chicago: The University of Chicago Press. ISBN 978-0-226-59521-4.
Ресурси Інтернету
- Compilation of Fact Sheets [недоступне посилання — історія] published by the University of Michigan's Center for Sustainable Systems
- Elements of sustainability at Microdocs
- Sustainability at The College of William and Mary