Російська окупація Сумської області

25 лютого російські війська захопили місто Конотоп.

2 березня міський голова Конотопа Артем Семініхін заявив, що російські війська в місті попередили його, що вони обстріляють місто, якщо жителі чинитимуть їм опір. Російську техніку, розгорнуту біля міськради, оточили місцеві жителі.^[1] Семініхін запитав у жителів міста, чи хочуть вони воювати чи здатися, після чого жителі «в переважній більшості» відмовилися здаватися.^[2][3]

Пізніше того ж дня міська влада почала переговори з російськими силами, переговори тривали 12 хвилин. Була досягнута домовленість, згідно з якою російські війська погодилися не змінювати міську владу, не вводити в місто війська, не перешкоджати транспорту та не знімати український прапор. Своєю чергою, міська влада погодилася, що жителі не будуть нападати на російські війська.^[4] Під час звільнення Конотопа Силами оборони України через місяць ліквідували окупаційних сил на Конотопщині^[5], який, згідно з матеріалами прокуратури, особисто керував катуваннями місцевих жителів^[6].

7 березня український Генштаб оцінив, що російські війська в Конотопі зазнали 50-відсоткових втрат і змушені були перегрупуватися та поповнити запаси.^[7]

15 березня українські та російські війська домовилися відкрити гуманітарний коридор для евакуації громадян з Конотопа.^[8]

28 березня російські війська зруйнували міст у Конотопі.^[9]

2 квітня повідомлялося, що російська армія утримувала коридор у Конотопському районі, через який можна було вивести техніку з Києва та Чернігова до Росії.^[10]

3 квітня народний депутат України Олександр Качура заявив у Twitter, що всі російські війська залишили Конотопський район.^[11] 4 квітня 2022 року голову Сумської ВДА Дмитро Живицький заявив, що російські війська більше не окупували жодного міста чи села в Сумській області та здебільшого відступили, а українські війська працювали над витісненням решти підрозділів.^[12]

5 квітня губернатор Живицький заявив, що в Конотопському районі знайдено тіла щонайменше трьох закатованих мирних жителів.^[13]

1 березня російські війська захопили місто Тростянець і почали військову окупацію міста.

Військова окупація Російський військовий штаб був створений на головному залізничному вокзалі міста.^[14][15] У середині березня частина російських військ була замінена на підтримувані Росією сепаратистські сили.^[16]

Близько 800 російських військ окупували місто.^[16] Під час окупації українські поліцейські залишалися в місті інкогніто, підтримуючи як місцевих мирних жителів, так і партизанські сили, які діяли в цьому районі.^[16] Українські війська зруйнували міст на південь від міста, зупинивши просування росіян глибше в Україну.^[17] Міський голова Юрій Бова переховувався в довколишніх селах, отримавши певну критику за своє рішення не залишатися в місті, але продовжував координувати опір українців, зокрема обстріл російських позицій.^[17] Повідомлення про розстріли мирних жителів російськими військами почалися на початку березня.^[17]

КонтрнаступКонтрнаступальні дії ЗСУ , які розпочалися 23 березня, призвели до звільнення міста 26 березня.^[18][16] Під час бойових дій російські війська обстріляли міську лікарню.^[16] Після боїв і обстрілів на околицях міста, окупанти здебільшого відступили за ніч до прибуття українських сил.^[19] У звіті AFP зафіксовано «десяток» знищених або пошкоджених танків і бронетехніки.^[15] The New York Times повідомила, що до моменту повернення міста Україною їжі стало мало.^[16]