Саул
Цар Сау́л (івр. שָׁאוּל, Шау́л (Шауль) букв. вимолений; грец. Σαούλ; в ісламі Талут араб. طالوت; — Згідно з Біблією та позицією частини істориків[4] був першим царем та засновником Ізраїльсько-Юдейської держави. Роки правління Саула є предметом суперечки, але в основному вважається, що це 1067–1055 рр. до н. е.[5]. або 1049–1007 рр.
| Саул івр. שָׁאוּל | |
|---|---|
| івр. שָׁאוּל | |
 івр. שָׁאוּל | |
| 1-ий цар Ізраїлю | |
| 1067 або 1049 р. до н.е — 1055 або 1010 р. до н.е | |
| Наступник | Давид |
| Народився | 1080 до н. е.[2] Гіваd, Єрусалим |
| Помер | 1010 до н. е. (за іншими даними 1055 до н. е.) Гільбоа, Північний округ, Ізраїль |
| Відомий як | політик, монарх |
| Країна | Ізраїльське королівство |
| Національність | Єврей |
| Батько | Kishd |
| У шлюбі з | Ахіноам[1] |
| Діти | Йонатан[3], Merabd[3], Міхаль[3], Іш-Бошет, Abinadab ben Sauld, Armonid і Mephiboshethd |
| Релігія | Юдаїзм |
 Висловлювання у Вікіцитатах | |
 Медіафайли у Вікісховищі | |
Можливо, був реальною історичною особою[6].
У Біблії
Саул був сином знатного єврея на ім'я Кис, з коліна Веніаминового. Він був високим на зріст (був вищим від усіх на цілу голову) і відзначався незвичайною красою.
Невдовзі після помазання Саула Самуїл скликав народ, щоб обрати царя. Кинули жереб. Жереб упав з волі Божої на Саула, і його було проголошено царем. Народ у захваті від його зросту і краси радісно вигукував: «Хай живе цар!»
Коли Саула було поставлено царем, Самуїл сказав усьому народу: «Якщо боятиметеся Бога і служитимете Йому, і слухатимете голос Його, і не чинитимете спротиву повелінням Господа, і ходитимете разом з царем вашим слідом за Господом Богом Вашим, то рука Господа не буде проти вас. В іншому разі рука Господа буде проти вас».
Помазання Саула, першого єврейського царя. 1 Сам. 9, 26–27; 10, 1
У перші часи свого царювання Саул чинив за волею Божою, показуючи себе гідним свого обрання. Багатьма перемогами над ворогами він здобув собі любов народу. Та коли він перестав виконувати повеління Божі, став самовпевненим, то Дух Божий покинув його, і Саул зробився похмурим та жорстоким. Остаточний розрив між представниками релігійної та світської влади стався, коли Саул не виконав вказівки Самуїла — повністю винищити амалекітян (1Сам 15:14-35; 28:18 ): він пощадив царя амалекітського і пригнав безліч худоби, найкращих волів і овець, під тим приводом, що їх будуть використовувати для жертвопринесення. Самуїл, дізнавшись про порушення свого наказу про тотальне знищення ворожого народу, розгнівався і сказав цареві, що слухняність краща за жертвопринесення, покірливість краща за «баранячий лій». Потім він оголосив йому, що Саул не буде більш царем і передрік загибель всьому його потомству. Переляканий Саул схопився за край його плаща і не відпускав, поки плащ не порвався.
Самуїл засмучувався через Саула. Господь же сказав йому: «Чи ж довго тобі печалитися Саулом? Піди в місто Вифлеєм, там між синами Єссея Я знайшов Собі царя». Самуїл пішов у Вифлеєм і, за вказівкою Божою, помазав на царство Давида, сина Єссеєвого, з коліна Юдиного. Дух Божий зійшов на Давида. Давид був молодший син Єссея, білявий, з гарними очима і приємним обличчям. Був спритним і відважним, мав лагідне і добре серце і славився майстерною грою на гуслях. Саула ж охопили сум і нудьга від дії злого духа. Йому радили розважатися музикою і сказали, що у місті Вифлеємі в Єссея є син Давид, який добре грає на гуслях. Давида покликали у палац, і коли він приходив та грав на гуслях, тоді Саулові відлягало на серці, і злий дух відступав від нього.
Посилання
- Саул // Шевченківська енциклопедія : у 6 т. / Гол. ред. М. Г. Жулинський. — Київ : Ін-т літератури ім. Т. Г. Шевченка, 2015. — Т. 5 : Пе—С. — С. 659-662.
Примітки
| Вікіцитати містять висловлювання від або про: Саул |