Рябченко Степан Васильович
| Рябченко Степан Васильович | ||||
|---|---|---|---|---|
 | ||||
| Народження | 17 жовтня 1987 (36 років) Одеса | |||
| Національність | українець | |||
| Країна |  Україна | |||
| Жанр | комп'ютерне мистецтво, архітектура, скульптура, графіка, інсталяція | |||
| Навчання | Одеська державна академія будівництва та архітектури | |||
| Діяльність | архітектор, скульптор, сучасний художник | |||
| Напрямок | медіа-мистецтво, концептуальна архітектура, світлове мистецтво | |||
| Батько | Рябченко Василь Сергійович | |||
| Родичі | Рябченко Сергій Васильович | |||
 Рябченко Степан Васильович у Вікісховищі | ||||
Степан Васильович Рябченко (17 жовтня 1987, Одеса) — український художник[1]. Його доробок охоплює цифрове мистецтво, концептуальну архітектуру, скульптуру, графіку, фотографію і світлові інсталяції. У центрі його уваги — межа між реальним і віртуальним світом і нова природа мистецтва[2]. Відомий своїми монументальними роботами і відео-інсталяціями, в яких створює цифровий всесвіт зі своїми героями і міфологією, а також візуалізацією неіснуючих образів, таких як комп'ютерні віруси, електронні вітри, віртуальні квіти тощо[3].
Біографія
ред. код
Степан Рябченко народився 17 жовтня 1987 року в Одесі в родині художників. Його батько, Василь Рябченко — один із ключових представників сучасного українського мистецтва і Нової Української хвилі[4]; дідусь Сергій Рябченко був радянським і українським художником-графіком[5].
З 2010 — член Національної спілки художників України[6].
2011 року закінчив Одеську державну академію будівництва та архітектури зі ступенем магістра архітектури[7].
Наприкінці 2015 року увійшов до рейтингу «30 до 30» за версією журналу Forbes[8][9].
2020 року Степан Рябченко став головним куратором творчого об'єднання «Арт Лабораторія». Водночас виступив автором ідеї та куратором масштабної міжнародної виставки у віртуальному просторі «Strange Time»[10], запущеної 7 травня 2020 року, під час карантину у зв'язку з епідемією COVID-19. Проект розвивається за принципом живого організму, поповнюючись роботами художників з усього світу і розширюючи свої цифрові кордони[11][12].
У 2020 році став першим художником, якого запросили представити Україну на міжнародній бієнале Changwon Sculpture Biennale в Південній Кореї[13].
2021 року художник увійшов до переліку кращих цифрових митців від британського видання Electric Artefacts[14][15]. Цього ж року представляв Україну на Expo 2020 в Дубаї[16].
Живе та працює в Одесі.
Творчість
ред. код
Степан Рябченко використовує цифрові інструменти для створення своїх художніх робіт і проєктів[17]. Комбінуючи фігуративну і абстрактну футуристичну мову, він створює великоформатні цифрові принти і комп'ютерну анімацію, які є «фрагментами» сконструйованого ним віртуального Всесвіту[18]. Часто предметом зображення стають вигадані рослини і тварини — сюрреалістичного вигляду форми життя, які існують за законами світу, створеного для них художником. Віртуальні ландшафти, в яких Рябченко розгортає історії своїх героїв — самодостатня багатовимірна цифрова реальність. Вигляд цього простору далекий від усього урбаністичного й техногенного, незважаючи на своє технологічне цифрове походження[19]. У роботах іншого спрямування Степан Рябченко досліджує цифровий «антигероїзм», візуалізуючи комп'ютерні віруси[20]. Використовуючи одну зі складових техногенного розвитку людства як інструмент, художник апелює до теми відносин людини з віртуальним і природним оточеннями[21].
Виставки
ред. код
Роботи Степана Рябченка були представлені на багатьох міжнародних виставках, зокрема в Музеї Людвіга (Будапешт)[22], Albertina Modern (Відень)[23], Moderna Galerija (Любляна)[24], Королівському музеї мистецтва та історії (Брюссель)[25], Національному музеї мистецтв XXI століття – MAXXI (Рим)[26], Saatchi Gallery (Лондон)[27], Krolikarnia (Варшава)[28], Музеї сучасного мистецтва (Загреб), Danubiana Meulensteen Art Museum (Братислава)[29], у Манежі й Гостинному дворі (Москва)[30], Silkeborg Bad Art Centre (Сількеборг)[31], Ars Electronica Center (Лінц)[32] тощо. Його твори широко експонувалися і в Україні, зокрема в ПінчукАртЦентрі, Мистецькому Арсеналі[33], Національному художньому музеї України, Одеському музеї західного та східного мистецтва[34][35], Національному центрі «Украінський дім»[36][37], Центрі сучасного мистецтва М17, Музеї сучасного мистецтва Одеси[38], Інституті проблем сучасного мистецтва тощо[39].
Колекції
ред. кодПублічні колекції
ред. код- Art Collection Telekom | Deutsche Telekom (Бонн, Німеччина)[40]
- Danubiana-Meulensteen Art Museum (Братислава, Словаччина)
- Центр сучасного мистецтва M17 (Київ, Україна)[41]
- Інститут проблем сучасного мистецтва (Київ, Україна)
- Одеський національний художній музей (Одеса, Україна)[42]
- Музей сучасного мистецтва Одеси (Одеса, Україна)
- Черкаський художній музей (Черкаси, Україна)
- Музей сучасного українського мистецтва Корсаків (Луцьк, Україна)[43]
- Парк сучасної скульптури PARK3020 (Стрілки, Україна)[44]
Приватні колекції (обрані)
ред. кодAbramovych Foundation, Adamovskiy Foundation[45], Artsvit Gallery[46], Firtash Foundation, Grynyov Art Collection[47], Korban Art Foundation, Luciano Benetton Collection, Sky Art Foundation, Stedley Art Foundation, Triumph Gallery, Voronov Art Foundation, Zenko Foundation[48][17].
Премії
ред. код- 2022 — Лауреат премії імені Михайла Божія у номінації «Монументальне мистецтво»[49]
- 2020 — Фіналіст міжнародного конкурсу сучасного мистецтва Тампського міжнародного аеропорту[50]
- 2019 — Переможець міжнародного конкурсу на найкращу ідею скульптури-символа Міжнародного аеропорту «Одеса»[51]
- 2012 — Лауреат міжнародного конкурсу сучасної скульптури «Kyiv Sculpture Project»[52]
- 2011 — Номінований на Премію PinchukArtCentre[53]
- 2010 — Лауреат першого всеукраїнського трієнале абстрактного мистецтва «АРТ-АКТ»[54]
Примітки
ред. кодПосилання
ред. код- Роксана Рублевська (10 жовтня 2019). Степан Рябченко. Про мистецтво нової доби. www.artukraine.com.ua (укр.). ArtUkraine. Процитовано 15 липня 2020.
