Сексмісія

Дія фільму починається у 1991 році. Двоє молодих чоловіків років 30-ти — ловелас і пройдисвіт Макс (Єжи Штур) і інтелігентний вчений-біолог Альберт (Ольгерд Лукашевич) погоджуються стати учасниками наукового експерименту — вони мають бути заморожені, щоб прокинутися через три роки. Однак за час, проведений ними в спеціальних капсулах, на Землі багато що змінилося, і тому Альберта з Максом розморозили не через три роки, а через півстоліття з лишком — 8 березня 2044-го — коли «вимерли» усі чоловіки, і інших «самців», окрім парочки розморожених, більше ніде не залишилося.

Від лікаря Ламії Рено (Божена Стрийкувна), яка доглядає за ними, Макс і Альберт дізнаються, що під час їх сну на Землі вибухнула ядерна війна. Одним з її наслідків стало руйнування чоловічих генів, і, отже, вони — єдині чоловіки на планеті. «Амазонки 21-го століття» живуть в глибокому підземеллі, благополучно вирішивши проблему розмноження без запліднення, і не потребують присутності особин чоловічої статі. В новому світі чоловікам не місце — жінки намагаються зробити їм операцію зі зміни статі, але вони не тільки не погоджуються з цим, а і з ризиком для власного життя розпочинають «сексмісію»… І це їм вдається. Як бонус виявляється, що на поверхні Землі все чудово і теж можна жити.

• Ольгерд Лукашевич — Альберт Старський
• Єжи Штур — Максиміліян (Макс Парадіс)
• Божена Стрийкувна — доктор Ламія Рено, «Архео»
• Богуслава Павелець — доктор Емма Дакс, «Генетикс»
• Веслав Міхніковський — Її Величність
• Беата Тишкевич, Ханна Станкувна, Ришарда Ханін та ін.

Перша ідея «Сексмісії» виникла в Юліуша Махульського восени 1977 року, коли він шліфував сценарій до фільму Ва-банк. Потім у книзі, присвяченій прогнозам науки 21 століття, майбутній режисер знайшов інформацію про те, що жіноча яйцеклітина може бути запліднена без участі сперматозоїда, а значить і без чоловіка^[1]. Вже тоді у Махульського «була в голові остання сцена — великим планом статевий орган новонародженого чоловічої статі». Отримуючи стипендію від французького уряду в Парижі, Махульський знайшов сприятливі умови для написання сценарію^[2]. Окресливши початкову концепцію запланованого фільму, Махульський відніс чернетку до кіностудії Kadr, художній керівник якої Єжи Кавалерович схвалив ідею^[3]. Спочатку оригінальний сценарій мав назву «Ламія» (пол. Lamia), але літературний керівник^[4] Кшиштоф Теодор Тепліц запропонував інший варіант — «Жіноче начало» (пол. Pierwiastek żeński). Пізніше Махульський придумав назву Seksmisja, яка і стала остаточною. Тепліц запропонував Махульському, щоб жінки в сценарії «були більш гнобливими», завершивши цю пораду словами: «Знаєте, у всіх наших нещастях потрібно звинувачувати жінок»^[5].

Перший варіант сценарію був готовий у вересні 1981 року. Сценарій, поданий до Вищого управління кінематографії, спочатку схвалило керівництво, але лише в середині лютого 1982 року — через тимчасове припинення всіх кінозйомок відразу після запровадження воєнного стану — його вдалося відправити у виробництво. Махульському дозволили зняти «Сексмісію», оскільки це був один із небагатьох фільмів, які не мали антирадянського змісту^[6]. «Сексмісія» спочатку планувалася як спільний проект польських і чехословацьких кінематографістів, тому до команди Махульського приєднався чеський сценарист Павел Гайни^[7]. Однак чехи зі студії Barrandov пізніше відхилили пропозицію співпраці, тому що запланований час дії сюжету — 2044 рік — означав для них занадто швидкий кінець епохи комунізму^[8]. Кавалерович призупинив проект, поки в липні 1982 року Махульський не запропонував йому залишити Kadr і розпочати роботу із кіногрупою «Зодіак» Єжи Гофмана.

Спочатку Махульський мав намір взяти на роль Макса Яна Енглерта, який міг би «створити гарний дует з Ольгердом Лукашевичем»^[9]. Проте режисерові потрібен був контраст, оскільки, на його думку, «один із персонажів мав бути невдахою, а інший розумником». Тому, як антипод до персонажа Лукашевича, режисер запропонував роль Макса Єжи Штуру^[10]. Він був останнім актором, який приєднався до проекту^[11]. Роль Ламії отримала дружина Махульського Божена Стрийківна. Емму зіграла Богуслава Павелець, а до акторського складу увійшли, серед інших, Беата Тишкевич і Дорота Сталінська, які знімалися у фільмах Барбари Сасс^[12]. Її Величність зіграв Вєслав Міхніковський. Деякі імена головних героїв містили жартівливі алюзії до популярної культури. Емму Дакс назвали на честь французького полковника з х/ф Шляхи слави Стенлі Кубрика, Альберта Старського — на честь героїв романів Альбера Камю та Болеслава Пруса, а Макс Парадіс — вихідець із «потойбіччя». Як стверджував Махульський: «Я хотів, щоб Макс був «потойбічним» — отже, Paradys = Рай»^[13].

Оригінальна назва фільму «Сексмісія» була неприйнятною в СРСР, де «сексу нема». Тому в радянському кінопрокаті фільм йшов у цензурованому варіанті під скромною назвою «Нові амазонки». Режисер фільму згадував пізніше^[14]

«Нові амазонки» — дуже смішна назва. Цей фільм ще до того ж скоротили на сорок хвилин. Вирізали весь секс, залишили одну місію. Я як раз наприкінці вісімдесятих їздив до СРСР готуватися до зйомок «Дежа-вю», і вмовив показати мені те, що вони зробили з моєї «Сексмісії». Мені влаштували перегляд в кінотеатрі «Варшава». Я був вражений початковими титрами фільму: не полінувалися ж зробити польський напис «Nowe Amazonki». Чистий Орвел. Узагалі радянські цензори були великими майстрами… Оригінальний текст (рос.) «Новые амазонки» — очень смешное название. Этот фильм еще к тому же сократили на сорок минут. Вырезали весь секс, оставили одну миссию. Я как раз в конце восьмидесятых ездил в СССР, чтобы готовиться к съемкам «Дежа вю», и уговорил показать мне то, что они сделали из моей «Сексмиссии». Мне устроили просмотр в кинотеатре «Варшава». Я был поражен начальными титрами фильма: не поленились же сделать польскую надпись «Nowe Amazonki». Чистый Оруэлл. Вообще советские цензоры были большими мастерами…

У Радянському Союзі фільм транслювався з двоголосим закадровим перекладом кіностудії «Ленфільм». Текст читали Юрій Демич і Галина Чигинська.

Рейтинг на сайті IMDb — 7,5/10 на основі 14 000 голосів^[15], Rotten Tomatoes — 91 % (оцінка аудиторії).

Фільм має дві нагороди та дві номінації.

Загалом фільм отримав велику популярність у Польщі. У 2005 р. за допомогою спільного опитування читачів трьох кіножурналів було проголошено, що «Секс-місія» — найкращий польський фільм за останні 30 років.^[16] При цьому точка зору професійних критиків була більш зважена.^[16]

• Лідери радянського кінопрокату

• Machulski J., Naga prawda o Seksmisji, Warszawa: Wydawnictwo W.A.B., 2014.
• Stuhr J., Ja kontra bas, Kraków: Wydawnictwo Literackie, 2015, ISBN 978-83-08-06051-3.

• Seksmisja на сайті IMDb (англ.)
• Seksmisja на сайті Rotten Tomatoes (англ.)
• Sexmission на сайті AllMovie (англ.)
• Автори «Сексмісії» на My-hit.ru (рос.)

Це незавершена стаття про польський фільм. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.