Рух за статус штату для Пуерто-Рико

Після перемоги США в іспансько-американській війні, Пуерто-Рико, як і деякі інші колишні іспанські території, були передані Сполученим Штатам Америки відповідно до Паризької мирної угоди 1898 року.^[8] Пуерто-Рико стало неінкорпорованою організованою територією США, внаслідок серії судових рішень винесених Верховним судом США, відомих під узагальнюючою назвою «Острівні справи», а також внаслідок ухвалення декількох статутів Конгресом.

В 1900 році Конгрес США ухвалив «Закон Форакера», який встановив на території Пуерто-Рико цивільний уряд, а потім, в 1917 році, пуерториканцям було надано громадянство США за «Законом Джонса-Шафрота».^[9] Виконавчий офіс Президента США відповідальний за політичні зв'язки між Сполученими Штатами та Пуерто-Рико, хоча в розділі Конституції США про управління територіями сказано, що встановлювати чи скасовувати правила і статути щодо територій має Конгрес.^[10]

Пуерто-Рико за населенням є найбільшою територією США зі значним відривом, більшою навіть ніж майже половину штатів. Також Пуерто-Рико є найбільшою територією і за площею. Штат Коннектикут має приблизно однакові із Пуерто-Рико населення та територію. Але при цьому жителі Пуерто-Рико не беруть участі у виборах президента США, а на виборах до Конгресу обирають лише делегата до Палати представників без права голосу. Хоча пуерториканці, які живуть на території одного з 50 штатів, можуть повноцінно брати участь у виборах. Якщо Пуерто-Рико стане штатом, то пуерториканці отримають такі ж самі виборчі права, як і жителі інших 50 штатів.

На початку 2017 року в Пуерто-Рико сталася криза урядового боргу, коли облігаційні борги уряду Пуерто-Рико зросли до 70 мільярдів доларів, або 12 000 на кожного пуерториканця, і це при рівні безробіття у 12.4 %.^[11] Статус штату може бути корисним у випадку фінансової кризи, оскільки він відкриє процедуру банкрутства та відповідний захист. Конгрес має повноваження проголосувати за надання фінансового захисту навіть не штатам, а територіям, але наприкінці 2015 року ця концепція мала низьку підтримку в Палаті представників. Іншими вигодами від статусу штату є високі виплати по інвалідності та медичне фінансування, а також мінімальна заробітна плата, яка встановлена на федеральному рівні і є більшою за таку в Пуерто-Рико.^[12]

Наразі, пуерториканці зобов'язані сплачувати лише федеральний податок на дохід, якщо вони працюють на території штатів чи у Вашингтоні, але не вдома, окрім випадків роботи на уряд США.^[13] Ця перевага може зникнути, якщо Пуерто-Рико стане штатом.^[14][15] Американські корпорації, які зараз працюють в Пуерто-Рико в статусі контрольованих іноземних корпорації, можуть переміститись кудись в інше місце, якщо Пуерто-Рико стане штатом і з них почнуть збирати федеральний корпоративний податок.^[16]

Аргументами проти надання Пуерто-Рико статусу штату є відсутність виразно і голосно вираженого пуерториканцями бажання стати штатом, у порівнянні з іншими альтернативними до поточного статусу варіантами, мовні та культурні відмінності між пуерториканцями та американцями зі штатів (пуерториканці є переважно іспаномовними), проблема із тим що пуерториканці еммігрують з острова, а також слабка, у порівнянні зі штатами, економіка яка потребуватиме постійної допомоги від федерального уряду.^[17]

Після передачі суверенітету над Пуерто-Рико від Іспанії до США, відносини між Пуерто-Рико та США поступово розвивались. 11 квітня 1899 року набула чинності мирна угода між Іспанією та США, яка встановила військовий уряд на острові. Цей уряд працював недовго, і вже 2 квітня 1900 Конгрес США ухвалив «Закон Форакера», який встановив на острові цивільний уряд та встановив вільну торгівлю між Пуерто-Рико та США. Пуерториканці хоч і ще не могли обирати членів виконавчої влади території, тепер мали можливість вибирати місцевих представників та делегата до Конгресу США, який не має права голосу але може брати участь в засіданнях Палати представників.^[18] В 1917 році, із набуттям чинності «Законом Джонса-Шафрота», Пуерто-Рико було організоване в територію, а її жителям було надане громадянство США.

Починаючи з 1967 року, відбулося декілька референдумів, де були питання про набуття статусу штату. Пуерториканці на цих референдумах вирішували не змінювати статус-кво, аж до 2012 року, коли вони все ж надали перевагу статусу штату.^[19] Перший референдум щодо статусу острова відбувся 23 липня 1967 року. Громадянам надали вибір між статусом території, статусом штату та незалежністю. Більшість громадян проголосували за статус території, явка склала 65.9 %. Другий референдум відбувся 14 листопада 1993 року, голоси розділились майже порівну: 48.9 % за статус території та 46.6 % за статус штату, ще 4.5 % проголосували за незалежність. Наступний, третій, референдум відбувся всього через п'ять років, 13 грудня 1998, на ньому був вибір із п'яти варіантів: «обмежене самоуправління (територія)», «вільна асоціація», «штат», «незалежність» та «нічого з вище наведеного». Тоді 46.6 % голосів було віддано за статус штату, 50.5 % вибрали варіант «нічого з вище наведеного», інші варіанти отримали незначну кількість голосів.^[20] Явка склала 71 %.

Четвертий референдум відбувся 6 листопада 2012 року, одночасно із виборами до Конгресу США. Жителям Пуерто-Рико поставили такі два питання:

1. чи вони погоджуються зберегти територіальний статус Пуерто-Рико;
2. вказати політичний статус, якому вони віддають перевагу, із трьох можливих: статус штату, незалежність та суверенна нація із вільною асоціацією зі США.^[21]

З тих що голосували, 970 910 осіб або рівно 54 % відповіли «ні» на перше питання, висловившись проти збереження поточного політичного статусу, а інші 828 077 осіб або 46 % відповілі «так». З тих хто відповів на друге питання, 834 191 громадян (61.2 %) вибрали статус штату, 454 768 (33.3 %) вибрали вільну асоціацію та 74 895 (5.5 %) вибрали незалежність.

В грудні 2012 року газета «Caribbean Business» отримала, за її твердженням від джерела в Білому домі, інформацію що Барак Обама намагався вмовити Конгрес США почати діяти відповідно до результатів референдуму.^[22] 1 серпня 2013 року Комітет Сенату США з енергетики та природних ресурсів провів слухання щодо статусу Пуерто-Рико, як прямий результат референдуму 2012 року. На слухання були запрошені Губернатор Пуерто-Рико Алехандро Ґарсіа-Паділья, Делегат від Пуерто-Рико в Палаті представників Педро Перлуїзі, відомий прихильник статусу штату Рубен Берріос, щоб висловити свою позицію та ввідповісти на питання комітету.^[23]

Оскільки на референдумі 2012 року пів мільйона бюлетенів так і залишились порожніми, що створило сумніви у тому, якими є справжні бажання громадян, Конгрес вирішив проігнорувати його результати. Тому ще один, п'ятий, і поки що останній, референдум був проведений 11 червня 2017. Він отримав неофіційну назву «Плебісцит про негайну деколонізацію Пуерто-Рико». Новообраний Губернатор Рікардо Росселло, палкий прихильник статусу штату для Пуерто-Рико, заявив журналістам: «Статут штату для Пуерто-Рико допоможе в розвитку нашої економіки і допоможе вирішити нашу 500-річну колоніальну дилему… Колоніалізм це не варіант… Це питання прав людини… 3.5 громадян прагнуть абсолютної демократії».^[24] Приблизно одночасно із референдумом, пуерториканські законодавці збирались голосувати за законопроєкт, який би дозволив Губернатору подати проєкт нової конституції штату і провести вибори сенаторів і представників до Конгресу.^[25]

На цьому референдумі 97.18 % висловились за статус штату, але явка склала всього 23 %.

Починаючи з 1953 року Спеціальна комісія ООН з деколонізації проводить оцінювання політичного статусу Пуерто-Рико і думає над тим як допомогти йому досягти «незалежності» або «деколонізації». В 1978 році ця комісія визначила що між Пуерто-Рико та США існують колоніальні взаємовідносини.^[26] Комісія з деколонізації часто згадує Пуерто-Рико як націю в своїх звітах, оскільки по всьому світу народ Пуерто-Рико вважається окремою карибською нацією, із власною національною ідентичністю.^[27] В червні 2016 року Спеціальна комісія ООН з деколонізації закликала Сполучені Штати Америки почати процес, який дозволить Пуерто-Рико самовизначитись, а саме «процес який дозволить пуерториканцям повноцінно користуватися своїм правом на самовизначення та незалежність… та дозволить пуерториканцям приймати суверенні рішення, реагувати на їхні нагальні економічні і соціальні потреби, включаючи безробіття, неплатоспроможність та бідність».^[28]

Третього листопада 2020 року одночасно з загальними виборами відбудеться референдум, на якому громадяни вирішать питання приєднання до США в якості ще одного штату^[29].

Публічну підтримку надання статусу штату Пуерто-Рико висловлюють обидві основні американські партії: Демократична партія з 1940 року та Республіканська партія з 2008 року.^[30] Свою підтримку статусу штату для Пуерто-Рико публічно висловлювати президенти Джеральд Форд,^[31] Рональд Рейган,^[32], Джордж Герберт Вокер Буш та Барак Обама.

Президент Джордж Герберт Вокер Буш 30 листопала 1992 року випустив меморандум для міністрів та голів агентств, який встановив чинні і на сьогодні адміністративні зв'язки між Пуерто-Рико та федеральнии урядом. Цей меморандум рекомендує всім міністерствам, агентствам та посадовцям ставитись до Пуерто-Рико в адміністративному плані так, ніби це штат, до тої міри, поки це не шкодить діяльності федерального уряду і федеральних програм.^[33] Наступний Президент, Білл Клінтон, 23 грудня 2000 підписав виконавчий наказ № 13183, який створив Президентську робочу групу зі статусу Пуерто-Рико.

• П'ятдесят перший штат
• Території США
• Острівні території США
• Заморська експансія США