Сент-Геленс

	Сент-Геленс; Loo-wit; Louwala-Clough; Lawetlat'la
Назва на честь (епонім):	Alleyne FitzHerbert, 1st Baron St Helensd;
	Паровий струмінь висотою 1000 м 19 травня 1982 року, два роки після найбільшого виверженняПаровий струмінь висотою 1000 м 19 травня 1982 року, два роки після найбільшого виверження
	46°12′00″ пн. ш. 122°11′21″ зх. д. / 46.2000472° пн. ш. 122.1892028° зх. д. 122°11′21″ зх. д. / 46.2000472° пн. ш. 122.1892028° зх. д.
Країна	США
Регіон	штат Вашингтон
Система	Каскадні гори
Пояс / дуга	Каскадна вулканічна дуга
Тип	стратовулкан
матеріал	Дацит
Висота	2550 м
Висота відносна	1404 м
Вік	< 40 тис. років
Топографічна карта	USGS Mount St. Helens
Виверження	1 жовтня 2004 — 10 липня 2008
Перше сходження	1853, Томас Драєр
Маршрут	Похід південним схилом вулкану
	Сент-Геленс Сент-Геленс (США)
	Tectonic setting: Зона зубдукції
	Сент-Геленс у Вікісховищі

Сент-Геленс (англ. Mount St. Helens, відомий як Lawetlat'la для корінних індіанців коуліц, і Loowit чи Louwala-Clough для корінних індіанців клікітат) — активний андезитовий стратовулкан, розташований в графстві Скамейнія, штат Вашингтон, США, за 154 км на південь від Сіетла і за 84 км на північний схід від Портленда.

Географія

Гора Сент-Геленс отримала свою назву від імені британського дипломата лорда Сент-Геленс, друга Джорджа Ванкувера, який першим описав район у 18 столітті^[2]. Вулкан розташований в Каскадних горах і входить до Каскадної вулканічної дуги, частини Тихоокеанського вогняного кола, що містить більшість вулканів Землі, з яких понад 160 активні. Вулкан відомий своїми експлозіями (вибуховими виверженнями) з великим виділенням попелу та пірокластичними потоками.

Вулкан Сент-Геленс сумнозвісно відомий своїм великим виверженням 18 травня 1980 року, найбільш смертельною та економічно руйнівною вулканічною подією в історії США.^[3] Загинуло 57 людей; знищено 250 домівок, 47 мостів, 24 км залізниці та 298 км доріг. Масивний зсув ґрунту об'ємом до 2,9 км³, спричинений землетрусом потужністю 5,1 М за шкалою Ріхтера спричинив виверження^[4], яке зменшило висоту гори з 2 950 м.н.м. до 2 549 м.н.м., і залишило кратер у формі підкови шириною 1,6 км.^[5]. Для збереження вулкана та дослідження наслідків виверження був створений «Національний вулканічний монумент Гора Сент-Геленс».

Як і більшість інших вулканів в Каскадних горах, гора Сент-Геленс є великим еруптивним конусом, що складається з лавового каміння, перекладеного шарами попелу, пемзи та інших відкладень. Гора включає шари базальту та андезиту, через які вивергалися декілька куполів дацитової лави. Найбільший дацитовий купол утворював колишню вершину, а на його північному фланзі був менший купол «Козячі скелі». Обидва були знищені виверженням 1980 року.

Див. також

Виверження Сент-Хеленс 1980 року

Панорама

360° панорама з вершини Сент-Геленс у жовтні 2009 р. На передньому плані - покритий кригою край кратера. Внизу по центру видимий лавовий купол. Пара здіймається з декількох каналів у куполі. Над куполом, по центру згори, можна бачити гору Рейнір і озеро Спіріт. Вулкан Адамс розташований вправо від Rainier на горизонті, разом з Маунт-Худ і Джефферсон у крайньому правому куті. Там же можна побачити шматочки водосховищ Свіфт, Йєль і Мервін на річці Льюїс. Альпіністи стоять на краю кратера та видимі вздовж маршруту Монітор Рідж.

Примітки

↑ Mount Saint Helens. Інформаційна система географічних назв, Геологічна служба США (USGS).

↑ Mount St. Helens National Volcanic Monument. USDA Forest Service. Архів оригіналу за 23 листопада 2006.

↑ Mount St. Helens – From the 1980 Eruption to 2000. Fact Sheet 036-00. United States Geological Survey. Процитовано 12 листопада 2006.

↑ May 18, 1980 Eruption of Mount St. Helens. USDA Forest Service. Архів оригіналу за 29 травня 2009.

Посилання

Сент-Хеленс // Універсальний словник-енциклопедія. — 4-те вид. — К. : Тека, 2006.

Це незавершена стаття з географії США.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.

[1]

[2]

[3]

[4]

[5]

Search