Секеч Іштван Йожефович

український радянський футболіст і тренер угорського походження

Іштван Йожефович Секеч (нар. 3 грудня 1939(19391203), Берегове, Закарпаття — 28 січня 2019, Москва, Росія[1]) — український радянський футболіст угорського походження, потім — тренер. Нападник.

Ф
Іштван Секеч
Особисті дані
Повне ім'яІштван Йожефович Секеч
Народження3 грудня 1939(1939-12-03)
 Берегове, Закарпаття
Смерть28 січня 2019(2019-01-28) (79 років)
 Москва, Росія
Зріст178 см
Вага74 кг
Громадянство СРСР
 Україна
Позиціянападник
Професіональні клуби*
РокиКлубІ (г)
1957СРСР «Колгоспник» (Рівне)?(?)
1958 (клас «Б»)СРСР «Спартак» (Ужгород)18(5)
1959СРСР «Динамо» (Київ)2(0)
1960—1962 (клас «Б»)СРСР «Авангард» (Тернопіль)80(36)
1962—1963СРСР «Авангард» (Харків)43(5)
1964—1965 (клас «Б»)СРСР СКА (Львів)33(10)
1965СРСР СКА (Одеса)27(10)
1966СРСР ЦСКА (Москва)34(11)
1967—1972СРСР Чорноморець (Одеса)147(26)
Тренерська діяльність**
РокиКомандаПосада
1973—1978СРСР «Памір» (Душанбе)
1978—1980СРСР «Карпати» (Львів)
1981—1985СРСР «Пахтакор» (Ташкент)
1986—1987СРСР «Поділля» (Хмельницький)
1988—1989СРСР «СКА-Карпати» (Львів)
1989—1990СРСР «Поділля» (Хмельницький)
1990—1991СРСР «Темп» (Шепетівка)
1992Україна «Темп» (Шепетівка)
1992—1993Україна «Карпати» (Мукачеве)
1994—1995Росія «Океан» (Находка)
1996Росія «Промінь» (Владивосток)
1997Росія «Нафтовик» (Похвистнево)
1998—2000Росія «Металург» (Красноярськ)
2001Росія «Жемчужина» (Сочі)
2003—2005Таджикистан «Регар-ТадАЗ»
2006Таджикистан СКА «Памір»
2007Узбекистан «Андижан»
2008Вірменія «Міка» (Єреван)
Звання, нагороди
Звання
Майстер спорту СРСР
Майстер спорту СРСР

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.

** Тільки на посаді головного тренера.

Виступав, зокрема за «Спартак» (Ужгород), «Динамо» (Київ), «Авангард» (Тернопіль), «Авангард» (Харків), ЦСКА (Москва), «Чорноморець» (Одеса). Майстер спорту СРСР (1965). З 1972 року працює тренером. Заслужений тренер Таджицької (1977), Української (1979) та Узбецької РСР (1983).

Кар'єра

Походить з футбольної сім'ї: його батько Йожеф і троє братів (Йосип, Андрій, Василь) грали у футбол на різному рівні, але найбільших успіхів досяг Іштван Секеч. У дитячі роки грав за футбольну команду своєї вулиці. 1956 року став центральним нападником учнівської загальноміської команди, а відтак юнака включили до складу обласної збірної, яка стала переможцем зональних змагань, а у фіналі посіла друге місце, поступившись тільки киянам. У вирішальному матчі Іштван Секеч забив гол-красень[2].

Закінчивши середню школу, грав в ужгородському «Спартаку», потім у дублі київського «Динамо». Двічі виступав у складі головної команди. У 1960—1962 роках грав за тернопільський «Авангард», згодом виступав за армійські команди: СКА (Львів), ЦСКА (Москва) і СКА (Одеса). Упродовж 1967—1972 роках був одним з ключових гравців одеського «Чорноморця». За цей клуб Секеч зіграв 161 матчів і забив 29 голів (з них 147 матчів та 26 м'ячів у чемпіонаті).

11 жовтня 1964 року захищав кольори збірної УРСР проти молодіжної команди Німецької Демократичної Республіки. Матч на Центральному стадіоні Києва завершився перемогою господарів — 2:0 (відзначилися Варга і Лобановський). У складі української команди грали: Василь Гургач, Іван Вагнер, Сергій Круликовський, Анатолій Норов, Анатолій Александров, Володимир Левченко, Степан Варга, Анатолій Пузач (Георгій Кржичевський), Іштван Секеч, Валентин Левченко (Євген Корнієнко, Михайло Єрогов), Валерій Лобановський[3].

Швидкий, фізично сильний, націлений на ворота нападник-таран, володів точним ударом з правої ноги.

Закінчив Одеський педагогічний інститут, а після закінчення став аспірантом.

Своє перше звання — заслужений тренер Таджикистану — отримав 1977 року за 5 місце «Паміра» (Душанбе) у першій лізі, що стало найвищим досягненням клубу в історії. 1979 року вивів львівські «Карпати» до вищої ліги, за що удостоївся звання заслуженого тренера України. 1983 року отримав значок «Заслужений тренер Узбекистану» за 6 місце «Пахтакора» (Ташкент) у вищій лізі СРСР.

Примітки

Джерела

  • Левко Легкий. Футбол Тернопілля. — Тернопіль: Лілея, 2002. — 144 с.; іл. — С. 12-14. ISBN 966-656-002-X

Посилання

🔥 Top keywords: Головна сторінкаЧемпіонат Європи з футболу 2024Спеціальна:ПошукВікіпедія:Культурна спадщина та видатні постаті (2024)Збірна України з футболуБріджертониЧемпіонат Європи з футболу 2020YouTubeУкраїнаЧемпіонат Європи з футболуЗбірна Румунії з футболуРебров Сергій СтаніславовичГлобальний саміт мируРадіо «Свобода»ДефолтРумуніяЛунін Андрій ОлексійовичНаціональна суспільна телерадіокомпанія УкраїниДень батькаДовбик Артем ОлександровичШевченко Андрій МиколайовичЯрмоленко Андрій МиколайовичЧемпіонат Європи з футболу 2024 (кваліфікаційний раунд)Мудрик Михайло Петрович138-ма зенітна ракетна бригада (Україна)FacebookЄрмак Андрій БорисовичСексВійськові звання України22-га окрема механізована бригада (Україна)Зінченко Олександр ВолодимировичТериторіальний центр комплектування та соціальної підтримкиДумками навиворіт 2Чемпіонат Європи з футболу 2016Список операторів систем розподілу України2024 у телебаченніMegogoСписок українських жіночих іменКиїв