Слєпцов Олег Семенович
Слєпцов Олег Семенович (нар. 18 січня 1958 року, Харків) — архітектор, доктор архітектури (1999), професор (2002. Дйсний член Української академії архітектури (2000), іноземний член Російської академії архітектури і будівельних наук. Лауреат Державної премії України в галузі архітектури (2000), народний архітектор України, завідувач кафедри основ архітектури та архітектурного проектування КНУБА, генеральний директор науково-проектного архітектурного бюро «ЛІЦЕНЗІАРХ[1]».
| Слєпцов Олег Семенович | |
|---|---|
| Народився | 18 січня 1958 (66 років) Харків, Українська РСР, СРСР |
| Країна |  СРСР Україна |
| Діяльність | архітектор |
| Alma mater | Київський національний університет будівництва і архітектури |
| Сайт | sleptsov.org |
Життєпис
У 1980 році закінчив архітектурний факультет Київського інженерно-будівельного інституту. Працював в науковому відділенні Київ ЗНДІЕП.
У 1992 році став генеральним директором Науково-проектного архітектурного бюро «ЛІЦЕНЗіАРХ». У 2000 році захистив докторський ступінь з архітектури, з 2002 року — професор.
У 2000 році став лауреатом Державної премії в галузі архітектури, а також академіком Української академії архітектури.
З 2008 року — заслужений архітектор України.
З 2010 року — завідувач кафедри Основ архітектури і архітектурного проектування в Київському Національному університеті будівництва і архітектури. Кандидат історичних наук з 1998 р.
З грудня 1998 р. викладач курсу «Історія Української Православної Церкви» (4 курс КДС і КДА), з 2010 р. викладає у 2, 3, 4 курсах КПБА. Є членом Вченої Ради КПБА, спеціалізованої Вченої Ради КПБА, членом редколегії часопису «Труди Київської Духовної Академії: богословсько-історичний збірник Київської православної богословської академії Української Православної Церкви Київського Патріархату», автор підручника курсу «Історія Української Православної Церкви».
З 2019 року — народний архітектор України.
З 14.09.2021 — президент Української академії архітектури.
Творчість
Спеціалізується в галузі археографії, джерелознавства, історії Православної Церкви, біографістики. Досліджує широке поле наукових проблем, зокрема архівні джерела з історії Української автокефальної православної церкви 1920-1930-х рр. та репресій проти неї, Православної Церкви в Україні кінця ХІХ — поч. ХХ століття, біографії видатних діячів України, історію Софії Київської.
Має 235 опублікованих праць.
Основна тематика робіт — архітектурні пейзажі, храми, історичні міські ансамблі. Автор багато подорожує Україною та світом, надихаючись архітектурною спадщино
Роботи автора були показані більш ніж на 40 виставках в Україні та за кордоном, зокрема в Оксфорді (Англія) та Кракові (Польща).
З 2000 р. створює гобелени. Його роботи зберігаються у фондах Національного заповідника «Софія Київська», Черкаського обласного художнього музею, Національного історико-архітектурного заповідника «Кам'янець», Чернігівської галереї сучасного мистецтва «ПластАрт», у приватних колекціях в Україні та за кордоном. Як автор і виконавець власних музичних творів, випустив збірку пісень, кілька музичних альбомів і відеокліпів. Став лауреатом Міжнародного музичного фестивалю «Шлягер року» (2004, 2005, 2006)[2]..
Художні твори знаходяться у державних та приватних колекціях України та за кордоном
Спроектував 65 церков.