Райнгард Зурен
Райнхард Йоханн Хайнц Пауль Антон Зурен (нім. Reinhard Johann Heinz Paul Anton Suhren, нар. 16 квітня 1916, Лангеншвальбах — пом. 25 серпня 1984, Гальстенбек) — німецький офіцер-підводник часів Другої світової війни, кавалер Лицарського хреста Залізного хреста з дубовим листям і Мечами, один з трьох підводників, що були удостоєні цієї нагороди.
| Райнхард Зурен | |||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|
| Reinhard Johann Heinz Paul Anton Suhren | |||||||
 | |||||||
| Прізвисько | Тедді (Teddy) | ||||||
| Народження | 16 квітня 1916 Бад—Швальбах | ||||||
| Смерть | 25 серпня 1984 (68 років) Гальстенбек рак шлунка | ||||||
| Поховання | Ольсдорфський цвинтар | ||||||
| Країна | Німеччина | ||||||
| Приналежність | .svg){kind=small} Третій Рейх | ||||||
| Вид збройних сил |  Крігсмаріне | ||||||
| Освіта | Військово-морська академія Мюрвікаd (31 березня 1937)[1] | ||||||
| Роки служби | 1935—1945 | ||||||
| Звання |  фрегаттен-капітан | ||||||
| Командування | U-564 | ||||||
| Війни / битви | Битва за Атлантику | ||||||
| Нагороди |
 | ||||||
5 квітня 1935 року Зурен вступив до Рейхсмарине. Після курсу молодого бійця у другій роті другого підрозділу «кадрової корабельної дивізії» Балтійського моря в Штральзунді він продовжив навчання на навчальному барку Горх Фок (18 червня 1935—26 вересня 1935). Він пробув 1 рік на посаді першого вахтового офіцера на підводному човні U-48, де був нагороджений Лицарським хрестом Залізного хреста. У квітні 1941 року він отримав команду над човном U-564, і в серпні 1941 року він затопив британський корвет HMS Zinnia.
У жовтні 1942 року він покинув човен і став інструктором. Пізніше він служив в 27-й підводній флотилії разом з корветт-капітаном Еріхом Топпом. Під час останнього року війни був підвищений у фрегаттен-капітани. Зурен був головнокомандувачем підводних сил в норвезьких водах і з вересня 1944 року — Північного моря.
Бойові успіхи
Райнхард Зурен потопив 18 торговельних суден (95544 брт), одне військове судно (900 брт) і пошкодив 4 судна (28907 брт).
Нагороди
- Медаль «За вислугу років у Вермахті» 4-го класу (4 роки)
- Медаль «В пам'ять 1 жовтня 1938» (20 грудня 1939)
- Залізний хрест
- 2-го класу (25 вересня 1939)
- 1-го класу (25 лютого 1940)
- Нагрудний знак підводника (21 грудня 1939)
- з діамантами (1 січня 1942)
- Хрест Воєнних заслуг 2-го класу з мечами (30 січня 1944)
- Лицарський хрест Залізного хреста з дубовим листям і мечами
- Хрест (3 листопада 1940)
- Дубове листя (31 грудня 1941)
- Мечі (1 вересня 1942)
- Відзначений у вермахтберіхт (17 лютого 1945)
Див. також
Його брат, Герд Зурен, також служив у підводних силах кригсмарине і був кавалером Лицарського хреста Залізного хреста.
Джерела
- Busch, Rainer & Röll, Hans-Joachim (2003). Der U-Boot-Krieg 1939—1945 — Die Ritterkreuzträger der U-Boot-Waffe von September 1939 bis Mai 1945. Hamburg, Berlin, Bonn: Verlag E.S. Mittler & Sohn. ISBN 3-8132-0515-0.
- Fellgiebel, Walther-Peer (2000). Die Träger des Ritterkreuzes des Eisernen Kreuzes 1939—1945. Friedburg: Podzun-Pallas. ISBN 3-7909-0284-5.
- Kurowski, Franz (1995). Knight's Cross Holders of the U-Boat Service. Schiffer Publishing Ltd. ISBN 0-88740-748-X.
- Range, Clemens (1974). Die Ritterkreuzträger der Kriegsmarine. Stuttgart: Motorbuch Verlag. ISBN 3-87943-355-0.