Ростислав Воячек

Ростислав Воячек (чеськ. Rostislav Vojáček, нар. 23 лютого 1949, Крженовіце) — чехословацький футболіст, що грав на позиції захисника. По завершенні ігрової кар'єри — чеський тренер.

Ф
Ростислав Воячек
Особисті дані
Народження23 лютого 1949(1949-02-23) (75 років)
 Крженовіцеd
Громадянство Чехословаччина
Позиціязахисник
Професіональні клуби*
РокиКлубІ (г)
1968–1969 Чехословаччина «Дукла» (Кромержиж)  ? (?)
1969–1970 Чехословаччина «Дукла» (Табор)  ? (?)
1970–1986 Чехословаччина «Банік» (Острава) 381 (26)
1984   Чехословаччина «Збройовка» 4 (0)
Національна збірна
РокиЗбірнаІ (г)
1974–1982 Чехословаччина Чехословаччина 40 (0)
Тренерська діяльність**
РокиКомандаПосада
2000 Чехія «Банік» (Острава)
2005 Чехія «Опава»

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.

** Тільки на посаді головного тренера.

Виступав, зокрема, за клуб «Банік», а також національну збірну Чехословаччини, з якою став бронзовим призером чемпіонату Європи та учасником чемпіонату світу.

Клубна кар'єра

Розпочинав займатись футболом у клубі «Сокол» з рідного містечка Крженовіце, з якої потрапив до «Славоя» (Коєтин)[cs]. Під час своєї військової служби грав за нижчолігові «Дукли» з Кромержижа[cs] і Табора[cs].

По завершенні військової служби 1970 року перейшов у вищоліговий «Банік» (Острава), кольори якої і захищав протягом усієї своєї кар'єри гравця, що тривала цілих сімнадцять років, за винятком чотирьох матчів навесні 1984 року, які Воячек провів за «Збройовку» (Брно) у другому дивізіоні.

Воячек зіграв 381 матч чемпіонату за «Банік»[1], що і досі є рекордом клубу, та тричі виграв титул чемпіона Чехословаччини та два рази — національний кубок. Також 40 матчів Ростислав провів за «Банік» в європейських кубкових змаганнях. Завершив ігрову кар'єру в 1986 році.

Виступи за збірну

7 квітня 1974 року дебютував в офіційних іграх у складі національної збірної Чехословаччини в товариському матчі проти збірної Бразилії (0:1)[2].

У складі збірної був учасником чемпіонату Європи 1980 року в Італії, на якому команда здобула бронзові нагороди. На цьому турнірі він зіграв у двох матчах: з Нідерландами (1:1) на груповому етапі та в переможному матчі за 3 місце з Італією (1:1, пен. 9:8). За два роки поїхав з командою і на чемпіонат світу 1982 року в Іспанії, де також зіграв у двох іграх — з Англією (0:2) та з Францією (1:1), але цього разу його команді не вдалось вийти з групи.

Загалом протягом кар'єри у національній команді, яка тривала 9 років, провів у її формі 40 матчів і в 3 матчах був капітаном збірної.

Кар'єра тренера

По завершенні ігрової кар'єри розпочав тренерську: у 1990-х роках кілька разів працював помічником тренера, а в 2000 році недовго був головним тренером «Баніка» (Острава). У 2005 році тренував «Опаву»[3].

Титули і досягнення

«Банік» (Острава): 1975/76, 1979/80, 1980/81
«Банік» (Острава): 1972/73, 1977/78

Примітки

Посилання

🔥 Top keywords: Головна сторінкаЧемпіонат Європи з футболу 2024Спеціальна:ПошукВікіпедія:Культурна спадщина та видатні постаті (2024)Збірна України з футболуБріджертониЧемпіонат Європи з футболу 2020YouTubeУкраїнаЧемпіонат Європи з футболуЗбірна Румунії з футболуРебров Сергій СтаніславовичГлобальний саміт мируРадіо «Свобода»ДефолтРумуніяЛунін Андрій ОлексійовичНаціональна суспільна телерадіокомпанія УкраїниДень батькаДовбик Артем ОлександровичШевченко Андрій МиколайовичЯрмоленко Андрій МиколайовичЧемпіонат Європи з футболу 2024 (кваліфікаційний раунд)Мудрик Михайло Петрович138-ма зенітна ракетна бригада (Україна)FacebookЄрмак Андрій БорисовичСексВійськові звання України22-га окрема механізована бригада (Україна)Зінченко Олександр ВолодимировичТериторіальний центр комплектування та соціальної підтримкиДумками навиворіт 2Чемпіонат Європи з футболу 2016Список операторів систем розподілу України2024 у телебаченніMegogoСписок українських жіночих іменКиїв