Скафандр

Виходи у відкритий космос небезпечні з різних причин. Глибокий вакуум, екстремальні температури від мінус 150 °С до плюс 150 °С, випромінювання Сонця, імовірність зіткнення з частками космічного сміття або з мікрометеоритами. В умовах відкритого космосу космонавта захищає скафандр.

Потенційною небезпекою є можливість втрати або неприпустимого віддалення від космічного корабля, яка може призвести до загибелі через закінчення запасу дихальної суміші. Небезпечні також можливі пошкодження або проколи скафандрів, розгерметизація котрих загрожує декомпресією та швидкою смертю, якщо космонавти не встигнуть вчасно повернутись до корабля. Інцидент з пошкодженням скафандра стався під час польоту «Атлантіса» STS-37, маленький прутик проколов рукавицю одного з астронавтів. Завдяки щасливій випадковості розгерметизації не відбулося, оскільки прут застряг та блокував собою утворений отвір. Прокол навіть не помічали до повернення космонавтів на корабель та перевірки скафандрів^[1].

Відомо, що найперший досить небезпечний інцидент стався під час першого виходу космонавта у відкритий космос 1965 року. Виконавши програму першого виходу, Олексій Архипович Леонов зіткнувся з проблемою повернення на корабель, оскільки відпустив поручень і в умовах невагомости не міг увійти ногами у люк шлюзової камери космічного корабля «Восход»^[2]. Це відбулося через недоліки у підготовці до першого виходу у відкритий космос. Його скафандр роздувся. Також шарніри скафандра «Беркут» мали недостатню рухливість, котра напряму залежить від рівня тиску у скафандрі. Здійснивши кілька спроб увійти до шлюзу ногами уперед, космонавт вирішив увійти до нього головою уперед. Прокрутивши регулятор тиску, космонавт знизив рівень надлишкового тиску у скафандрі з режиму 0,4 атм на режим 0,27 атм, що дозволило йому повернутися до шлюзової камери. Можливість зниження тиску була передбачена конструкцією скафандра. Всередині камери космонавт з великими труднощами розвернувся та зачинив за собою люк. Потім шлюзова камера була надута, тиск в ній зрівнявся із тиском у кабіні корабля. Космонавт Леонов повернувся у корабель.

Ще один потенційно небезпечний випадок стався під час другого виходу у відкритий космос астронавтів космічного корабля «Діскавері» (політ STS-121). Від скафандра Пірса Селлерса від'єдналася спеціальна лебідка, котра допомагає повертатися на станцію та не дає космонавтові вилетіти у відкритий космос. Своєчасно помітивши проблему, Селлерс зі своїм напарником змогли закріпити пристрій і вихід був завершений успішно^[3].

Станом на кінець 2012 року здійснено сотні виходів у відкритий космос. Вирішено багато наукових завдань, здійснено ремонти космічних кораблів, станцій та супутників. Найбільш відомий ремонт телескопу «Хаббл», котрий відремонтували астронавти. Скафандри для виходу у відкритий космос здійснили значну еволюцію з часів «Беркута». Космонавтами зібрано чимало конструкцій (антени, ферми, сонячні батареї тощо). Доведена можливість успішної роботи людини у відкритому космосі. Розробка спеціальних телекерованих або автономних роботів поки що не увінчалась успіхом.

• Перші зразки космічних скафандрів були зроблені у кінці 1950х років у СРСР.
• Для висадки на поверхню Місяця за програмою «Аполон» в 1969–1972 роках був створений скафандр Apollo A7L. Це був скафандр м'якого типу. Він складався з 17 шарів різних міцних матеріалів. Під зовнішній скафандр надягали терморегулювальний комбінезон, пронизаний мережею трубок з циркульованою в них водою. Маса місячного скафандра становила близько 90 кг. Автономна система життєзабезпечення була розрахована на шість годин роботи на поверхні Місяця плюс 30 хвилин аварійного резерву.
• Списаний скафандр «Орлан-М» 2006 року став оболонкою для експериментального мінісупутника^[4].

• Панцир (бойове спорядження)
• Теплозахисний костюм
• Висотно-компенсувальний костюм
• Яструб — тип космічного скафандра для здійснення космонавтами виходів у відкритий космос.
• Орлан — тип космічного скафандра, створеного у СРСР для здійснення безпечного перебування та роботи космонавтів у відкритому космосі. Скафандри Орлан були розраховані на 6,5 годин роботи у відкритому космосі

• https://web.archive.org/web/20130327052539/http://mvl.mit.edu/EVA/biosuit/index.html
• Алексеев С. М., Уманский С. П. Высотные и космические скафандры, Машиностроение, 1973, 282 с.
• Стаття про скафандри в журналі «Вокруг света»
• Опис скафандра на сайті НПП «Звезда».