Рудольф Панвіц

Рудольф Панвіц (27 травня 1881, Кросно-на-Одері, Провінція Бранденбург, Прусія — 23 березня 1969, Астано, Тічино, Швейцарія) — німецький письменник, поет і філософ. Погляди Панвіца поєднували натурфілософію, ніцшеанство, пан-європейський романтизм. Запровадив поняття постмодерну.

Рудольф Панвіц
Народився27 травня 1881(1881-05-27)[1][2][…]
Кросно-Оджанське, Німецька імперія
Помер23 березня 1969(1969-03-23)[1][2] (87 років)
Астано, Subdistrict Sessad, округ Лугано, Тічино, Швейцарія
Країна Німеччина
Діяльністьпоет, письменник, філософ, драматург
ЧленствоНімецька академія мови і поезії
Нагороди
хрест командора ордена за заслуги перед Федеративною Республікою Німеччиною

Премія пам'яті Шиллера (1957)

Премія Андреаса Грифіусаd (1968)


CMNS: Рудольф Панвіц у Вікісховищі

Біографія

Навчався германістики, філософії, класичної філології і санскриту в Марбурзі і Берліні. Зазнав глибокого впливу Ніцше. Був близький до кола Стефана Ґеорґе. У 1904 став одним із засновників журналу Харон (1904—1914), який виступав з критикою натуралізму і прокладав шляхи німецькому експресіонізму. У 1921—1948 жив неподалік від Дубровника, на маленькому острові Колочеп, одному з Елафітскіх островів, потім у Швейцарії. Популярність в інтелектуальних колах Європи мала серія його есеїстичних книг, присвячених кризі культури. В одній з них, що так і називалась «Криза європейської культури» (1917), він ввів поняття постмодерну, що стало багато пізніше знаменитим.

Листувався з Гуґо Гофмансталем, Ґергартом Гауптманом, Альбертом Вервеєм (перекладав вірші останнього). У 1948 мав зустріч з Германом Гессе, що переросла у багатолітню дружбу з автором «Степового вовка».

Творчість

Виступав як поет, есеїст, філософ культури, тлумач античної та німецької міфології.

Твори

Вірші та поеми

  • Prometheus (1902, поема)
  • Urblick (1926)
  • Hymnen aus Widars Wiederkehr (1927)
  • König Laurin (1956, поема)
  • Wasser wird sich ballen (1963)

Есе, філософські праці

  • Der Volksschullehrer und die deutsche Sprache (1907)
  • Der Volksschullehrer und die deutsche Kultur (1909)
  • Zur Formenkunde der Kirche (1912)
  • Dionysische Tragödien (1913)
  • Die Freiheit des Menschen (1917)
  • Die Krisis der europaeischen Kultur (1917)
  • Deutschland und Europa (1918)
  • Baldurs Tod (1919)
  • Das Kind Aion. Der Erste Ring oder Der Ring der Zeit (1919)
  • Faustus und Helena (1920)
  • Aus dem Chaos zur Gemeinschaft (1921)
  • Orplid (1923)
  • Kosmos Atheos (1926)
  • Die deutsche Idee Europa (1931)
  • Lebenshilfe (1938)
  • Nietzsche und die Verwandlung des Menschen (1940)
  • Das Weltalter und die Politik (1948)
  • Der Nihilismus und die werdende Welt (1951)
  • Beiträge zu einer europäischen Kultur (1954)
  • Kommunismus, Faschismus, Demokratie (1961)

Визнання

У 1952 обраний членом Німецької академія мови і поезії. Його було нагороджено Німецьким хрестом заслуги, Преміями Шиллера та Андреаса Ґрифіуса.

Примітки

  • а б Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  • SNAC — 2010.
  • 🔥 Top keywords: Головна сторінкаЧемпіонат Європи з футболу 2024Спеціальна:ПошукВікіпедія:Культурна спадщина та видатні постаті (2024)Збірна України з футболуБріджертониЧемпіонат Європи з футболу 2020YouTubeУкраїнаЧемпіонат Європи з футболуЗбірна Румунії з футболуРебров Сергій СтаніславовичГлобальний саміт мируРадіо «Свобода»ДефолтРумуніяЛунін Андрій ОлексійовичНаціональна суспільна телерадіокомпанія УкраїниДень батькаДовбик Артем ОлександровичШевченко Андрій МиколайовичЯрмоленко Андрій МиколайовичЧемпіонат Європи з футболу 2024 (кваліфікаційний раунд)Мудрик Михайло Петрович138-ма зенітна ракетна бригада (Україна)FacebookЄрмак Андрій БорисовичСексВійськові звання України22-га окрема механізована бригада (Україна)Зінченко Олександр ВолодимировичТериторіальний центр комплектування та соціальної підтримкиДумками навиворіт 2Чемпіонат Європи з футболу 2016Список операторів систем розподілу України2024 у телебаченніMegogoСписок українських жіночих іменКиїв