Список плазунів Європи

Межі Європи, а саме східні, досі залишаються предметом дискусій. Таксономічний комітет у своєму списку надає інформацію про кордони Європи, якими вони керувалися, створюючи перелік регіональних плазунів^[8]. Варто зазначити, що ці межі не повністю відповідають ані географічній традиції, ані політичному устрою.

На півночі кордони Європи простягаються до Ісландії включно, однак на острові не проживає жоден дикий плазун, тому «найпівнічніші» рептилії трапляються на Скандинавському півострові.

На заході Європа закінчується Британськими островами (Велика Британія та Ірландія), на яких розташовані однойменні держави. Варто зазначити, що герпетофауна островів доволі бідна. Фарерські острови також є частиною Європи, але на них, як і в Ісландії, плазуни в дикій природі не живуть.

На півдні межі Європи в списку не відповідають географічним межам. Так, до охопленої території увійшов Кіпр. Це можна пояснити ще й тим, що острівні плазуни раніше вже оцінювалися Європейським червоним списком (ЄЧС), хоча фауна острова нагадує таку, як на Близькому Сході. Грецькі острови, що розташовані вздовж Малої Азії, також увійшли в межі Європи, включно з Кастелорізо. На південному заході досліджуваний ареал простягнувся аж до Макаронезії: герпетофауна Канарських островів (Іспанія), Азорів, Селваженш та Мадейри (усі три належать Португалії) наведена в списку, хоча вона нагадує більше африканську. Однак Кабо-Верде, яка теж є частиною Макаронезії, виключена з досліджуваної ділянки. Плазуни цих островів також вже раніше оцінювалися ЄЧС. Мальта та низка італійських островів у Середземному морі увійшли в задані межі Європи.

На сході Європа розташовується на захід від Уральських гір та річки Волги, тому невелика північно-західна частина Казахстану також входить у досліджуваний ареал. Південно-східна межа проходить по Кавказьких горах, усі країни, що розташовані на південь від Кавказу (окрім невеличкої частини Азербайджану на північному сході) не належать Європі з точки зору таксономічного комітету.

Рептилії в основному надають перевагу теплим та навіть посушливим місцинам, відповідно північ Європи має набагато біднішу герпетофауну. У південних країнах (Іспанія, Італія, Греція) проживає найбільша кількість плазунів. Велика чисельність у цих краях може також пояснюватися тим, що Піренейський, Апеннінський та особливо Балканський півострови завжди були місцями міграції тварин з одного континенту на інший, а через наявність розвинутих гірських систем створювалися добрі умови для ізоляцій окремих популяцій та їхнього незалежного розвитку, себто видоутворення. Плазунів-ендеміків також найбільше на трьох вище названих півостровах.

Загалом для європейських рептилій характерні низка типів поширення, тобто регіонів, у яких вони переважно трапляються чи є ендеміками^{[9][комент. 1]}:

Незважаючи на досить добру вивченість герпетофауни Європи, її видове розмаїття щоразу збільшується^[10]. Довгий час критерії виду здебільшого базувалися на опису морфологічних особливостей, однак сучасні герпетологи активно використовують генетичні дослідження (а також екологічні, географічні та низку інших). Останні дають змогу розв'язувати різноманітні таксономічні проблеми, наприклад, описувати криптичні види (ситуація з виокремленням нових видів роду Anguis)^[11].

Не є сталою таксономія й через історичні та формальні причини. Систематичні групи в зоології називаються згідно з правилами Міжнародного кодексу. Зокрема, правило пріоритету вказує на те, що для позначення таксону повинна використовуватися його найбільш давня назва. Ситуація з перейменовуванням новоописаного 2009 року виду двохідок B. mariae на B. cinereus є тому яскравим прикладом^[8].

Для поверхневої оцінки того, наскільки динамічною є ситуація у європейській герпетології, нижче наведено деякі зміни, пов'язані з описом нових видів чи інших таксонів, а також з таксономічними уточненнями^[8].

1. У 2005 році був виокремлений вид Emys trinacris, однак низка подальших досліджень піддали сумніву доцільність такої зміни.
2. Зміни номенклатури серед агам: у 2012 році вийшла стаття, яка виокремлювала з роду Laudakia ще два роди, Paralaudakia та Stellagama. Класифікація стала доволі популярною серед герпетологів, але не підтримується таксономічним комітетом SEH.
3. Рід Anguis опісля робіт Гвоздіка 2010 та 2013 року розширився до 5 видів, хоча до того види Anguis colchica, Anguis veronensis та Anguis graeca вважалися підвидами Anguis fragilis.
4. З видового комплексу Mediodactylus kotschyi виділено одразу декілька видів. Mediodactylus danilewskii, який раніше також вважався підвидом цього гекона, набув статусу виду.
5. Інтродукований до Одеси гекон спочатку описувався як Tenuidactylus fedtschenkoi, але в 2013 році цей вид був розділений на два окремі види (більш гірська та більш рівнинна популяції) і виявилося, що в Україні проживає новоописаний вид — Tenuidactylus bogdanovi.
6. Підродина Natricinae, яка була складовою Colubridae, піднесена до статусу родини (Natricidae). Natrix natrix, який довгий час вважався одним видом, розділений на три види: власне Natrix natrix, Natrix astenophora та Natrix helvetica.
7. На основі молекулярних досліджень виокремлені деякі нові види ящірок, починаючи з 2000 року: Dinarolacerta montenegrina, Iberolacerta galani. Lacerta citrovittata, Lacerta diplochondrodes, Zootoca carniolica, Psammodromus occidentalis та низка інших. У 2007 році суттєвого перегляду зазнала класифікація родини Lacertidae, у ній виокремили одразу низку нових для Європи родів: Anatololacerta, Dalmatolacerta, Dinarolacerta, Hellenolacerta та Parvilacerta^[12].
8. Аналогічно описаний новий вид змій на Кавказі — Elaphe urartica.

Наступні категорії використані для позначення охоронного статусу кожного виду за оцінками Міжнародного союзу охорони природи (МСОП) та Європейського Червоного списку (ЄЧС):

Для більшості плазунів наведений їхній статус у ЄЧС (виділений жирним шрифтом — VU, EN, LC). Якщо європейський статус відсутній, то наведено глобальний (звичайним шрифтом — VU, LC, NT). Якщо і такий статус відсутній, то в клітинці стоїть прочерк («-»).

У 2009 році ЄЧС оцінив статус 151 плазуна на території Європи. 27 рептилій, з яких 22 були ендеміками тої чи іншої місцини, належали до групи тварин під загрозою: 6 належали до категорії видів на межі зникнення, 11 — під загрозою вимирання, а ще 10 — до уразливих видів^[13]. Популяції 42 % європейських плазунів зменшуються^[14]. Причини такої ситуації комплексні: наприклад, третина рептилій страждають від впливу пестицидів^[15], що використовують у сільському господарстві, їхні оселища руйнуються задля розбудови міст чи потреб аграрної промисловості. Додатковим фактором стають інтродукції нових плазунів, які конкурують та витісняють локальні види^[4]. Люди також вбивають змій через страх отруєння. Загалом рептилії належать до сильно загрожених тварин.

•    Інтродукований
• Казахстан = європейська частина Казахстану
• Туреччина = європейська частина Туреччини

Українська назва	Біноміальна назва	Родина	Ряд	Статус ЄЧС/МСОП	Країни поширення	Зображення	Виноски
Агама кавказька [комент. 2]	Laudakia caucasia (Eichwald, 1831)	Agamidae	Squamata	LC	Росія (Дагестан)		[16][17]
Агама турецька [комент. 3]	Laudakia stellio (Linnaeus, 1758)			LC	Греція (Корфу, Халкідіки, Кіклади, Крит), Кіпр		[18][19]
Круглоголовка крутихвістка	Phrynocephalus guttatus (Gmelin, 1789)			LC	Росія (Дагестан, Калмикія, Ставропольський край, Астраханська область, Волгоградська область), Казахстан		[20][21]
Круглоголовка такирна	Phrynocephalus helioscopus (Pallas, 1771)			LC	Росія (Астраханська область, південь Волгоградської області), Казахстан		[22][23]
Круглоголовка вухата	Phrynocephalus mystaceus (Pallas, 1776)			LC	Росія (Дагестан, Калмикія, східна Чечня, південь Астраханської області), Казахстан		[24][25]
Агама степова [комент. 4]	Trapelus (agilis) sanguionolentus (Pallas, 1814)			LC	Росія (Дагестан, Чечня, Ставропольський край)		[29][27]
	Anguis cephalonnica Werner, 1894	Anguidae		NT	Греція (Пелопоннес, Кефалонія, Закінтос, Ітака)		[30][31]
Веретільниця східна	Anguis colchica (Nordmann, 1840)			-	Білорусь, Болгарія, Естонія, Латвія, Литва, Польща, Росія, Румунія, Сербія, Словаччина, Угорщина, Україна, Фінляндія, Чехія		[11][30][32]
Веретільниця ламка	Anguis fragilis Linnaues, 1758			LC	Австрія, Боснія та Герцеговина, Бельгія, Болгарія, Велика Британія, Данія, Греція, Ірландія (інтродукція), Іспанія, Люксембург, Північна Македонія, Нідерланди, Німеччина, Норвегія, Польща, Португалія, Сербія, Словаччина, Словенія, Угорщина, Франція, Хорватія, Чехія, Чорногорія, Швейцарія, Швеція		[32][33] [34][35]
	Anguis greaca Bedriaga, 1881			-	Греція (північ Пелопоннесу вздовж Пінду), Албанія, південь Чорногорії, Північна Македонія		[30][36]
	Anguis veronensis Pollini, 1818			-	Італія та південно-східна Франція		[11][37]
Жовтопуз безногий	Pseudopus apodus (Pallas, 1775)			LC	Албанія, Болгарія, Боснія і Герцеговина, Греція, Північна Македонія, Росія, Туреччина, Україна (Крим), Хорватія, Чорногорія		[38][39]
[комент. 5]	Blanus rufus (Hemprich, 1820)	Blanidae		LC	Центральна та південно-східна Іспанія, центральна та північна Португалія		[42][43]
Двохідка бура [комент. 6]	Blanus cinereus (Vandelli, 1797)			-	Гібралтар, південно-західна Іспанія, південь Португалії		[40][42]
Двохідка анатолійська	Blanus strauchi (Bedriaga, 1884)			LC	Греція (Південні Споради)		[42][47]
Удавчик західний	Eryx jaculus (Linnaues, 1758)	Boidae		LC	Албанія, Болгарія, Греція, Італія (Сицилія — можливо, давня інтродукція), Північна Македонія, Росія (Чечня, Дагестан, Калмикія, Ставропольський край), Румунія, Туреччина		[48][49][50]
Удавчик піщаний	Eryx miliaris (Pallas, 1773)			LC	Росія (Дагестан, Чечня, Ставропольський край, Калмикія, Астраханська область), Казахстан		[51][52]
	Chamaeleo africanus Laurenti, 1768	Chamaeleonidae		NA	Греція (південно-західний Пелопоннес)		[53][54][55]
Хамелеон звичайний	Chamaeleo chamaeleon (Linnaeus, 1758)			NA	Греція (Самос), Іспанія, Італія (Апулія, Калабрія), Мальта, Португалія		[53][56]
Мідянка звичайна	Coronella ausriaca Laurenti, 1768	Colubridae		LC	У всіх європейських країнах за винятком Ірландії та, можливо, Данії, де плазун не реєструвався з 1914 року		[57][58][59]
Мідянка іспанська	Coronella girondica (Daudin, 1803)			LC	Гібралтар, Іспанія, Італія, Монако, Португалія, Франція		[60][61]
Полоз жовточеревий	Dolichophis caspius (Gmelin, 1789)			LC	Албанія, Болгарія, Боснія та Герцеговина, Греція, Казахстан, Молдова, Північна Македонія, Росія, Румунія, Сербія, Туреччина, Угорщина, Україна (південь, схід та Крим), Хорватія, Чорногорія		[62][63]
	Dolichophis jugularis (Linnaeus, 1758)			LC	Греція (острови вздовж турецького берега), Кіпр		[64][65]
	Dolichophis schmidti (Nikolsky, 1909)			LC	Росія (південний Дагестан)		[66][67]
Малий полоз нашийниковий	Eirenis collaris (Ménétriés, 1832)			LC	Росія (південний Дагестан)		[68][69]
	Eirenis levantinus Schmidtler, 1993			LC	Кіпр		[70][71][72]
Малий полоз лагідний	Eirenis modestus (Martin, 1838)			LC	Греція (низка Егейських островів вздовж Малої Азії), Росія (південний Дагестан), Туреччина		[73][74][75]
Полоз візерунковий	Elaphe dione (Pallas, 1773)			LC	Східна Україна (Донецька, Харківська, Луганська області), Росія (Ростовська, Волгоградська, Астраханська області, басейн Волги, Ставропольський край, Дагестан), Казахстан		[76][77][78]
Полоз чотирисмугий	Elaphe quatuorlineata (Lacepède, 1789)			NT	Албанія, Болгарія, Боснія та Герцеговина, Греція, Італія, Північна Македонія, Сербія, Словенія, Хорватія, Чорногорія		[73][79]
Полоз сарматський	Elaphe sauromates (Pallas, 1811)			LC	Болгарія, Греція, Казахстан, Молдова, Росія (Ростовська та Астраханські області, але не Кавказ), Румунія, Туреччина, Україна		[80][81]
Полоз амурський	Elaphe schrenckii (Strauch, 1873)			-	Нідерланди (інтродукція поблизу аеропорту Гронінген в Елде)		[82]
	Elaphe urartica Jablonski, Kukushkin, Avcı, Bunyatova, Ilgaz, Tuniyev et Jandzik in Jablonski 2019			-	Росія (Дагестан)		[83]
	Hemorrhois algirus (Jan, 1863)			LC	Мальта (інтродукція)		[73][84]
Полоз підковчастий	Hemorrhois hippocrepis (Linnaeus, 1758)			LC	Гібралтар, Іспанія, Італія (Сардинія), Португалія		[73][85]
Полоз свинцевий	Hemorrhois nummifer (Reuss, 1834)			LC	Греція (острови вздовж турецького узбережжя), Кіпр		[86][87]
Полоз різноколірний	Hemorrhois ravergieri (Ménétries, 1832)			NA	Росія		[88][89]
	Hierophis gemonensis (Laurenti, 1768)			LC	Албанія, Боснія та Герцеговина, Греція (у тому числі Крит), Північна Македонія, Чорногорія, Хорватія Під питанням: Словенія, Сербія		[90][91]
Полоз зелено-жовтий	Hierophis viridiflavus (Lacépède, 1789)			LC	Греція (Ярос — інтродукція), Іспанія, Італія, Мальта, Словенія, Франція, Хорватія, Швейцарія		[92][93]
Полоз кіпрський	Hierophis cypriensis (Schätti, 1985)			EN	Кіпр		[94]
Королівська змія каліфорнійська [комент. 7]	Lampropeltis (getula) californiae (Blainville, 1835)			LC	Іспанія (інвазивний вид, інтродукований на Гран-Канарії та, потенційно, поблизу Уельви)		[96][97]
	Macroprotodon brevis (Günther, 1862)			NT	Гібралтар, Іспанія, Португалія		[73][98]
	Macroprotodon cucullatus (Geoffroy de St-Hilaire, 1827)			LC	Іспанія (Майорка та Менорка — інтродукція), Італія (Лампедуза — інтродукція)		[73][99]
	Platyceps collaris (Müller, 1878)			LC	Болгарія, Туреччина		[73][100]
Полоз оливковий	Platyceps najadum (Eichwald, 1831)			LC	Албанія, Болгарія, Боснія та Герцеговина, Греція, Росія (Дагестан, Інгушетія, Чечня, Краснодарський край, Ставропольський край), Північна Македонія, Сербія, Туреччина, Хорватія, Чорногорія		[101][102]
Котяча змія кавказька	Telescopus fallax Fleischmann, 1831			LC	Албанія, Болгарія, Боснія та Герцеговина, Греція, Італія, Мальта, Північна Македонія, Росія, Словенія, Туреччина, Франція, Хорватія, Чорногорія		[103][104]
Полоз закавказький	Zamenis hohenackeri (Strauch, 1873)			LC	Росія (Кавказ)		[105][106]
	Zamenis lineatus (Camerano, 1891)			DD	Південна Італія та Сицилія		[107][108]
Полоз ескулапів	Zamenis longissimus (Laurenti, 1768)			LC	Австрія, Албанія, Болгарія, Боснія та Герцеговина, Велика Британія (інтродукція), Греція, Іспанія, Італія, Молдова, Німеччина, Північна Македонія, Румунія, Сербія, Словаччина, Словенія, Туреччина, Угорщина, Україна, Франція, Хорватія, Чехія, Чорногорія, Швейцарія		[109][110]
[комент. 8]	Zamenis scalaris (Schinz, 1822)			LC	Іспанія, Португалія, південно-західна Франція		[107][111]
Полоз леопардовий	Zamenis situla (Linnaeus, 1758)			LC	Албанія, Боснія та Герцеговина, Болгарія, Греція, Мальта, Італія (Апулія та Сицилія), Північна Македонія, Туреччина, Україна (Крим), Хорватія, Чорногорія		[112][113]
Гекончик пискливий	Alsophylax pipiens (Pallas, 1827)	Gekkonidae		LC	Росія (Астраханська область)		[114][115]
[комент. 9]	Mediodactylus bartoni (Štěpánek, 1934)			—	Греція (Крит та прилеглі острівці)		[116][117]
Гекон кримський [комент. 10]	Mediodactylus danilewskii (Strauch, 1887)			—	Болгарія, Греція (поблизу кордону з європейською частиною Туреччини, також Гавдос), Туреччина, Україна (Крим)		[116][118]
Гекон середземноморський	Mediodactylus kotschyi (Steindachner, 1870)			LC	Албанія, Греція, Італія (Апулія), Північна Македонія, Сербія, Угорщина (інтродукція)		[116][117] [119][120]
[комент. 11]	Mediodactylus oertzeni (Boettger, 1888)			—	Греція (південні Споради)		[116]
[комент. 12]	Mediodactylus orientalis (Štěpánek, 1937)			—	Греція (Самос, Ікарія та прилеглі до них острівці), Кіпр		[116]
Гекон сірий	Mediodactylus russowi (Strauch, 1887)			LC	Потенційно в Чечні		[121][122]
Гекон Богданова	Tenuidactylus bogdanovi Nazarov et Poyarkov, 2013			—	Україна (інтродукція до м. Одеса, району Молдаванка)		[123]
Гекон каспійський	Tenuidactylus caspius (Eichwald, 1831)			NA	Росія (Дагестан, Астрахань — інтродукція)		[123][124][125]
Гекон турецький	Hemidactylus turcicus (Linnaeus, 1758)			LC	Албанія, Боснія та Герцеговина, Греція, Іспанія, Італія, Мальта, Португалія, Словенія, Туреччина, Франція, Хорватія, Чорногорія		[126][127]
Ящірка червонохвоста	Acanthodactylus erythrurus (Schinz, 1833)	Lacertidae		LC	Південь Піренейського півострова: Гібралтар, Іспанія, Португалія		[128][129]
	Acanthodactylus schreiberi Boulenger, 1878			EN	Кіпр		[130][131]
Алгіроїдес Фітцінгера	Algyroides fitzingeri (Wiegmann, 1834)			LC	Італія (Сардинія та розташовані поблизу острови), Франція (Корсика та розташовані поблизу острови)		[132][133]
Алгіроїдес іспанський	Algyroides marchi Valverde, 1958			EN	Південно-західна Іспанія (район Кордильєри-Пребетіки)		[134][135]
Алгіроїдес грецький	Algyroides moreoticus Bibron et Bory, 1833		NT	Греція (Пелопоннес та розташовані поблизу острови)		[136][137]
Алгіроїдес далматський	Algyroides nigropunctatus (Duméril et Bibron, 1839)		LC	Узбережжя Адріатичного моря: Албанія, Боснія та Герцеговина, Греція, Італія, Північна Македонія, Сербія (Косово), Словенія, Хорватія, Чорногорія		[138][139]
[комент. 13]	Anatololacerta anatolica (Werner, 1900)		NA	Греція (Самос та Ікарія)		[143][144]
	Anatololacerta budaki (Eiselt et Schmidtler, 1986)		—	Греція (Кастелорізо та прилеглі острівці)		[143][145]
	Anatololacerta pelasgiana (Mertens, 1959)		—	Греція (Родос, Алімія, Сімі, Ніссирос, Пентаніссос, Стронгілі)		[143][146]
	Archaeolacerta bedriagae (Camerano, 1885)		NT	Італія (Сардинія та прилеглі острови), Франція (Корсика та прилеглі острови)		[147][148]
	Dalmatolacerta oxycephala (Duméril et Bibron, 1839)		LC	Албанія, Боснія та Герцеговина, Хорватія, Чорногорія		[149][150]
	Darevskia alpina (Darevsky, 1967)		VU	Росія (гірські райони Краснодарського краю, Карачаєво-Черкесії та Кабардино-Балкарії)		[151][152]
Ящірка вірменська	Darevskia armeniaca (Méhely, 1909)		LC	Україна (каньйон річки Тетерів поблизу Житомира)		[151][153]
	Darevskia brauneri (Méhely, 1909)		LC	Росія (Адигея, Карачаєво-Черкесія, Краснодарський край)		[151][154]
Ящірка кавказька	Darevskia caucasica (Méhely, 1909)		LC	Росія (уздовж північних схилів Кавказу)		[155][156]
	Darevskia daghestanica (Darevsky, 1967)		LC	Росія (Дагестан, Північна Осетія, Чечня)		[157][158]
Ящірка Даля	Darevskia dahli (Darevsky, 1957)		NT	Україна (каньйон річки Тетерів поблизу Житомира)		[159][160]
Ящірка артвінська	Darevskia derjugini (Nikolsky, 1898)		NT	Росія (Краснодарський край)		[161][162]
Ящірка Ліндгольма	Darevskia lindholmi (Lantz et Cyrén, 1936)		—	Україна (Крим)		[163]
Ящірка лучна [комент. 14]	Darevskia praticola (Eversmann, 1834)		NT	Болгарія, Греція, Росія, Румунія, Сербія, Туреччина		[165][166][167]
	Darevskia rudis (Bedriaga, 1886)		LC	Росія (Дагестан, Інгушетія, Північна Осетія, Чечня)		[168][169]
Ящірка скельна	Darevskia saxicola (Eversmann, 1834)		LC	Росія (Кабардино-Балкарія, Карачаєво-Черкесія, Ставропольський край)		[170][171]
	Dinarolacerta montenegrina Ljubisavljević, Arribas, Džukić et Carranza, 2007		LC	Гори Проклетіє на кордоні між Албанією та Чорногорією		[172][173]
	Dinarolacerta mosorensis (Kolombatović, 1886)		VU	Боснія та Герцеговина, Хорватія, Чорногорія		[172][174]
Ящурка піщана	Eremias arguta (Pallas, 1773)		NT	Молдова, Росія, Румунія, Україна		[175][176]
Ящурка швидка	Eremias velox (Pallas, 1771)		LC	Росія (від Північного Кавказу до нижнього Надволжя), Казахстан		[177][178]
Ящірка грецька	Hellenolacerta graeca (Bedriaga, 1886)		NT	Греція (Пелопоннес)		[179][180]
Канарська ящірка атлантична	Gallotia atlantica (Peters et Doria, 1882)		LC	Канарські острови: Гран-Канарія (інтродукція), Фуертевентура, Лансароте, низка менших островів		[181][182]
	Gallotia bravoana Hutterer, 1985		CR	Декілька скель на Гомері		[183][184]
	Gallotia caesaris (Lehrs, 1914)		LC	Ієрро, Гомера, Рокілльо, Тенерифе (інтродукція)		[185][186]
Канарська ящірка Галлота	Gallotia galloti (Oudart in Webb et Berthelot, 1839)		LC	Тенерифе, Ля-Пальма, низка малих острівців; Ієрро та Фуертевентура — точкова інтродукція		[187][188]
	Gallotia intermedia Hernández, Nogales et Martín, 2000		CR	Тенерифе (маленька ізольована популяція)		[189][190]
Канарська ящірка Симона	Gallotia simonyi (Steindachner, 1889)		CR	Ієрро (розкидані маленькі популяції)		[191][192]
Канарська ящірка Штегліна	Gallotia stehlini (Schenkel, 1901)		LC	Гран-Канарія, Тенерифе (інтродукція)		[193][194]
	Iberolacerta aranica (Arribas, 1993)		EN	Іспанія та Франція (гірський масив між Баль-д'Аран та Ар'єж відповідно)		[195][196]
	Iberolacerta aurelioi (Arribas, 1994)		EN	Вкрай невелика гірська територія у місці сходження кордонів Андорри, Іспанії та Франції		[195][197]
Ящірка піренейська	Iberolacerta bonnali (Lantz, 1927)		NT	Гірські (піренейські) райони на кордоні Іспанії (від Пік Д'Аррієль до Айгуес-Тортес) та Франції (від долини Оссо до долини д'Ауре)		[195][198]
	Iberolacerta cyreni (Müller & Helmich, 1937)		EN	Гірські масиви в центральній Іспанії: Сьєрра-де-Гвадаррама, Сьєрра-де-Бехар, Сьєрра-де-Гредос, Сьєрра-де-Авілья)		[195][199]
	Iberolacerta galani Arribas, Carranza and Odierna, 2006		NT	Іспанія (Монтес-де-Леон)		[195][200]
Ящірка Горвата	Iberolacerta horvathi (Méhely, 1904)		NT	Австрія, Німеччина, Італія, Словенія, Хорватія		[201][202]
	Iberolacerta martinezricai (Arribas, 1996)		CR	Ящірка трапляється на схилах декількох гір поблизу Саламанки, Іспанія: Пенья-де-Франсія, Астіала, Меса-дель-Франсес, Пуерто-ель-Портільо		[195][203]
Ящірка гірська	Iberolacerta monticola (Boulenger, 1905)		VU	Північ Іспанії (район Кантабрійських гір від Галіції до Пікос-де-Европа), Португалія (Серра-де-Ештрела)		[195][204]
Ящірка прудка	Lacerta agilis Linnaeus, 1758		LC	Майже вся Європа (у тому числі Україна), за винятком Ірландії, Португалії, Норвегії та Фінляндії. Вкрай малі популяції існують на кордоні між Францією, Андоррою та Іспанією, на північному сході Італії та на півночі Греції, у гірській місцевості		[205][206]
	Lacerta bilineata Daudin, 1802		LC	Андорра, Австрія, Велика Британія (острови Ла-Маншу, інтродукція в деяких прибережні зони на півдні Британії), Італія, Іспанія, Німеччина, Словенія, Франція, Хорватія, Швейцарія		[207][208]
[комент. 15]	Lacerta citrovitatta Werner, 1935		—	Греція (центральні Кіклади: Андрос, Тінос, Наксос, Парос, Антипарос та деякі інші)		[210]
[комент. 16]	Lacerta diplochondrodes Wettstein, 1952		—	Болгарія, Греція (частина поблизу європейської Туреччини та низка островів поблизу Малої Азії), Румунія, Туреччина		[211]
	Lacerta media Lantz et Cyrén, 1920		LC	Росія (Дагестан, Краснодарський край)		[212][213]
Ящірка іберійська	Lacerta schreiberi Bedriaga, 1878		NT	Іспанія, Португалія		[214][215]
Ящірка смугаста	Lacerta strigata Eichwald, 1831		LC	Росія (Дагестан, Астраханська область)		[216][217]
Ящірка трисмуга [комент. 17]	Lacerta trilineata Bedriaga, 1886		LC	Албанія, Болгарія (західна частина), Боснія та Герцеговина, Греція (у тому числі Крит), Північна Македонія, Сербія, Хорватія, Чорногорія		[218][219]
Ящірка зелена	Lacerta viridis (Laurenti, 1768)		LC	Австрія (південь та схід), Албанія, Болгарія, Боснія та Герцеговина, Греція, Італія, Німеччина (схід), Молдова, Північна Македонія, Румунія, Сербія, Словаччина, Словенія, Туреччина, Угорщина, Україна, Хорватія, Чехія, Чорногорія		[207][220]
Змієголовка струнка	Ophisops elegans Ménétries, 1832		LC	Болгарія (південно-східна частина), Греція (північно-східна частина та низка островів в Егейському морі), Туреччина		[221][222]
	Phoenicolacerta troodica (Werner, 1936)		LC	Кіпр		[223][224]
	Podarcis bocagei (Seoane, 1884)		LC	Іспанія та Португалія (північно-західна частина Піренейського півострова)		[225][226]
	Podarcis carbonelli Pérez Mellado, 1981		EN	Іспанія (Пенья-де-Франсія, Сьєрра-де-Гата, також в Доньяні), Португалія (низка гір в центрі країни та вздовж атлантичного узбережжя)		[227][228]
	Podarcis cretensis (Wettstein, 1952)		EN	Греція (західна частина Криту та прилеглі до нього острівці)		[229][230]
Ящірка Ергарда	Podarcis erhardii (Bedriaga, 1882)		LC	Албанія, Болгарія, Греція, Північна Македонія, Сербія, Туреччина		[231][232]
Ящірка мальтійська	Podarcis filfolensis (Bedriaga, 1876)		LC	Італія (Лампедуза (інтродукція), Лампіоне, Ліноза), Мальта (острови Мальта, Гоцо, Коміно, прилеглі острівці)		[233][234]
	Podarcis gaigeae (Werner, 1930)		VU	Греція (Скірос з прилеглими острівцями та Піперіон)		[235][236]
	Podarcis guadarrame (Boscá, 1916)		—	Іспанія (Центральні гори, Пікос-де-Европа, північний захід Іспанії), північна Португалія		[237][238]
Ящірка іспанська	Podarcis hispanicus (Steindachner, 1870)		LC	Південно-східна Іспанія		[239][240]
[комент. 18]	Podarcis ionicus (Lehrs, 1902)		—	Албанія, південно-західна Греція		[242][243]
	Podarcis levendis Lymberakis, Poulakakis, Kaliontzopoulou, Valakos et Mylonas, 2008		VU	Греція (острови Порі та Лагувардос)		[229][244]
Ящірка балеарська	Podarcis lilfordi (Günther, 1874)		EN	Іспанія (Майорка (інтродукція), острівці довкола Майорки та Менорки, острови архіпелагу Кабрера)		[245][246]
	Podarcis liolepis (Boulenger, 1905)	—	Північно-східна Іспанія (територія, в яку входять Іберійські гори, Колумбретес, Самора, північ Валенсії, Кордильєра-Бетіка)		[239][247]
Ящірка далматська	Podarcis melisellensis (Braun, 1877)	LC	Північно-західна Албанія (поблизу кордону з Чорногорією), Боснія та Герцеговина, північно-східна Італія (поблизу кордону зі Словенією), Словенія, Хорватія, Чорногорія		[248][249]
Ящірка мілоська	Podarcis milensis (Bedriaga, 1882)	VU	Греція (Мілос та низка островів поблизу)		[250][251]
Ящірка мурова	Podarcis muralis (Laurenti, 1768)	LC	Австрія, Балканський півострів, Велика Британія (інтродукція на півдні), Бельгія, Іспанія, Італія, Нідерланди (інтродукція), Німеччина, Румунія, Словаччина, Угорщина, Україна (інтродукція), Франція, Чехія, Швейцарія		[252][253] [254][255]
Ящірка пелопенеська	Podarcis peloponnesiacus (Bibron et Bory de Saint-Vincent, 1833)	LC	Греція (Пелопенес)		[256][257]
Ящірка пітіузенська	Podarcis pityusensis (Boscá, 1883)	NT	Іспанія (Пітіузькі острови, Майорка — інтродукція, Барселона — інтродукція, Гастелугаче — інтродукція, Ургулл — інтродукція)		[258][259]
	Podarcis raffoneae (Mertens, 1952)	CR	Італія (Ліпарські острови)		[260][261]
Ящірка італійська	Podarcis siculus (Rafinesque-Schmaltz, 1810)	LC	Боснія та Герцеговина, Італія, Словенія, Хорватія Інтродукція: Греція, Велика Британія, Іспанія (Менорка, Сантандер), Нідерланди, Португалія, Румунія, Туреччина (Стамбул), Франція (Тулон), Чорногорія (Котор), Швейцарія		[3][262][263]
Ящірка кримська [комент. 19]	Podarcis tauricus (Pallas, 1814)	LC	Албанія, Болгарія, Греція, Молдова, Північна Македонія, Румунія, Сербія, Туреччина, Угорщина, Україна		[264][265]
Ящірка тіренська	Podarcis tiliguerta (Gmelin, 1789)	LC	Італія (Сардинія та прилеглі острівці), Франція (Корсика та прилеглі острівці)		[266][267]
	Podarcis vaucheri (Boulenger, 1905)	LC	Іспанія (Андалусія)		[268][269]
	Podarcis virescens Geniez, Sá-Sousa, Guillaume, Cluchier et Crochet, 2014	—	Центральна Іспанія, південь Португалії		[270]
Ящірка сицилійська	Podarcis waglerianus Gistel, 1868	LC	Італія (Сицилія та Егадські острови)		[271][272]
[комент. 20]	Psammodromus algirus (Linnaeus, 1758)	LC	Андорра, Іспанія, Італія (Ізола-дей-Конілі — інтродукція), Португалія, Франція (крайня південно-західна середземноморська частина)		[273][274]
	Psammodromus hispanicus Fitzinger, 1826	LC	Центральна Іспанія		[275][276]
[комент. 21]	Psammodromus edwarsianus (Dugès, 1829)	—	Іспанія (узбережжя Середземного моря), Франція (крайня південно-західна середземноморська частина)		[275]
[комент. 22]	Psammodromus occidentalis Fitze, Gonzalez-Jimena, San-Jose, San Mauro et Zardoya, 2012	—	Західна частина Піренейського півострова (Іспанія та Португалія)		[275]
	Scelarcis perspicillata (Duméril et Bibron, 1839)	NA	Іспанія (Менорка — інтродукція)		[277][278]
	Teira dugesii (Milne-Edwards, 1829)	LC	Португалія (Мадейра, порт Лісабона — інтродукція)		[279][280][281]
Ящірка прикрашена	Timon lepidus (Daudin, 1802)	NT	Андорра, Іспанія, Італія (крайній північний захід), Португалія, Франція (південний схід та атлантичне узбережжя (Аквітанія та Пуату-Шарант))		[282][283]
[комент. 23]	Timon nevadensis (Buchholz, 1963)	—	Південно-східна Іспанія (Аліканте, Альмерія, Мурсія)		[282]
Ящірка живородна	Zootoca vivipara (Lichtenstein, 1823)	LC	Майже по всій території Європи, але значно менше трапляється на її півдні. Відсутня у Молдові, Словенії, Португалії та Туреччині, підтверджена присутність в Греції та Чорногорії		[284][285] [286][287]
[комент. 24]	Zootoca carniolica Mayer, Böhme, Tiedemann et Bischoff, 2000	—	Південь Австрії, північний схід Італії, Словенія (замість Z. vivipara), північний захід Хорватії		[284][290]
[комент. 25]	Natrix astretophora (Seoanne, 1884)	Natricidae	—	Андорра, Іспанія, Португалія, Франція (частина середземноморського узбережжя поблизу кордонів з Іспанією)		[292]
[комент. 26]	Natrix helvetica (Lacépède, 1789)		—	Поширений на захід від Рейну, включно з Британією, на північ від Піренейського острова, де поширений N. astretophora, на південь від Альп (весь Апеннінський півострів, Корсика, Сардинія, Сицилія). Ареал смужкою доходить до Істрії (Словенія, Хорватія).		[293][292]
Вуж гадюковий	Natrix maura (Linnaeus, 1758)		LC	Іспанія, північно-західна Італія, Португалія, Франція (окрім півночі), крайній захід Швейцарії		[294][295]
Вуж звичайний [комент. 27]	Natrix natrix (Linnaeus, 1758)		LC	На захід від Рейну та північ від Альп: ареал проживання змії охоплює Кіпр, Балкани, східну (у тому числі Україна) та північну Європу, а також більшу частину центральної.		[292][296]
Вуж водяний	Natrix tessellata (Laurenti, 1768)		LC	Південь та схід Австрії, весь Балканський півострів, Італія, Казахстан, Молдова, точково Німеччина, крайній південний захід Польщі, Росія, Словаччина, Угорщина, Україна, Чехія, точково Швейцарія		[297][298][299]
Гекон східноканарський	Tarentola angustimentalis Steindachner, 1891	Phyllodactylidae	LC	Іспанія (Канарські острови: Лансароте, Фуертевентура, Лобос, Грасіоса і низка менших острівців)		[300][301]
Гекон канарський [комент. 28]	Tarentola boettgeri Steindachner, 1891		LC	Іспанія (Канарські острови: Гран-Канарія, Ієрро та острівці поблизу них), Португалія (острови Селваженш, Мадейра)		[280][302][303]
Гекон тенеріфський	Tarentola delalandii (Duméril et Bibron, 1836)		LC	Іспанія (Канарські острови: Тенерифе та Ла-Пальма)		[304][305]
Гекон гомерський	Tarentola gomerensis Joger et Bischoff, 1983		LC	Іспанія (Канарські острови: Гомера)		[306][307]
Гекон стінний	Tarentola mauritanica (Linnaeus, 1758)		LC	Середземноморське узбережжя (здебільшого західне): Греція, Іспанія, Італія, Мальта, Португалія (також інтродукований на Мадейру), Франція, Хорватія, Чорногорія		[280][308][309]
	Malpolon insignitus (Geoffroy Saint-Hilaire, 1827)	Psammophiidae	LC	Албанія, Боснія та Герцеговина, Болгарія, Греція, Північна Македонія, Туреччина, Хорватія, Чорногорія Під питанням: Італія, Словенія		[310][311]
Ящіркова змія звичайна	Malpolon monspessulanus (Hermann, 1804)		LC	Іспанія, Португалія, крайній північний захід Італії, уздовж середземноморського узбережжя Франції		[310][312]
	Ablepharus budaki Göcmen, Kumlutas et Tosunoglu, 1996	Scincidae	LC	Кіпр		[313][314]
Коротконіжка європейська	Ablepharus kitaibelii Bibron et Bory, 1833		LC	Східна Албанія, Греція, точково в східній Боснії та Герцеговині, Болгарія, Північна Македонія, південь Румунії, південь Словаччини, Туреччина, північ Угорщини, точково в північно-східній Хорватії та східній Чорногорії		[315][316]
Сцинк Бедряги	Chalcides bedriagai (Boscá, 1880)		NT	Гібралтар, Іспанія, Португалія		[317][318]
	Chalcides chalcides (Linnaeus, 1758)		LC	Італія		[319][320]
	Chalcides coeruleopunctatus Salvador, 1975		—	Іспанія (Канарські острови: Гомера, Ієрро)		[321]
Сцинк плямистий	Chalcides ocellatus (Forskål, 1775)		LC	Південна Європа, в основному на островах: Греція (у тому числі Аттика та Пелопоннес), Італія (Сардинія, Сицилія, точково на Апеннінському півострові), Кіпр, Мальта		[130][322][323]
Сцинк канарський	Chalcides sexlineatus Steindachner, 1891		LC	Іспанія (Канарські острови: Гран-Канарія, інтродукція на низку островів поруч)		[324][325]
Сцинк Симона	Chalcides simonyi Steindachner, 1891		EN	Іспанія (Канарські острови: Фуертевентура, Лансароте)		[326][327]
	Chalcides striatus (Cuvier, 1829)		LC	Іспанія, північно-західна Італія, Португалія, південно-східна Франція та кілька ізольованих популяцій на атлантичному узбережжі		[319][328]
Сцинк темнозелений	Chalcides viridanus (Gravenhorst, 1851)		LC	Іспанія (Канарські острови: Тенерифе, Ла-Пальма — інтродукція)		[329][330]
	Eumeces schneiderii (Daudin, 1802)		LC	Кіпр, Росія (Дагестан)		[130][331][332]
[комент. 29]	Heremites auratus (Linnaues, 1758)		NA	Греція (Кос, Родос, Сімі, Самос, Кастелорізо)		[333][334]
[комент. 30]	Heuremites vittatus (Olivier, 1804)		LC	Кіпр		[130][335]
[комент. 31]	Ophiomorus kardesi Kornilios, Kumlutas, Lymberakis et Ilgaz, 2017		—	Греція (Кастелорізо)		[336][337]
Сцинк багатокрапчастий	Ophiomorus punctatissimus (Bibron and Bory, 1833)		LC	Греція (Пелопоннес)		[336][338]
Гекон європейський	Euleptes europaea (Gené, 1839)	Sphaerodactylidae	NT	Італія (Сардинія та острівці поблизу, точково вздовж тірренського узбережжя), Франція (Корсика, острівці поблизу та точково вздовж середземноморського узбережжя)		[339][340]
Сліпун брамінський	Indotyphlops braminus (Daudin, 1803)	Typhlopidae	—	Іспанія (Альмерія — інтродукція)		[279]
Сліпун червоподібний	Xerotyphlops vermicularis (Merrem, 1820)		LC	Албанія, крайня південно-східна Болгарія, Греція, Північна Македонія, Росія (Дагестан), Туреччина, Чорногорія		[341][342][343]
Гюрза	Macrovipera lebetinus (Linnaues, 1758)	Viperidae	LC	Кіпр, Росія (Дагестан)		[130][344][345]
Гадюка мілоська [комент. 32]	Macrovipera schweizeri (Werner, 1935)		EN	Греція (Мілос, Кімолос, Поліегос, Сіфнос)		[346][347]
Гадюка малоазійська	Montivipera xanthina (Gray, 1849)		LC	Греція (північний схід та низка островів уздовж Малої Азії), Туреччина		[348][349]
Гадюка носата	Vipera ammodytes (Linnaeus, 1758)		LC	Австрія (південь), Албанія, Болгарія, Боснія та Герцеговина, Греція, Італія (північний схід), Північна Македонія, Румунія, Сербія, Словенія, Туреччина, Хорватія, Чорногорія		[350][351]
Гадюка аспідова	Vipera aspis (Linnaeus, 1758)		LC	Північ Іспанії, Італія, Німеччина (крайній південний захід (Шварцвальд)), Словенія (крайній захід), Франція, Швейцарія		[352][353]
Гадюка звичайна	Vipera berus (Linnaeus, 1758)		LC	Майже вся Європа (включно з Україною), за винятком Піренейського півострова та Ірландії. У південній Європі популяції дрібні та розкидані (наприклад, плазун присутній тільки на півночі Італії чи Греції, тільки на заході Угорщини тощо)		[354][355]
Гадюка Дініка	Vipera dinniki (Nikolsky, 1913)		VU	Росія (Кавказ)		[356][357]
[комент. 33]	Vipera graeca Nilson et Andrén, 1988		EN	Гірське пасмо Пінд (південна Албанія, північна Греція)		[358][359]
Гадюка кавказька	Vipera kaznakovi (Nikolsky, 1909)		EN	Росія (Краснодарський край)		[360][361]
	Vipera latastei Boscá, 1878		VU	Гібралтар, Іспанія, Португалія		[362][363]
Гадюка степова	Vipera renardi (Christoph, 1861)		VU	Казахстан, Росія, південна та східна Україна		[358][364]
Гадюка Сеоане	Vipera seoanei Lataste, 1879		LC	Північ Іспанія, крайня північ Португалія, крайніх південний захід Франції		[365][366]
Гадюка лучна	Vipera ursinii (Bonaparte, 1835)		VU	Окремими острівцями в Албанії, Боснії та Герцеговині, Греції, Італії, Румунії, Сербії, Угорщині, південно-східній Франції, Хорватії, Чорногорії Зникла в Австрії, сумнівна присутність в Болгарії		[358][367]
Каретта звичайна	Caretta caretta (Linnaeus, 1758)	Cheloniidae	Testudines	VU	Гніздиться на півдні Італії та Греції, а також на Кіпрі, трапляється у водах Середземного, Адріатичного, Тірренського та Іонічного морів, рідше — в Атлантичному океані, епізодично — в Чорному морі		[368][369][370]
Черепаха зелена	Chelonia mydas (Linnaues, 1758)			EN	Трапляється в Середземному морі та поблизу атлантичного узбережжя. Гніздиться на Кіпрі та, можливо, на Криті (Греція)		[371][372]
Бісса справжня	Eretmochelys imbricata (Linnaues, 1766)			CR	Бродячий вид, що інколи трапляється у європейських водах		[373][374]
	Lepidochelys kempii (Garman), 1880)			CR	Бродячий вид, що інколи трапляється у європейських водах		[373][375]
	Lepidochelys olivacea (Eschscholtz, 1829)			VU	Бродячий і вкрай рідкісний у європейських водах вид (достовірні знахідки біля Франції та біля Іспанії в Середземному морі)		[376][377][378]
Шкіряста черепаха єдина	Dermochelys coriacea (Vandelli, 1761)	Dermochelyidae		VU	Відносно часто трапляється в Атлантичному океані, дещо рідше — в Середземному морі. Яєць в Європі не відкладає		[379][380]
Черепаха європейська [комент. 34]	Emys orbicularis (Linnaeus, 1758)	Emydidae		NT	Поширена у більшій частині Європи (включно з Україною), за винятком півночі (Скандинавські країни та Естонія) та заходу (північно-західна частина Франції, Бельгія, Нідерланди, Британські острови (можливо, реінтродукована)). Реінтродукована в Данії та низці країн центральної Європи.		[255][381][382]
Червоновуха черепаха звичайна	Trachemys scripta (Thunberg in Schoepff, 1792)			LC	Інтродукований інвазійний вид. Множинні знахідки по всій Європі, частина з них здатна до самовідтворення.		[383][384]
Черепаха каспійська	Mauremys caspica (Gmelin, 1774)	Geoemydidae		—	Росія (Дагестан)		[385]
Черепаха іберійська	Mauremys leprosa (Schweigger, 1812)			VU	Гібралтар, Іспанія, Португалія		[386][387]
	Mauremys rivulata (Valenciennes, 1833)			LC	Албанія, південна Болгарія, південна Боснія та Герцеговина, Греція, південна Північна Македонія, Туреччина, південна Хорватія, південно-західна Чорногорія		[388][389]
Черепаха середземноморська	Testudo graeca Linnaeus, 1758	Testudinidae		VU	Греція, південь Болгарії, Іспанія (Альмерія, Мурсія, Мальорка та біля Севільї), Італія (Сардинія — інтродукція), Північна Македонія, Росія (Кавказ та чорноморське узбережжя від Анапи і до кордону з Грузією), Румунія (Добруджа), Сербія, Туреччина		[390][391][392]
Черепаха балканська	Testudo hermanni Gmelin, 1789			NT	Уздовж Адріатичного моря від Словенії до Греції, Балканський півострів, Іспанія (Каталонія та Балеарські острови), Італія, південний схід Румунії, Франція (точково на південному сході)		[393][394]
Черепаха облямована	Testudo marginata Schoepff, 1792			LC	Південь Албанії, південна та центральна Греція, Італія (Сардинія — інтродукція)		[395][396]
Трионікс африканський [комент. 35]	Trionyx triunguis (Forskål, 1775)	Trionychidae		NA	Греція (Родос, Калімнос, Лерос, Кос — бродячий вид)		[398][399]

Українська назва	Біноміальна назва	Родина	Ряд	Статус ЄЧС/МСОП	Країни поширення	Зображення	Виноски
Аноліс каролінський	Anolis carolinensis Voigt, 1832	Dactyloidae	Squamata	LC	Наявні дані про інтродукцію на Тенерифе, трапляється і на Піренейському півострові, але відсутні дані щодо утворення стійкої популяції, здатної до самовідтворення		[400][401][402]
	Hemidactylus mabouia (Moreau de Jonnès, 1818)	Gekkonidae		—	Наявні дані про інтродукцію на острови Мадейра		[280][403]
	Darevskia pontica (Lantz & Cyrén, 1918)	Lacertidae		—	Підвид D. praticola із західного узбережжя Чорного моря, який деякі вчені вважають окремим видом		[164]
	Parvilacerta parva (Boulenger, 1887)			LC	Наведена в списку SEH, однак її ареал проживання не входить в задані межі Європи. Найближче до них трапляється в Анталії й Вірменії.		[404][405]
	Natrix megalocephala Orlov et Tuniev, 1987	Natricidae		VU	Більшість вчених вважає N. megalocephala синонімом N. natrix. Втім у російській літературі цей вуж далі наводиться як самостійний вид. Трапляється уздовж східного чорноморського узбережжя		[406][407]
Щитомордник звичайний	Gloydius halys (Pallas, 1776)	Viperidae		NA	Потенційно може траплятися в Європі (на захід від Волги), однак більшість описів давні, сучасних знахідок не існує. Таксономічний комітет SEH таким чином не включив змію до свого списку, втім вона має статус в ЄЧС.		[408][409]
Гадюка лісостепова	Vipera nikolskii Vedmederja, Grubant & Rudajewa, 1986			—	Ряд вчених заперечує видовий рівень гадюки Нікольського, вважаючи її підвидом гадюки звичайної, або даючи їй невизначений статус. Комітет розглядає гадюку як підвид V. berus. Трапляється в східній Румунії, Молдові, Україні (внесена в Червону книгу) та Росії.		[410][411] [410][412]
Гадюка Лотієва	Vipera lotievi Nilson, Tuniyev, Orlov, Höggren & Andrén,			NT	Таксономічний комітет дотримується думки, що V. lotievi входить до видового комплексу V. renardi. Трапляється в кавказькому регіоні Росії.		[411][413]
	Vipera magnifica Tuniyev et Ostrovskikh, 2001			EN	Відповідно до поглядів комітету, в генетичному плані гадюка являє собою змішану популяцію V. renardi та V. kaznakovi. Комітет розглядає її у складі виду V. kaznakovi. Трапляється в долині Лаби та вздовж Скелястого хребта.		[414][415]
Гадюка Орлова	Vipera orlovi Tuniyev et Ostrovskikh, 2001			CR	Відповідно до поглядів комітету, в генетичному плані гадюка являє собою змішану популяцію V. renardi та V. kaznakovi. Комітет не розглядає її як окремий вид, а розміщує її у видовому комплексі V. kaznakovi. Мешкає на найбільш північних схилах Кавказу в Краснодарському краї.		[416][417]
	Vipera walser Ghielmi, Menegon, Marsden, Laddaga et Ursenbacher, 2016			—	Морфологічно майже ідентична V. berus. Єдина популяція наявна в північно-східному П'ємонті. Комітет поки що не вважає гадюку окремим видом, та надає її статусу підвиду до появи більшого масиву доказів, що свідчитимуть про протилежне		[354]
Черепаха розписна	Chrysemys picta (Schneider, 1783)	Emydidae	Testudines	LC	Наявні дані про інтродукцію в Німеччині та Іспанії		[418][419][420]
	Emys trinacris Fritz, Fattizzo, Guicking, Tripepi, Pennisi, Lenk, Joger et Wink, 2005			DD	Відповідно до думки комітету — це сицилійський підвид E. orbicularis, хоча велика кількість герпетологів надають цій черепасі видового статусу		[421][422]
Черепаха далекосхідна	Pelodiscus sinensis Wiegmann, 1835	Trionichidae		VU	Наявні дані про інтродукцію до Іспанії. Вказана в списку плазунів Боснії та Герцеговини		[423][424][425]

• Jeroen Speybroeck, Wouter Beukema, Christophe Dufresnes, Uwe Fritz, Daniel Jablonski, Petros Lymberakis, Iñigo Martínez-Solano, Edoardo Razzetti, Melita Vamberger, Miguel Vences, Judit Vörös, Pierre-André Crochet (2020). Species list of the European herpetofauna – 2020 update by the Taxonomic Committee of the Societas Europaea Herpetologica. Amphibia-Reptilia (англ.) : 1—51. doi:10.1163/15685381-bja10010. Архів оригіналу за 8 травня 2020. Процитовано 7 травня 2020.
• Sillero. N., Campos J., Bonardi. A та ін. (2014). Updated distribution and biogeography of amphibians and reptiles of Europe. Amphibia-Reptilia (англ.) . 35 (1): 1—31. doi:10.1163/15685381-00002935. Архів оригіналу за 15 травня 2020. Процитовано 18 квітня 2020. {{cite journal}}: Явне використання «та ін.» у: |author= (довідка)
• Jeroen Speybroeck, Wouter Beukema, Bobby Bok, Jan Van Der Voort. Field Guide to the Amphibians and Reptiles of Britain and Europe. — Bloomsbury Natural History, 2016. — 432 с. — (Helm Field Guides) — ISBN Bloomsbury Natural History.
• Natalia B. Ananjeva, Nikolai L. Orlov, Roman G. Khalikov, Ilya S. Darevsky, Sergei A. Ryabov, Andrei Barabanov. The Reptiles of Northern Eurasia: Taxonomic Diversity, Distribution, Conservation Status. — Pensoft, 2006. — 245 с. — (Faunistica (#40)) — ISBN 978-9546422699.
• Philippe Geniez. Snakes of Europe, North Africa and the Middle East: A Photographic Guide. — Princeton University Press, 2018. — 384 с. — ISBN 978-0691172392.
• Van Wallach, Kenneth L. Williams, Jeff Boundy. Snakes of the World: A Catalogue of Living and Extinct Species. — CRC Press, 2014. — 1237 с. — ISBN 978-1482208474.