Садиба на вулиці Саксаганського, 38
Садиба на вулиці Саксаганського, 38 — комплекс житлових будинків у Голосіївському районі міста Києва, на вулиці Саксаганського. Складається з двох будинків — двоповерхового чолового будинку № 38 та чотириповерхового флігеля № 38-б. Чоловий будинок № 38 — рідкісний зразок малоповерхової забудови Києва середини XIX століття[1], має статус щойно виявленої пам'ятки архітектури та містобудування[2].
| Садиба на вулиці Саксаганського, 38 | ||||
|---|---|---|---|---|
 | ||||
| Будинок на вулиці Саксаганського, 38 та флігель 38б | ||||
50°26′10″ пн. ш. 30°30′39″ сх. д. / 50.43611111113888512° пн. ш. 30.51083333336111281° сх. д. 30°30′39″ сх. д. / 50.43611111113888512° пн. ш. 30.51083333336111281° сх. д. | ||||
| Тип | будівля і пам'ятка архітектури[d] | |||
| Статус спадщини | щойно виявлений об'єкт культурної спадщиниd | |||
| Країна |  Україна | |||
| Розташування | Київ | |||
| Архітектурний стиль | історизм | |||
| Архітектор | Краусс Андрій-Фердінанд Кіндратович | |||
| Будівництво | 1871 — 1899 | |||
| Адреса | вул. Саксаганського, 38 | |||
  Садиба на вулиці Саксаганського, 38 (Київ) | ||||
 | ||||
 Садиба на вулиці Саксаганського, 38 у Вікісховищі | ||||
Історія
Садиба з'являється у записах 1849 року, коли її власником став колезький асесор Т. Драгомирецький. Первісно на червоній лінії вулиці стояв двоповерховий, Г-подібний у плані дерев'яний будинок, споруджений у стилі класицизму за типовим проєктом. У 1871 році до нього добудували одноповерхову дерев'яну прибудову, наступного, 1872-го року до об'єму на правому фланзі додали вхідний тамбур зі сходами, а в 1881 році зліва добудували ще один тамбур, що вів на перший поверх[3].
У 1899 році тогочасний власник садиби, А.-Г. Райзман замовив проєкт будівництва у глибині садиби чотириповерхового флігеля. Автором проєкту став архітектор Андрій-Фердінанд Краусс[4][5][6]. Ймовірно, він був і автором перебудови чолового будинку, який обклали цеглою, прикрасили ліпним декором і прибудували на правому фланзі над входом декоративну вежечку[3].
У 1990-х роках в будівлях садиби почали капітальний ремонт. У 1994 році через невдалі реставраційні роботи у флігелі завалилася сходова клітка, майже повністю зруйнувавши будинок[7]. За відбудову флігеля узялося ТОВ НВФ «Реле»[8], внаслідок якого, хоча й фасад був відновлений згідно первісних креслень, надбудували п'ятий поверх із мансардою в центрі, перепланували внутрішній об'єм та замінили віконне заповнення, через що флігель втратив історико-архітектурну цінність[3].
Чоловий будинок садиби з 1990-х років — нежитловий, в ньому розташовані офіси та заклади харчування, зокрема, на другому поверсі базувався Державний естрадно-симфонічний оркестр України. Вранці 4 березня 2015 року в будинку сталася масштабна пожежа, вона виникла під дахом будівлі і через велику кількість дерев'яних елементів та конструкцій швидко розповсюдилася[9][10][11]. У пожежі, чия площа складала близько 400 м², загинуло двоє пожежників, на яких завалилася балка і перекрила вихід[12]. Попередньою причиною займання ДСНС назвала коротке замикання в електропроводці[12]. Мер Києва Віталій Кличко заявив, що за словами пожежників, на горищі будинку був склад легкозаймистих речовин, зокрема, стояла каністра з бензином[13]. На думку Миколи Лисенка, художнього керівника Державного естрадно-симфонічного оркестру України, що базувався у кількох офісах на другому поверсі, причиною пожежі був зумисний підпал, метою якого було вижити оркестр з цього будинку[11].
24 березня 2021 року в будинку № 38 знову сталася пожежа, займання виникло на даху будинку[14][15][16]. Пожежу ліквідували протягом двох годин, жертв не було[17][18]. Попередньою причиною знову назвали замикання електропроводки[19]. Київські активісти із захисту культурної спадщини вважають підозрілим факт другої за останні роки пожежі[20][21].
Опис
Чоловий будинок садиби (№ 38) стоїть на червоній лінії забудови вулиці. Будівля двоповерхова на невисокому цоколі, прямокутна у плані, дерев'яна, обкладена цеглою, тинькована (тиньк імітує цегляне мурування). Покриття вальмового даху імітує черепицю. Фасад семивіконний, асиметричний, на правому фланзі — тамбур з аттиковим завершенням, увінчаним невеликою восьмигранною шатровою вежею. Оздоблення — у стилі історизму з елементами неоренесансу[3]. Вікна прямокутні, на другому поверсі прикрашені простими лиштвами та сандриками, вузькими надвіконними фільонками з геометричним ланцюговим орнаментом, підвіконними вставками з ліпним рослинним орнаментом, аналогічний декор мають вертикальні фільонки у простінках між вікнами. Три центральних вікна другого поверху додатково обрамлені модифікованими лопатками з композитними капітелями, аналогічні лопатки фланкують фасад з обох боків. Вікна бічного фасаду також прикрашені лиштвами та сандриками[1].
Флігель (№ 38-б) розташований паралельно чоловому будинку, в глибині садиби. Первісно чотириповерховий, під час реконструкції наприкінці XX — на початку XXI століття був надбудований п'ятий поверх із мансардою. Будівля цегляна, Т-подібна плані, односекційна. Фасад виконаний у стилі історизму із декоративними елементами ренесансу і бароко[3].
Галерея
Будинок у 2008 році
Вигляд з вулиці Саксаганського, 2015 рік
Будинок у 2020 році
Елемент декору
.jpg)
Примітки
Джерела
- Київ: Кн. 1, ч. 2: М—С Звід пам'яток історії та культури України. Енциклопедичне видання. У 28 томах / Редкол. тому: Відп. ред. П. Тронько та ін. Упоряд.: В. Горбик, М. Кіпоренко, Н. Коваленко, Л. Федорова. — К. : Голов. ред. Зводу пам'яток історії та культури при вид-ві «Українська енциклопедія» ім. М. П. Бажана, 2004. — С. 585—1216. — 3900 прим. — ISBN 966-95478-2-2.
- Тимофієнко В. Г. Зодчі України кінця XVIII — початку XX століть: Біографічний довідник. — К. : НДІТІАМ (Головне управління містобудування та архітектури Київської міської державної адміністрації), 1999. — 477 с. — ISBN 966-7452-16-6.
- Гирич І. Б. Київ: люди і будинки. — 2-ге. — К. : Либідь, 2018. — 432 с. — ISBN 978-966-06-0704-0.
- Малаков Д. Прибуткові будинки Києва. — К. : «Кий», 2009. — 5000 прим. — ISBN 978-966-8825-53-8.