Солоне (селище)

Селище міського типу Солоне розміщене на берегах невеликої пересихаючої річки Солоної, яка через 5 км впадає в річку Мокра Сура. На річці і декількох пересихаючих струмках зроблені загати. Через селище проходить автомобільна дорога Р80.

Перші оселі на місці сучасного селища виникли ще в ІІІ тисячолітті до нашої ери. Рештки поселень і курганні могильники ямної культури доби міді-бронзи були знайдені при археологічних розкопках на околицях села.

Наприкінці XVII століття на схід від сучасного селища виникло поселення Новоселівка засноване кріпаками-втікачами. На початку XVIII століття кріпаків з Новоселівки переселили на землі по річці Солоненькій. Найменування річки, за розповідями, пішло від того, що вода в ній була солоною, а влітку на берегах навіть виступав солонець. Нове поселення дістало назву Енгельгардівка. В 80-х роках XVIII століття село було названо Солоненьким. На той час тут жило 485 осіб.

у 1803 році в Солоненькому була побудована Петро-Павлівська церква^[2].

На викуплених у 1852 році землях меноніти Бергмани побудували хутір і назвали його Абрамівським. З часом хутір перетворився у потужну економію.

За переписом 1858 року в Солоненькому налічувалось 724 особи, які займалися хліборобством та скотарством. Напередодні Першої світової війни в Солоному було 274 двори, кількість населення становила 1830 осіб.

Наприкінці XIX століття громаді села, яке стало називатися Солоним, належало 1785,5 десятини землі.

У 1881 році землі сільця Солоненького були розподілені таким чином (десятина — це 1,0925 гектара):

• хутір Абрамівський, володіння меноніта Абрама Абрамовича Бергмана — 2222 дес. 
• володіння селянина Давида Сергійовича Строменка (з іншими) — 1 десятина
• володіння меноніта Германа Абрамовича Бергмана — 2229 дес.
• володіння селян власників — 407 дес.

Станом на 1886 рік у колишньому власницькому селі Солоне (Енгельгардове), центрі Солонянської волості Катеринославського повіту Катеринославської губернії, мешкало 735 осіб, налічувалось 138 дворових господарств, існувала православна церква, школа, крамниця, відбувалися 2 ярмарки на рік^[3].

За переписом 1897 року кількість мешканців зросла до 1398 осіб (719 чоловічої статі та 679 — жіночої), з яких 1387 — православної віри^[4].

У грудні 1905 році в Солоному проходив з'їзд Селянської спілки, на що влада оголосила воєнний стан у повіті і село було обстріляно артилерією за наказом генерал-губернатора Сандецького. Василій Строменко, Ярема Строменко, Панас Бабенко, учитель Євген Моцний, Оникикій Стром, Потап Колодченко, Міхей Московка 1882 г.р., Данило Бондаренко, Григорій Поплавський були заарештовані. Більшість з них засуджені і вислані на північ Росії.^[5]

У 1923 році Солоне стало районним центром. З 1960 року селище Солоне віднесене до категорії селищ міського типу.

У 1925 у Солоному відбувся гучний судовий процесс. На лаві підсудних опинилися 14 чоловік. Між ними голова Солоняського райвиконкому, голова СільЄСТ-ва , фінінспектор й нарсуддя. Головні пункти обвинувачення - незаконне позбавлення деяких селян права голосу на виборах, несправедливе вирішення земельних питань, розтрати, недбале ставлення до своїх обов'язків.^[6]

У 1937 радянська влада побудувала в Солоному грандіозний театр, який було зруйновано у 1943 році^[7].

До 1914 року в Солонянській школі викладали математику - Євген Федосійович Моцний^[8] , а українську мову та літературу - Олександр Потапович Колодченко^[9]

У 1941 з серпня по жовтень в Солоному діяв партизанський загін під керівництвом Волобуєва^[10].

1989 року за переписом тут мешкало приблизно 7400 осіб.

У 1990 році патріоти вперше встановили у Солоному жовто-блакитний прапор^[11]

Колись село розділялось на три частини: Шланбова (ймовірно від «шлагбаум»), Більчена (ймовірно від "білий) та Коновалівка^[12].

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року^[13]:

• Солонянська СЗОШ № 1 вул. Шевченка, 33
• Солонянська СЗОШ № 2 вул. Строменка, 50
• Солонянський ДНЗ вул. Шевченка, 22

• Солонянська Центральна районна лікарня вул. Усенка,13

• Районний будинок культури вул. Гагаріна, 12-а
• Будинок дитячої творчості вул. Гагаріна, 3
• Дитяча музична школа вул. Гагаріна, 3

• Солонянський РЕМ
• Міжрайонне управління водного господарства
• ТОВ «Завод полімер деталь»
• ТОВ Солонянський завод «Агрополімердеталь»
• ТОВ «Агроовен»
• Солонянська СЕГГ ВАТ «Дніпропетровськ газ»
• Супермаркет «Varus»

В селищі знаходяться наступні сакральні споруди релігійних громад:

• Храм Святого Архистратига Божого Михаїла ПЦУ (вул. Перемоги, 52);
• Храм Покрови Пресвятої Богородиці ПЦУ (вул. Голуба, 8-А);
• Свято-Стрітенський храм (вул. Соборна, 65-Б);
• Буддійський храм (вул. Строменка, 4-А).

У селищі є будинок братів Бергманів. Тепер у цій будівлі розміщені краєзнавчий музей, районний архів, бібліотека, центр надання адміністративних послуг. Сім'я Бергманів у 1862 році отримала 14 тисяч десятин землі. На території селища розташовані дві садиби, які належали Пітеру Хугу, Абрахаму та Герману Бергманам. Одна з них є пам'яткою архітектури України місцевого значення. Бергмани активно розвивали регіон. Земська лікарня, земська школа, дороги, початкові школи в інших населених пунктах збудовані за сприяння родини Бергманів багато будівель існують до цього часу.

• Чумаченко Михайло. Костянтинович (? - 1921) — отаман, мав свій загін, Разом зі своїми братами Іваном, Трохимом та Наумом брав участь у Визвольних змаганнях у 1918-1920 роках. на Катеринославщині. Загинув у лютому 1921 разом з відомим діячем повстанського руху доктором Гелієвим у Солоному.
• Строменко Василь Оникійович (1880-1937) — художник, науковець, політичний діяч та сподвижник Д.І. Яворницького.
• Строменко Ярема Якович (?-?) — дядько Василія Строменко, політичний діяч. член партії СР, голосний на Катеринославських земських зборах від Катеринославського повіту. У 30-х роках ХХ століття засланий бльшовиками у північні краї Росії разом з родиною за активну антирадянську діяльність проти розкуркулювання та колективізації, звідки він не повернувся.
• Задернюк Микола Миколайович (1989—2015) — солдат Збройних сил України, учасник російсько-української війни.
• Більченко Сергій Саввич — провідний співробітник органів держбезпеки СРСР, в роки Другої світової війни — організатор і керівник партизанського руху на окупованій території, в 1943—1953 — нарком (міністр) внутрішніх справ Білоруської РСР, генерал-полковник.
• Полторацький Федір Микитович — Герой Соціалістичної Праці
• Штеменко Олександр Васильович — доктор хімічних наук, професор, завідувач кафедри неорганічної хімії УДХТУ
• Зінченко Гнат Гнатович — Герой Соціалістичної Праці
• Оковитий Сергій Іванович — доктор хімічних наук, професор, професор кафедри органічної хімії, ректор ДНУ (з 2021 р.)
• Чукмарьов Микола Юхимович (1919-1943) — народився у селі Малишково Краснінського району Смоленської області, радянський партизан, його іменем було названо вулицю у Солоному. Розстріляний 2 березня 1943 року біля Нового світу.

• 
  Храм Покрови Пресвятої Богородиці ПЦУ
• 
  Військовий меморіал землякам, які загинули в роки Другої світової війни
• 
  Середня загальноосвітня школа №1
• 
  Свято-Стрітенський храм
• 
  Барельєф Т. Г. Шевченка

• Волощенко Г.П., Станкевич Н.І., Теліченко Ю.М. Соло́не // Історія міст і сіл Української РСР : у 26 т. / П.Т. Тронько (голова Головної редколегії). — К. : Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1967 - 1974. — том Дніпропетровська область / А.Я. Пащенко (голова редколегії тому), 1969 : 959с. — С.776-786

• Солонянська селищна рада [Архівовано 2 лютого 2020 у Wayback Machine.]
• Погода в смт Солоне [Архівовано 2 лютого 2020 у Wayback Machine.]
• Сайт Верховної ради^{[недоступне посилання з травня 2019]}
• Солоне — Інформаційно-пізнавальний портал | Дніпропетровська область у складі УРСР [Архівовано 20 квітня 2021 у Wayback Machine.] (На основі матеріалів енциклопедичного видання про історію міст та сіл України, том — Історія міст і сіл Української РСР. Дніпропетровська область. — К.: Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1969. — 959 с.)
• Розповідають вулиці Солоного [Архівовано 23 серпня 2018 у Wayback Machine.]. Суспільно-політичний тижневик Солонянського району «Вперед» № 29-30 від 21 та 28 липня 2018 року